Постанова № 33006987, 26.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року о/об 15год. 38 хв.Справа № 808/5858/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» ( далі - позивач або ТОВ «ЗЗКМ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів ( далі - відповідач або СДПІ з ВВП у м.Запоріжжі МГУ Міндоходів), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000062900 від 17 червня 2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000072900 від 17 червня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «ЗЗКМ» фактично здійснено витрати по взаємовідносинам з ПП «Феррою-Ю», що підтверджується виписками банків по рахунках ТОВ «ЗЗКМ», дані витрати правомірно включено до складу валових витрат, оскільки під час здійснення господарських операцій підприємством складено первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та на час здійснення перевірки не визнані у судовому чи іншому порядку недійсними або завідомо підробленими. Крім того, позивач зазначає, що податкові накладні, виписані ПП «Ферро-Ю» як платником податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити. Також, на думку позивача навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу ПП «Ферро-Ю» мають ознаки «безтоварних», оскільки: згідно наявної податкової інформації постачальники контрагента позивача не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. Також відповідач вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», водночас в ході перевірки встановлено зворотне, а саме те, що податкові накладні виписувались тільки з метою надання податкової вигоди, без фактичного здійснення операцій поставки товару.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 26 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва Серія НОМЕР_1 про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» 13.01.2010 зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, ідентифікаційний код 36911851.

На підставі направлень №0215 та №0216 від 23.04.2013 згідно з п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу №211 від 23.04.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗЗКМ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю» за період березень 2010 року, ПП «Металфорт» за період серпень 2010 року, ТОВ «Елеон» за період червень 2011 року, ТОВ «Проком» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Електротех» за період березень 2012 року, ТОВ «Промальянс» за період травень 2012 року та податку на прибуток за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.05.2013 року №252/29-0/36911851. Згідно висновків перевірки позивачем порушено п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 111 560,00 грн., в т.ч. по періодам - березень 2010 року в сумі 111 560грн.; та порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР , в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 930 087,00 грн., в т.ч. по періодам - півріччя 2010 року - 1 278 291грн., 3 квартали 2010 року - 1 278 291грн., 2010 рік - 1 278 291грн., І квартал 2011 року - 651 796грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2013 року № 0000062900, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 249 660,75 грн., з яких за основним платежем 1 930 087,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 319 573,75 грн. та від 17.06.2013 року № 0000072900, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 111 560,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Ферро-Ю» (постачальник) укладено договір поставки №33/8/2010 від 01 березня 2010 року за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності до додатків (специфікацій) до дійсного договору, кожен з яких має свій порядковий номер та є невід'ємною частиною дійсного договору.

На виконання умов договору ПП «Ферро-Ю» поставлено в адресу ТОВ «ЗЗКМ» заготовку мідну та катоди мідні, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 02.03.2010 РН-0000409, від 21.05.2010 № РН - 0000711, від 18.06.2010 № РН - 0000941, від 22.06.2010 № РН - 0000952, від 24.06.2010 № РН - 0000953, від 30.06.2010 № РН - 0000954, від 18.01.2011 № РН - 0000001, від 20.01.2011 № РН - 0000002 та рахунками-фактури №СФ-0000409 від 02.03.2010, №СФ-0000941 від 07.06.2010, специфікаціями №1 від 01.03.2010, №2 від 21.03.2010, №3 від 18.06.2010, №4 від 22.06.2010, №5 від 24.06.2010, №6 від 29.06.2010, №7 від 18.01.2011, №8 від 20.01.2011.

Зазначений товар прийнято ТОВ «ЗЗКМ» та оприбутковано на виробництво, що підтверджується прибутковими ордерами, а саме: від 02.03.2010 року № ЗМ000000000878, від 02.03.2010 року № ЗМ000000000879, від 21.05.2010 року № ЗМ000000001958, від 18.06.2010 року № ЗМ000000002441, від 22.06.2010 року № ЗМ000000002440, від 24.06.2010 року № ЗМ000000002442, від 30.06.2010 року № ЗМ000000002443, від 18.01.2011 року № ЗМ000000000580, від 20.01.2010 року № ЗМ000000000579.

Транспортування товару здійснювалось транспортом ТОВ «ЗЗКМ», що підтверджується товарно - транспортними накладними, а саме: від 02.03.2010 б/н, від 21.05.2010, від 18.06.2010 №941, від 22.06.2010 №952, від 24.06.2010 №953, від 30.06.2010 №954, від 18.01.2011 №0001, від 20.01.2011 №0002, звітами про використання коштів наданих для відрядження або під звіт (виданих водіям ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) №361 від 21.06.2010, №362 від 24.06.2010, №363 від 29.06.2010, №364 від 01.07.2010, №137 від 19.01.2011, №87 від 21.01.2011, розрахунками пального, посвідченнями про відрядження, завданням на відрядження, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт оплати поставлених товарів підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Ферро-Ю».

Сертифікати надані ПП «Ферро-Ю» в адресу ТОВ «ЗЗКМ» підтверджують відповідність поставленого товару, катодів мідних вимогам ДСТУ ГОСТ 546:2004 та заготовки мідної вимогам ТУ У 28.7-13614181-004-2001, а саме, ПП «Ферро-Ю» надано сертифікати: від 01.03.2010 № 001, від 21.05.2010 № 0021, від 01.03.2010 № 001, від 18.06.2010 № 0018, від 22.06.2010 № 0022, від 24.06.2010 № 0024, від 29.06.2010 № 0029, від 18.01.2011 № 0054, від 20.01.2011 № 0055.

Факт використання товару придбаного у ПП «Ферро-Ю» у господарській діяльності ТОВ «ЗЗКМ» підтверджується виробничими звітами по виготовленню кабелю мідного та випискою з оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару по підприємству (т.1 а.с.143-149).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Довідки №19/13-4328 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД ПП «Ферро-Ю» є: 37.10.1 - оброблення металевих відходів та брухту чорних металів; 37.10.2 - оброблення брухту та відходів кольорових металів; 37.20.1 - оброблення скла; 37.20.2 - оброблення пластичних мас; 37.20.4 - оброблення паперу та картону; 51.70.0 - інші види оптової торгівлі. Водночас, відповідно до Довідки АА №261338 щодо ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» видами діяльності останнього за КВЕД є: 31.30.0 - виробництво ізольованого проводу та кабелю; 21.25.0 - виробництво інших виробів з паперу та картону; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 27.44.0 - виробництво міді; 45.21.1 - будівництво будівель; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту. Вказані документи підтверджують придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що контролюючий орган має право визначити суму грошового зобов'язання протягом 1095 днів з моменту подання декларації чи уточнюючого розрахунку до податкової декларації, які безпосередньо впливають на сплату грошових зобов'язань по конкретним взаємовідносинам, оскільки в силу положень п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації Акту перевірки від 24.03.2011 року № 397/23-300/33797995 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ферро-Ю», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ПП «Ферро-Ю» не мало необхідних умов для виконання постачання товару або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки в матеріалах справи наявні: дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №058.11.48-37.10.0 виданий ПП «Ферро-Ю» виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №057.11.48-37.10.0 виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, лист Державної санітарно-епідеміологічної служби Миколаївської області №1495/7-1 від 03.06.2011, Акт б/н від 03.06.2011 перевірки дотримання вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та «Про металобрухт» ПП «Ферро-Ю», висновок експертизи №48/1.04.01.043.11 від 28.01.2011, експертний висновок щодо можливості ПП «Феррою-Ю» отримати ліцензії на діяльність брухтом та відходами чорних та кольорових металів №01-04/1934-05, Акт обстеження технологічної схеми заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів ПП «Феррою-Ю» Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області №01-04/1934-05, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 26.05.2011, Дозвіл УМНС в Миколаївській області, Договір купівлі-продажу обладнання (пресу гідравлічного для пакування відходів та брухту металів БА 1330, та автоваг для поосного зважування серії ТРАКТ модель БВ2-30000-4,2) №13/11 від 08.02.2008, Договір оренди площадки з твердим покриттям площею 1000 кв. м., складу площею 500 кв. м. та ваги автомобільні від 25.10.2005, Договір оренди площадки з твердим покриттям площею 1000 кв. м., складу площею 500 кв. м. та ваги автомобільні від 01.11.2009, Договір №15/11 купівлі-продажу обладнання (багатофункціонального гідравлічного вантажника Baikankar ДО 1792 г\п 3,5 т.) від 05.02.2008, Акт б/н від 01.06.2010 прийому-передачі залізно-дорожньої рампи згідно договору оренди №9/юв від 31.05.2010, Договір оренди №33/юв від 29.05.2009, Акт б/н від 01.06.2009 прийому-передачі залізно дорожньої рампи згідно договору оренди №33/юв від 29.05.2009, Ліцензія Міністерства промислової політики України серії АВ №078827 за видмо господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту кольорових металів (термін дії 30.05.2006 - 30.05.2011), Ліцензія Міністерства промислової політики України серії АВ №078837 за видмо господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту чорних металів (термін дії 16.05.2006 - 30.05.2011). Окрім того, контрагент позивача - ПП «Ферро-Ю» зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно д свідоцтва НОМЕР_2

