Постанова № 33009700, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 901/545/13-г

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Ходаківської І.П., Костенко Т.Ф.,розглянулакасаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (далі - Підприємство)на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід18.06.13у справі№ 901/545/13-ггосподарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт" (далі - Товариство)доПідприємства,третя особа:Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (далі - Центр),простягнення 215 632,64 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:не з'явились; - третьої особи:не з'явились.

Ухвалою від 25.07.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Костенко Т.Ф., Яценко О.В. касаційну скаргу Підприємства прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.08.13.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 15.08.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 15.08.13 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 15.08.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому законом порядку поштою.

У зв'язку з завантаженістю судді Яценко О.В. розпорядженням від 13.08.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Ходаківська І.П., Костенко Т.Ф.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.08.13 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 26.03.13 господарського суду Автономної Республіик Крим (суддя - Калініченко А.А.) позов Товариства задоволено частково.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто основний борг у розмірі 164 670,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 233,50 грн. та 3% річних в розмірі 10 456,13 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 32 273,01 грн. - відмовлено.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 3 667,19 грн. судового збору.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що у жовтні-листопаді 2010 року Товариство помилково перерахувало Підприємству грошові кошти в сумі 194 670,00 грн., оскільки укладений між сторонами договір від 01.09.09 про надання послуг по санаторно-курортному лікуванню припинив свою дію 31.12.09, та з огляду на відсутність доказів надання Підприємством послуг по санаторно-курортному лікуванню на спірну суму.

Постановою від 18.06.13 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Балюкової К.Г., суддів - Гоголя Ю.М., Плута В.М.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.

Рішення від 26.03.13 господарського суду Автономної Республіки Крим змінено, його резолютивну частину викладено наступним чином:

"1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства на користь Товариства помилково перераховані грошові кошти в розмірі 164 670,00 грн.

Стягнути з Підприємства на користь Товариства 3 293,40 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог Товариства в частині стягнення відсотків за користування грошами в розмірі 32 273,01 грн., витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 8 233,50 грн. та 3% річних в розмірі 10 456,13 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства на користь Підприємства витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 186,90 грн."

При винесенні постанови апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача цивільно-правового зобов'язання внаслідок безпідставного збагачення, оскільки в такому випадку у особи, що безпідставно набула майно, в тому числі й гроші, виникає односторонній обов'язок їх повернути, що не тотожно поняттю зобов'язання, яке визначено статтею 509 Цивільного кодексу України. У зв'язку з зазначеним апеляційний суд дійшов до висновку про те, що до даних правовідносин положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки безпідставне користування чужими грошовими коштами не є простроченням грошового зобов'язання, а такі відносини не є зобов'язальними в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 26.03.13 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати повність, а постанову від 18.06.13 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 164 670 грн. та 3 293,40 грн. судового збору.

Доводи касаційної скарги заводяться до того, що правова природа перерахованих грошових коштів, які є предметом спору у даній справі є договірною, а саме: предоплата по договору від 01.09.09 № 1, та такі грошові кошти не є помилково перерахованими.

При цьому, скаржник зазначає, що вказаний договір від 01.09.09 № 1був подовжений на період 2010 року, що, на його думку, підтверджує перерахування Товариством спірних грошових коштів.

Разом з тим, скаржник вказує, що послуги за зазначеним договором надані не були з огляду на те, що Товариством на адресу Підприємства відповідних заявок не направлялось.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 01.09.09 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір №1 про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом Договору є надання виконавцем платних послуг по санаторно-курортному лікуванню клієнтів замовника в об'ємі і на умовах, оговорених сторонами в цьому Договорі, в санаторіях Міністерства оборони України в 2009 році.

Згідно з п. 7.1 Договір вступає в силу з дня підписання обома сторонами і діє до 31.12.09.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у вигляді додатків, додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.

Судами встановлено, що в жовтні-листопаді 2010 року Товариство перерахувало Підприємству грошові кошти в сумі 194 670,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.10 № 421 на суму 65 000,00 грн.; від 08.10.10 № 422 на суму 65 000,00 грн.; від 08.10.10 № 423 на суму 57 670,00 грн.; від 19.11.10 № 489 на суму 7000,00 грн.

В зазначених платіжних дорученнях вказане призначення платежу "оплата за санаторно-курортні послуги згідно договору №1 від 01.09.09".

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що строк дії Договору закінчився 31.12.09, оскільки додаткових угод між сторонами з цього питання на укладалось.

Разом з тим, судові інстанції звернули увагу на те, що в 2010 році Підприємством санаторно-курортні послуги Товариству не надавались, а Товариством заявок про надання таких послуг не заявлялось.

З огляду на зазначену місцевий та апеляційний суди дійшли до висновку про фактичну відсутність між сторонами договірних правовідносин у 2010 році.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що питання набуття та збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, згідно приписів ст. 1212 якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені попередніми судами обставини справи щодо відсутності на момент перерахування спірних сум коштів зобов'язальних правовідносин між сторонами, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними висновки судів про стягнення спірної суми коштів, як такої, що була перерахована помилково.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питань, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" залишити без задоволення.

Постанову від 18.06.13 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 901/545/13-г господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:І.Ходаківська Т.Костенко