Рішення № 33009870, 08.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2013 р. Справа № 911/2303/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Цеоліт», м.Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос», с.Пустоварівка

про стягнення 30685,51 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Кононученко О.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Цеоліт» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос» (далі - відповідач) про стягнення 30685,51 грн.

Провадження у справі №911/2303/13 порушено відповідно до ухвали суду від 14.06.2013 року та призначено справу до розгляду на 02.07.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 02.07.2013 року не з'явився та надіслав заяву в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із наміром мирного врегулювання спорту та укладення з позивачем мирової угоди. Розгляд справи відкладався на 16.07.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2013 року повідомив суд про сплату основної суми боргу та подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2013 рок, у зв'язку із погашенням відповідачем суми основного боргу, подав заяву про уточнення суми позову. Розгляд справи відкладався до 08.08.2013 року.

В судовому засіданні 08.08.2013 року позивач надав уточнення до позову, в яких просить стягнути з відповідача всього 2721,65 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу та відшкодуванням витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 08.08.2013 року не з'явився, надіслав до суду повідомлення про відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 5090 від 23.07.2013 року.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЦЕОЛІТ» (позивач ) за умовами Договору впровадження № 01/12 від 02.04.2012 року та додатків № 1 та № 2 від 02.04.2012 року до даного договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос» (відповідач), передало у власність відповідача рідкі комплексні добрива (товар) на суму 40 485,00 грн., а відповідач зобов'язався оплатити вартість Товару на умовах цього Договору (п.п. 2.2) не пізніше 30.09.2012 року.

Позивач виписав першу видаткову накладну № 74 від 03.04.2012 року та відвантажив відповідачу товар по довіреності № 179 від 03.04.2012 року через представника відповідача Волинець Олексія Івановича на суму 35 855,00 грн. в тому числі ПДВ.

Позивач виписав другу видаткову накладну №207 від 10.05.2012 року та відвантажив відповідачу товар по довіреності № 287 від 10.05.2012 року через представника відповідача Волинець Олексія Івановича всього на суму 4 630,00 грн.

Відповідач повернув позивачу частину товару за видатковою накладною (повернення) № ВП 0000001 від 29.06.2012 року на суму 12 335,00 грн. та за видатковою накладною (повернення) № ВП 0000002 від 29.06.2012 року на суму 870,00 грн. Повернуто товару всього на загальну суму 13 205,00 грн.

Таким чином, відповідачем отримано товару на суму 40 485,00 грн., а повернуто товару на суму 13 205,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно Акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ фірма «Цеоліт» і ТОВ «Агрофірма Колос» за період 01.01.2012 року по 09.10.2012 року заборгованість відповідача становила 27 280,00 грн.

Як вбачається з заяви позивача про уточнення позовних вимог, відповідач сплатив суму боргу 27280 грн. 11.07.2013 року та відшкодував позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно розрахунку позивача вбачається, що термін оплати вартості товару в сумі 27 280,00 грн. закінчився 30.09.2012 року, фактично товар був остаточно оплачений 11.07.2013 року.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.ст. 536, 625, 693 Цивільного кодексу України 3% від простроченої суми, індекс інфляції за весь час прострочення та пеню.

Згідно пп. 4.2 Договору поставки № 01/12 від 02.04.2012 року передбачено, що у випадку затримки оплати, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних, інфляційних та пені було проведено виходячи із суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, в розмірі, погодженому сторонами в Договорі та передбаченому чинним законодавством за фактичний період прострочення сплати.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 544,85 грн., інфляційних в сумі 136,40 грн. та пені в сумі 2040,40 грн. правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, відповідач надав суду докази відшкодування витрат по сплаті судового збору, що підтверджено позивачем, відповідні витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колос» (09051, Київської обл., Сквирський район, с. Пустоварівка, код ЄДРПОУ03754120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Цеоліт» (07400, Київської обл., м. Бровари, вул. Єсеніна 1/1, код ЄДРПОУ 19417174) 136,40 грн. інфляційних, 2040,40 грн. пені та 544,85 грн. 3% річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.