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року № 619-XIV спеціалізовані підприємства (суб'єкти господарювання всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року № 619-XIV ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам.

Пунктом 4.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 року № 183 передбачено: на території спеціалізованого підприємства, на якій буде здійснюватися господарська діяльність із заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів, повинні бути: виробничі приміщення або криті приміщення для зберігання металобрухту; брухтопереробне обладнання: пакетувальний прес (із зусиллям остаточного пресування не менше ніж 50 кН) або механічні чи гідравлічні ножиці (з потужністю електропривода не менше ніж 5 кВт), або спеціальне обладнання з подрібнення, сортування чи вилучення кольорового металобрухту; вантажопідйомне обладнання вантажопідйомністю не менше ніж 500 кг, яке пройшло технічний огляд в установленому законодавством порядку; ваги з діапазоном зважування не менше ніж 500 кг, які зареєстровані та повірені в установленому законодавством порядку; тара або відсіки для відокремленого зберігання металобрухту відповідно до вимог ДСТУ 3211 (ГОСТ 1639); вимірювальний засіб, що забезпечує проведення радіаційного контролю і повірений в установленому законодавством порядку.

Спеціалізовані підприємства, які здійснюють заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, повинні мати у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, що не може одночасно передаватись у використання іншому суб'єкту господарювання для здійснення заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів на підставі будь-яких цивільно-правових договорів.

Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про металобрухт» суб'єкти господарювання, які здійснюють заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки.

Відповідно до ст. 13 України «Про металобрухт» місцеві державні адміністрації у здійсненні операцій з металобрухтом: складають акт обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам цього Закону на територіях відповідних адміністративних одиниць; здійснюють контроль за додержанням спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами встановлених умов та правил здійснення операцій з металобрухтом; виявляють порушення вимог цього Закону спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами на територіях відповідних адміністративних одиниць.

Таким чином, згідно вимог Закону України «Про металобрухт» відповідна ліцензія видається при наявності у підприємства промислової площадки, приймального пункту, виробничих приміщень, кваліфікованого персоналу, спеціального обладнання (вантажопідйомне обладнання, ваги, тара, вимірювальні засоби та інше). Контроль за такою діяльністю здійснює органи центральної влади та місцевої державної адміністрації.

Аналіз наведених норм у їх сукупності з обставинами справи свідчать на користь висновку про наявність відповідних виробничих активів, складських приміщень, персоналу та інше, які використовувались ПП «Ферро-Ю» у власній господарській діяльності.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Окрім того, суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відтак висновки контролюючого органу щодо відсутності господарських операцій між контрагентами позивача та іншими підприємствами не можуть бути належним доказом відсутності операцій між позивачем та його контрагентом.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних відносин між позивачем, ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ПП «Ферро-Ю». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемними сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом зазначеної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичними обставинам.

Окрім того, слід відзначити, що для забезпечення своєї господарської діяльності юридичні особи вправі укладати договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права й обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000062900 від 17 червня 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000072900 від 17 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова