Рішення № 330079, 25.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.06 р. Справа № 6/350

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіной Л.Д.___

При секретарі Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод “Фіолент” м.Сімферополь

до відповідача Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк

третьої особи ______________

про стягнення 426 943грн. 18коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Шевченко А.А. – представник по довіреності №26/957 від 17.02.2006р.

від відповідача – Іванченко І.І. - представник по довіреності від 25.12.2006р.

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Завод “Фіолент” м.Сімферополь, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк боргу у сумі 386 411грн. 08коп., пені у сумі 26 386грн. 55коп., 3% річних у сумі 4 510грн. 29коп. та інфляційних у сумі 9 635грн. 26коп. відповідно договорів купівлі-продажу № 0-05/25 від 01.03.2005р. та № 0-06/35 від 28.12.2005р. (Усього 426 943грн. 18коп.).

25 грудня 2006р. позивач надав клопотання про зменшення позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України, в якому пояснив, що відповідач після подачі позовної заяви до суду частково оплатив суму заборгованості, про що свідчать банківські виписки філії Кримського регіонального управління ЗАТ КБ “ПриватБанк” та просить суд стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк борг у сумі 372 611грн. 08коп., пеню у сумі 26 386грн. 55коп., 3% річних у сумі 4 510грн. 29коп. та інфляційні у сумі 9 635грн. 26коп. відповідно договорів купівлі-продажу № 0-05/25 від 01.03.2005р. та № 0-06/35 від 28.12.2005р. (Усього 413 143грн. 18коп. ). Суд приймає до уваги дане уточнення та розглядає справу по суті.

У заяві від 25.12.2006р. позивач просить суд видати довідку на часткове повернення з держбюджету України на користь ВАТ “Завод “Фіолент” м.Сімферополь держмита у сумі 405грн. 93коп., зайво сплаченого платіжним дорученням №2193 від 22.11.2006р. на суму 4 675грн. 36коп. при подачі в Господарський суд Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних до Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт наявності заборгованості визнав у повному обсязі, про що свідчать акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2006р. та 14.12.2006р., підписані уповноваженими особами обох підприємств і скріплені печатками.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

1 березня 2005р. та 28 грудня 2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Завод “Фіолент” м.Сімферополь та Приватним підприємством “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк були укладені договори №0-05/25 і № 0-06/35, згідно умов яких позивач взяв на себе зобов”язання поставити відповідачу продукцію в номенклатурі, кількістю, за ціною, у сумі та в строки оговорених у специфікаціях, які є невід”ємною частиною даного договору, а відповідач зобов”язався прийняти та своєчасно оплатити її вартість.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договорів у період грудня 2005р. по вересень 2006р. по ряду накладних на відпуск готової продукції здійснив поставку продукції власного виробництва-електроінструмент і комплектуючі до нього на суму 1 760 598грн. та виставив для сплати рахунки на загальну суму поставки. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки продукції, а саме: накладні, квитанції на відвантаження Євро-експерс, рахунки-фактури, банківські виписки та акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2006р. та 14.12.2006р., підписані уповноваженими особами обох підприємств і скріплені печатками та переконав суд у факті відвантаження продукції у адресу Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк.

Пунктом 3.1 договорів купівлі-продажу № 0-05/25 від 01.03.2005р. та № 0-06/35 від 28.12.2005р. сторони встановили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в термін 20 календарних днів з моменту її відвантаження. У деяких випадках строки оплати на окрему партію можуть оговорюватися у рахунку-фактурі позивача, який є невід”ємною частиною договорів. Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем виконав частково у сумі 1 374 186грн. 92коп., та після звернення позивача з позовом сплатив 13 800грн., про що свідчать банківські виписки від12.12.2006р. В результаті чого у Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість у сумі 372 611грн. 08коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції своєчасно не виконав.

Пунктом 6.1.2 укладених договорів сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції відповідач повинен оплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості неоплаченої партії продукції, за кожен день прострочки платежу, не узгодженої з позивачем. Оплата простроченої партії продукції здійснюється з урахуванням індексу інфляції та сплати 3% річних ( у відповідності зі ст. 625 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договорів купівлі-продажу № 0-05/25 від 01.03.2005р. та № 0-06/35 від 28.12.2005р. та своєчасно не розрахувався за продукцію, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 26 386грн. 55коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 9 635грн. 26коп. та 3% річних у сумі 4 510грн. 29коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 4 675грн. 36коп., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 405грн. 93коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Завод “Фіолент” м.Сімферополь до Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” м.Донецьк про стягнення 413 143грн. 18коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Адіса-Інструмент” (83102, м.Донецьк, б.Шахтобудівників,20, р/р № 26004051702609 Донецьке РУ Приватбанк України, ЗКПО 33200870, МФО 335496) на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод “Фіолент” (95017, м.Сімферополь, вул.Київська,34/2, р/р № 26003257622001 у КРУ Приватбанк України м.Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 14309586) борг у сумі 372 611грн. 08коп., пеню у сумі 26 386грн. 55коп., 3% річних у сумі 4 510грн. 29коп. та інфляційні у сумі 9 635грн. 26коп., витрати по сплаті держмита у сумі 4 269грн. 43коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зайво сплачене державне мито у сумі 405грн. 93коп. перераховане Відкритим акціонерним товариством “Завод “Фіолент” м.Сімферополь за платіжним дорученням №2193 від 22.11.2006р. підлягає поверненню.

Видати довідку на повернення державного мита у сумі 405грн. 93коп.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 25.12.2006р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Подколзіна Л.Д.