Вирок № 33008575, 16.08.2013, Єнакіївський міський суд Донецької області

16.08.2013 Справа № 230/8676/13-к

№ провадження: 1-кп/230/308/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року місто Єнакієве

Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Юшкова М.М.,

секретаря судового засідання - Мороз К.В.,

за участю прокурора - Котлова А.Г.,

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Єнакієве матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 11.11.2003 Центрально-міським судом м.Горлівка за ч.1 ст.309 КК України, від покарання звільнений у відповідності до ст. 1 П «А» ЗУ «Про амністію» від 11.07.2003;

- 23.12.2005 Єнакіївським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2, 289 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, звільненого 18.05.2012 по відбуттю строку покарання

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2013 приблизно о 18-00 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, з метою реалізації злочинного умислу на відкрите викредення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви і мету наживи, відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Самсунг GT-С 3530» imei НОМЕР_2 вартістю 740 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора «МТС» з абонентським номером НОМЕР_1, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, спричинивши ОСОБА_3 матеріалий збиток на суму 740 грн. після чого, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 був винен йому гроші з 2004 року, які у зв'язку з перебуванням у в'язниці ОСОБА_2 не міг взяти у потерпілого тривалий час, та коли зустрів ОСОБА_3 у м.Юнокомунарівськ на вул.Вороніхіна, попросив в нього повернути суму боргу. З метою повернення грошей він разом з ОСОБА_3 ходили до рідних ОСОБА_3, але вони йому грошей не дали, тоді вони домовились с ОСОБА_3, що у якості частини суми боргу ОСОБА_3 віддасть йому свій мобільний телефон, що він і зробив. Після того як йому добровільно ОСОБА_3 віддав свій мобілий телефон, він пішов від ОСОБА_3 та згодом продав мобільний телефон.

Вина ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 та доказами, які було здобуто в ході досудового слідства.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив, що 21.04.2013 він перебував у свого брата, у вечірній час пішов від брата додому. По дорозі додому він зустрів ОСОБА_2. З ОСОБА_5 вони зайшли до рідних ОСОБА_3 щоб взяти грошей, проте зазначив, що грошей ОСОБА_5 він винен не був, тому гроші він бажав взяти не з метою повернути ОСОБА_5, після чого на вулиці Вороніхіна у м.Юнокомунарівськ ОСОБА_5 попросив в нього мобільний телефон з метою подзвонити. Він дав ОСОБА_5 мобільний телефон, а ОСОБА_5, взявши телефон, дзвонити по ньому не став, телефон не повернув, а швидким шагом пішов від нього. Щодо пояснень ОСОБА_5 стосовно того, що вони домовились, що, віддавши мобільний телефон ОСОБА_5, він тим самим повертає йому частину грошей, що він йому був винний, пояснив, що зазначеної домовленості між ними не було, оскільки грошей винен ОСОБА_5 він не був, та мав на меті надати йому телефон лише з метою подзвонити.

Крім того, вина обвинуваченого в здійсненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України повністю підтверждується документами кримінального провадження, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.04.2013, у відповідності до якого ОСОБА_3 звернувся до ЄнакіївськогоМВ ГУМВС Донецької області стосовно прийняття заходів щодо ОСОБА_2, який 21.04.2013 приблизно о 18-00 відкрито заволодів його мобільним телефоном, чим завдав йому матеріальну шкоду (а.с.35);

- заявою ОСОБА_6 до Єнакіївського МВ ГУМВС Донецької області від 25.04.2013, в якій він просить вилучити в нього мобільний телефон «Самсунг GT-С 3530» imei НОМЕР_2, який він придбав у ОСОБА_2 за 200 грн., оскільки не знав, що телефон здобуто злочинним шляхом (а.с.36);

- протоколом огляду від 25.04.2013, у відповідності до якого ОСОБА_6 надав мобільний телефон «Самсунг GT-С 3530» imei НОМЕР_2, який ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_5 за 200 грн. (а.с.37-39).

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 стосовно того, що мобільний телефон потерпілий ОСОБА_3 віддав йому добровільно з метою часткового погашення суми грошового боргу перед ним, та вважає, що ОСОБА_2 дав в судовому засіданні такі пояснення, оскільки ними він бажає виправдати свої дії з метою уникнення покарання, оскільки потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що грошового боргу перед ОСОБА_2 не мав, телефон віддав ОСОБА_2 не у якості погашення частини грошового боргу, а лише з метою подзвонити.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 своїми навмисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіжі), вчиненим повторно, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь громадської небезпеки скоєного злочину, особу обвинуваченого, всі обставини справи.

Так обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

ОСОБА_2 раніше судимий, на момент винесення вироку покарання відбув у повному обсязі 18.05.2012 відповідно до довідки №224-16052013/14036 від 23.05.2013 (а.с.42-43), довідки №12696 (а.с.49-50), перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з 28.05.2012 з диагнозом синдром залежності від опіоідів (а.с.51), згідно характеристики виданої за місцем мешкання, суспільно - корисною працею не займається, характеризується незадовільно, веде аморальний спосіб життя (а.с.53).

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує часткове визнання вини обвинуваченим.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті закону, якою передбачена відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, оскільки саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям покарання та є найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної чинності залишити без змін у вигляді утримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

Цивільний позов по справі заявлено не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 371, 374, 376 ч.6, 394 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання - 13.07.2013.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної чинності залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, представником цивільного позивача до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: