Постанова № 33009465, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 5004/1577/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луцьк,

на рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2013

зі справи № 5004/1577/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" (далі - Товариство), м. Збараж Тернопільської області,

до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" (далі - Підприємство), м. Луцьк,

про визнання рішення недійсним,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Зражевської Н.В.,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 09.06.2011 № 27 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.08.2012 (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 (колегія суддів у складі: Саврій В.А. - головуючий суддя, судді Філіпова Т.Л., Гулова А.Г.), позов задоволено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 1, 4 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236), статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статей 4 та 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (далі - Паризька конвенція), статті 492 Цивільного кодексу України та статей 5, 6, 10, 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" мотивовано: правомірністю використання Товариством спірних позначень.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено те, що:

- Рішенням АМК:

дії Товариства з використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) "Поліська" та "Волинська" при виробництві з грудня 2010 року горілок "Поліська зірка" і "Волинська казка" та з використання зображення Луцького замку при виробництві з грудня 2010 року горілки "Луцька зірка" без дозволу (згоди) Підприємства, яке раніше почало використовувати зазначені позначення у господарській діяльності, що призвело до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання, визнано порушенням, передбаченим статтею 10 bis Паризької конвенції та частиною першою статті 4 Закону № 236, у вигляді недобросовісної конкуренції (пункт 1);

зобов'язано Товариство протягом двомісячного строку з дня одержання цього рішення припинити зазначене порушення чи усунути в іншій спосіб можливість змішування товарів (пункт 2);

за вчинення наведеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (пункт 3);

- Рішення АМК мотивовано тим, що:

Підприємство протягом 1991-2011 років здійснює виробництво та реалізацію на території України горілок "Поліська" та "Волинська" в асортименті;

Підприємство є власником торговельних марок "Поліська" (свідоцтво України на знак для товарів і послуг від 15.08.2003) та "Волинська" (свідоцтво України на знак для товарів і послуг від 15.03.2004);

Підприємство на етикетках горілок "Волинська" також використовує зображення Луцького замку, яке є домінуючим;

Товариство здійснює виробництво та реалізацію на території Волинської області горілок "Поліська зірка" (з 03.12.2010) та "Волинська казка" і "Луцька зірка" (з 06.12.2010), етикетки яких містять словесні позначення "Поліська" ("Поліська зірка"), "Волинська" ("Волинська казка") та зображення Луцького замку ("Луцька зірка");

Підприємство не надавало Товариству дозволу (згоди) на використання торговельних марок "Поліська", "Волинська" та зображення Луцького замку;

Використання Товариством названих позначень призвело до змішування його діяльності із діяльністю Підприємства.

Відповідно до статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У свою чергу, в прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з:

- правомірності використання Товариством торговельних марок "Луцька зірка" та "Волинська казка" на підставі ліцензійного договору від 24.11.2010 № 24/11-1 з Вощуком А.Ю.;

- відсутності підстав для висновку про змішування продукції позивача і третьої особи через наявність на пляшках Товариства відтиску "Калганоф" та суттєвою відмінністю зовнішнього вигляду етикеток горілок Товариства і Підприємства.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:

- не зазначено у судових рішеннях зі справи, які саме положення згаданого ліцензійного договору від 24.11.2010 № 24/11-1 надають Товариству право на використання торговельних марок "Луцька зірка" та "Волинська казка";

- не досліджено посилання в названому ліцензійному договорі та додатках до нього на об'єкти інтелектуальної власності, які не є торговельними марками та відрізняються за змістом права на використання, - "корисна модель, винахід, промисловий зразок" (т. 1, а.с. 24-26);

- не дано оцінки посиланню в додатку № 1 до ліцензійного договору від 24.11.2010 № 24/11-1 на передачу Товариству прав на використання об'єктів інтелектуальної власності "Поліська зірка", "Волинська казка", "Луцька зірка" за патентами №№ 59200А, 59201А (т. 1, а.с. 25);

- не з'ясовано обсягу правової охорони торговельних марок Підприємства "Поліська" та "Волинська" (шляхом безпосереднього дослідження відповідних свідоцтв України; пункт 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг");

- не досліджено доказів, які підтверджують використання Підприємством поданих ним Відділенню етикеток для горілок "Поліська" та "Волинська", починаючи з 1991 року (стосовно пріоритету, зазначеного в Рішенні АМК; т. 1, а.с. 37-40);

- не перевірено правильності визначення Відділенням пріоритету Підприємства у використанні зображення Луцького замку;

- не досліджено доказів Відділення щодо змішування діяльності Товариства з діяльністю Підприємства (саме змішування, а не лише його можливості з огляду на альтернативність диспозиції правової норми, наведеної в частині першій статті 4 Закону № 236, та висновки Рішення АМК).

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 зі справи № 5004/1577/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко