Рішення № 33009722, 14.08.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2013 р. Справа № 903/241/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна", м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Європацукор", смт. Іваничі, Волинська обл.

про стягнення 171 495 грн. 20 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.01.2013 року № 07

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 294 від 03.06.2013 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - ТОВ "КВС - Україна" просив стягнути з відповідача - ПП "Європацукор" 169 455 грн. 70 коп. (з урахуванням заяви про виправлення описок в позовній заяві №188 від 28.03.2013 року, а.с. 50-51), в т.ч. 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 27 440 грн. 32 коп. пені, 1 459 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 5 440 грн. 66 коп. - 3% річних, 2 000 грн. 00 коп. збитків та судові витрати по справі.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки від 03.05.2011 року № 57/01/2011 зобов'язань по оплаті поставленого товару.

03.04.2013 року через канцелярію суду представник позивача подав в порядку ст. 22 ГПК України, в межах повноважень, наданих довіреністю від 09.01.2013 року № 07, заяву про збільшення розміру позовних вимог № 187 у зв'язку з донарахуванням пені та 3% річних, в якій просить стягнути з відповідача 171 532 грн. 84 коп., з них: 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 29 169 грн. 34 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 1 459 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 5 788 грн. 78 коп. - 3% річних та 2 000 грн. 00 коп. збитків (а. с. 38-40, 50-51).

24.04.2013 року позивач подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог у зв'язку з врахуванням дефляції, в якому просить стягнути з відповідача 168 993 грн. 83 коп., в т.ч. 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 28 169 грн. 73 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 108 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 5 599 грн. 79 коп. - 3% річних та 2 000 грн. 00 коп. збитків (а. с. 77-79). Доказів надіслання клопотання відповідачу не подав, у зв'язку з чим останнє судом відхилене.

Ухвалою суду від 24.04.2013 року за клопотанням відповідача провадження у справі зупинено до вирішення справи № 910/5454/13 за позовом ПП "Європацукор" до ТОВ "КВС - Україна" про визнання договору поставки №57/01/2011 від 03.05.2011 року недійсним.

07.05.2013 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про уточнення розміру позовних вимог № 255 від 29.04.2013 року у зв'язку з перерахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, в якому просить стягнути 164 600 грн. 45 коп., в т.ч. 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 24 490 грн. 32 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 4 873 грн. 71 коп. - 3% річних та 2 000 грн. 00 коп. збитків (а.с. 83-86).

Ухвалою суду від 31.07.2013 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 14.08.2013 року.

12.08.2013 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі та уточнення позовних вимог № 478 від 08.08.2013 року у зв'язку з донарахуванням пені та 3% річних, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 171 495 грн. 20 коп., в т.ч. 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 30 201 грн. 46 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 6 057 грн. 33 коп. - 3% річних та 2 000 грн. 00 коп. збитків (а.с. 113-116).

Оскільки, відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (зі змінами та доповненнями), статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення" позовних вимог суд, виходячи зі змісту даного клопотання розцінює його як збільшення позовних вимог та приймає до розгляду.

14.08.2013 року через канцелярію суду відповідачем подано пояснення по суті позовних вимог № 395, в яких останній стверджує, що надані позивачем видаткові накладні не підтверджують факту поставки товару, оскільки, на них відсутній підпис особи, яка отримала товар. Зазначені накладні у відповідача відсутні та не відображені у бухгалтерському обліку. Без підпису особи, яка отримала товар, видаткова накладна не є належним доказом передачі товару, а наявність печатки не спростовує твердження про невідповідність видаткових накладних встановленій формі. Довіреності, на які посилається позивач № 83 від 04.05.2011 року, № 89 від 06.05.2011 року, згідно книги реєстрації виданих доручень видані на отримання ТМЦ від ДП АФ «Луга Нова» уповноваженою особою ОСОБА_3, а не на отримання ТМЦ від ТОВ «КВС-Україна» через ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскільки останні ніколи не працювали на ПП «Європацукор». Оскільки позивачем не доведено факт поставки товару згідно видаткових накладних, просив у позові відмовити (а.с. 122-123).

Крім того, представником відповідача подано клопотання від 14.08.2013 року про призначення судової експертизи.

Клопотання мотивоване тим, що під час огляду в судовому засіданні оригіналів видаткових накладних № 80306080 від 06.05.2011 року, № 80305803 від 04.05.2011 року та довіреностей № 89 від 06.05.2011 року, № 83 від 04.05.2011 року представником відповідача встановлено, що дані документи директором ПП «Європацукор» ОСОБА_6 не підписувалися. Підписи на них належать невідомим особам. В зв'язку із необхідністю встановлення належності підписів на первинних документах, а саме довіреностях на отримання товару, просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

- чи належать директору ПП «Європацукор» ОСОБА_6 підписи на довіреностях № 89 від 06.05.2011 року, №83 від 04.05.2011 року;

- якщо підписи йому не належать, то якій особі вони належать і яким способом вони зроблені (а.с. 127).

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, клопотання про призначення судової експертизи заперечив зазначивши, що це слід розцінювати як затягування судового процесу. Крім того, відповідачем не подано доказів того, що зазначені довіреності недійсні чи не використані.

Клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи судом відхилене як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Водночас, ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Копії видаткових накладних та довіреностей направлені відповідачу з позовною заявою 01.03.2013 року, проте, клопотання про призначення судової експертизи заявлено лише в останньому судовому засіданні.

Крім того, підписи на довіреностях № 89 від 06.05.2011 року, № 83 від 04.05.2011 року не містять розшифровки прізвища та ініціалів особи, яка їх вчинила, а тому встановити належність підпису керівнику підприємства чи іншій уповноваженій на це особі (в момент видачі довіреностей) неможливо. Відповідачем не надано доказів того, що спірні довіреності анульовані, не використані чи не виконані.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

3 травня 2011 року між позивачем - ТОВ "КВС - Україна" та відповідачем - ПП "Європацукор" укладено договір поставки № 57/01/2011 (далі договір, а. с. 10-14).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Згідно п. п. 1.1, 2.1, 3.1, 5.3, 8.4, 8.5, 8.7 договору та додатку №1 до договору позивач (постачальник) зобов'язується передати відповідачу (покупцю) насіння кукурудзи (товар) на суму 153 514 грн. 00 коп., а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 20% від загальної вартості товару за даним додатком здійснюється до 07.05.2011 року; решта 80% від загальної вартості - не пізніше 01.12.2011 року. Датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі і приймання товару. У випадку несплати у строк платежів за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми. Сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється за весь період прострочення зобов'язання без обмеження строку. У випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес, має право додатково за рішенням суду стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000 грн.

Згідно рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі №910/5454/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року, у позові ПП "Європацукор" до ТОВ "КВС - Україна" про визнання договору поставки №57/01/2011 від 03.05.2011 року недійсним відмовлено.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреностей № 89 від 06.05.2011 року та № 83 від 04.05.2011 року (а. с. 17, 20, 48, 57) товар - насіння в кількості 255 п. о. на загальну суму 153 514 грн. 00 коп., що стверджується видатковими накладними від 04.05.2011 №80305803, від 06.05.2011 року № 80306080 та накладними № 4 від 04.05.2011 року, №6/4 від 06.05.2011 року (а. с. 16, 18-20).

Твердження відповідача про недоведення позивачем факту поставки товару через те, що на довіреностях № 89 від 06.05.2011 року та № 83 від 04.05.2011 року стоїть підпис не директора ПП "Європацукор", а іншої невідомої особи не заслуговує на увагу суду, оскільки зазначені підписи не містять розшифровки прізвища та ініціалів особи, яка їх вчинила, а тому встановити належність підпису керівнику підприємства чи іншій уповноваженій на це особі (в момент видачі довіреностей) неможливо. Відповідачем не надано доказів того, що спірні довіреності анульовані, не використані чи не виконані. Ксерокопія витягу з журналу реєстрації виданих доручень ПП «Європацукор», згідно якого під № 83 та № 89 значаться лише довіреності, видані ОСОБА_3 на отримання товару від ДП АФ «Луга Нова», не можна вважати належним доказом по справі оскільки, відмітки про використання довіреностей (графа 8) відсутні, підпис ОСОБА_3 в отриманні (графа 7) спірних (зазначена лише буква Д) та довіреностей №№ 67-71, 76-79 не співпадають. Довіреність може бути видана уповноваженій на отримання товару особі, зокрема, водію, експедитору.

При огляді в судовому засіданні оригіналів довіреностей № 89 від 06.05.2011 року та № 83 від 04.05.2011 року та видаткових накладних від 04.05.2011 № 80305803, від 06.05.2011 року № 80306080 встановлено, що вони скріплені печаткою ПП «Європацукор». Згідно пояснень представника відповідача заяви про викрадення печаток не подано, кримінальної справи по даному факту не порушено, відтиск печатки на накладних візуально відповідає відтиску печатки товариства.

Згідно видаткової накладної №80305803 від 04.05.2011 року поставлено насіння кукурудзи сорту ЕМІЛІО, ОСОБА_2 XL в кількості 184 п.о. та РОЛДІНО в кількості 30 п.о., разом 214 одиниць. Довіреність №83 від 04.05.2011 року видана на отримання насіння кукурудзи в кількості 214 одиниць. За видатковою накладною №80306080 від 06.05.2011 року поставлено насіння кукурудзи «Ударнік» ОСОБА_2 70 ТК в кількості 41 п.о. Довіреність №89 від 06.05.2011 року видана на отримання насіння кукурудзи в кількості 86 одиниць. Загальна кількість поставлених одиниць товару 255 (184+30+41=255). Тобто, за договором №57/01/2011 від 03.05.2011 року передбачено поставку насіння кукурудзи в кількості 255 п.о., видаткові накладні містять посилання на договір поставки №57/01/2011 від 03.05.2011 року, а тому поставка відбулась за договором та в його межах.

Враховуючи вищезазначене позивачем доведено факт поставки товару.

У листі ПП «Європацукор» № 185 від 18.03.2013 року, адресованому генеральному директору ТОВ «КВС-Україна» відповідач, з метою мирного врегулювання спору щодо погашення заборгованості за договором №57/01/2011 від 03.05.2011 року в сумі 121 014 грн. 00 коп., пропонував позивачу перше судове засідання по справі №903/241/13-г призначене на 27.03.2013 року відкласти та повністю погасити основну суму боргу до другого судового засідання у даній справі. Крім того, відповідач гарантував повернення додаткових судових витрат позивача. У разі непогашення боргу приймається судове рішення про стягнення боргу із штрафними санкціями в судовому порядку (а.с. 121). Тобто, відповідач зазначеним листом визнав заборгованість перед позивачем за договором поставки № 57/01/2011 від 03.05.2011 року в сумі 121 014 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що такого листа ПП «Європацукор» позивачу не направляло. Проте, у клопотанні № 194 від 26.03.2013 року про відкладення розгляду справи відповідач підтвердив, що ПП «Європацукор» надає пропозиції іншій стороні щодо мирного врегулювання спору (а.с. 31)

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки №57/01/2011 від 03.05.2011 року належним чином не виконав, сплативши лише частину боргу на суму 32 500 грн. 00 коп. (21 %), що підтверджується довідкою банку від 18.03.2013 року №1554/IV (а.с. 47).

Згідно поштової квитанції від 01.10.2012 року (а. с. 23) позивач на адресу відповідача надіслав лист повідомлення від 24.09.2012 року № 518 щодо необхідності погашення заборгованості за поставлений товар і пропозицію відстрочити строк оплати товару з умовою збільшення суми боргу виходячи із розрахунку нарахування 18% річних за несплачену частину грошей починаючи з 01.12.2011 року. При цьому позивач пропонував відповідачу внести зміни до договору щодо нарахування штрафних санкцій в період з 01.12.2011 року до 01.10.2012 року шляхом підписання відповідних додатків. Відповіді від відповідача позивач не одержав.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 18.01.2013 року № 40 з вимогою сплатити заборгованість до 31.01.2013 року за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій згідно з договором поставки №57/01/2011 від 03.05.2011 року, що складає 144 741 грн. 54 коп. (а. с. 24, 25), яка залишена без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача за договором поставки № 57/01/2011 від 03.05.2011 року становить 121 014 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

В судовому засіданні представник позивача просив розгляд справи проводити виходячи з уточнення позовних вимог № 478 від 08.08.2013 року, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 171 495 грн. 20 коп., в т.ч. 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 30 201 грн. 46 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 6 057 грн. 33 коп. - 3% річних та 2 000 грн. 00 коп. збитків (а.с. 113-116).

Уточнення позовних вимог, яке суд розцінює як збільшення позовних вимог, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, прийняте судом.

Враховуючи збільшення позовних вимог позивачем має місце нова ціна позову.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 30 201 грн. 46 коп. пені за несвоєчасну оплату, 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 6 057 грн. 33 коп. - 3% річних та 2 000 грн. збитків.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року N01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012р. N06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 09.04.2012 року №20/246-08 та Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року № 5004/1536/12.

Нараховані позивачем відповідно до п.8.4 договору 12 014 грн. 00 коп. (121 014,00 х10%) штрафу підставні і підлягають до стягнення.

Згідно ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

П. 8.5 договору сторони передбачили, що у відповідності до ст.259 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється за весь період прострочення зобов'язання без обмеження строку.

Таким чином, зі змісту п. 8.5 договору вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, що не суперечить чинному законодавству. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.

Нарахована позивачем пеня в сумі 30 201 грн. 46 коп. за період з 09.12.2011 року по 08.08.2013 року підставна та підлягає до стягнення в силу п.п. 8.4, 8.5 договору, ст. 232 ГК України, ст. 259 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 6 057 грн. 33 коп. - 3% річних за період з 09.12.2011 року по 08.08.2013 року, підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Також, відповідно до п. 8.7 договору позивач просить стягнути 2 000 грн. 00 коп. збитків. ОСОБА_5 сума погоджена сторонами при підписанні договору поставки у твердій сумі, як витрати сторони, що ініціює судовий процес (крім судових витрат), а тому є підставною та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Зайво сплачені, виходячи з нової ціни позову, 1 грн. 10 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки, спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 429 грн. 90 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Європацукор" (Волинська обл., смт.Іваничі, вул. Заводська, 18, код ЄДРПОУ 31979894) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" (м. Київ, вул.Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 31189761)

- 121 014 грн. 00 коп. основного боргу, 30 201 грн. 46 коп. пені, 12 101 грн. 40 коп. штрафу, 121 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 6 057 грн. 33 коп. 3% річних, 2000 грн. 00 коп. збитків та 3 429 грн. 90 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 174 925 грн. 10 коп. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. 10 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" (м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 31189761)

- 1 грн. 10 коп. (одну грн. 10 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №398 від 26.02.2013 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/241/13-г).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

Повний текс рішення складено 16.08.2013 року.

Суддя А. М. Кравчук