Рішення № 33005179, 29.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12432/13-ц

Провадження № 2/127/4257/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Саблук С. А.,

при секретарі Шутило Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" про визнання договору недійсним.

Позовну заяву мотивовано тим, що 08.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-1-08/04/2010. Вважаючи даний договір укладеним з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник підтримали заяву ОСОБА_2 про визнання позову та залучення третьої особи на стороні відповідача в частині визнання позову. Вимоги заяви щодо залучення третьої особи на стороні відповідача просили залишити без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" в судове засідання з невідомих суду причин не зявився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до переконання в тому, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно 08.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-1-08/04/2010.

Як вбачається із змісту Договору, від імені ОСОБА_2 він підписувався TOB "ФК "ЕКСПЕРТ", в особі директора ОСОБА_3, а від імені TOB "Відродження" директором ОСОБА_4 У преамбулі Договору зазначено, що ОСОБА_4 діє на підставі статуту Товариства.

Як вбачається із Витягу з ЄДР, станом на 08.04.2010р. керівником (директором) та особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені TOB "Відродження", в тому числі підписувати договори, був ОСОБА_4.

Статтею 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що директор діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України також встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси та вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ч.1 ст. 143 ЦКУ установчим документом TOB є статут.

Статутом TOB "Відродження", в редакції дійсній на 08.04.2010р., передбачено обмеження повноважень директора, зокрема щодо укладення правочинів, сума яких перевищує 1% від статутного капіталу Товариства, та необхідність отримання ним згоди (дозволу) вищих органів управління на укладення таких правочинів (чи їх подальше затвердження).

Підписуючи Договір 08.04.2010р., ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_2 та TOB "ФК "ЕКСПЕРТ" про наявні у нього обмеження щодо укладення Договору, та наголошував на тому, що у випадку несхвалення Товариством (його органами) цього Договору він буде вважатись недійсним.

У тексті Протоколу 08-04/2010-1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" від 08 квітня 2010 року зазначено, що у відповідності до чинного законодавства України і Статуту TOB "Відродження" надати згоду та дозвіл Директору TOB "Відродження" ОСОБА_4 на підписання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08 квітня 2010 року та супутніх з ним документів". Жодного посилання (вказівки) на номер та предмет договору, суму (ціну) угоди, найменування контрагента та інші істотні умови договору у тексті Протоколу не має, що унеможливлює ідентифікацію оспорюваного Договору з тим договором, про який йдеться у тексті Протоколу, та дає підстави припустити про можливу наявність інших договорів купівлі - продажу цінних паперів від 08.04.2010р. за участю TOB "Відродження".

TOB "Відродження" стверджує, що загальні збори учасників TOB "Відродження" 08.04.2010р. не скликались та не проводились. Звідки ОСОБА_2 отримав зазначений Протокол Товариству не відомо, у TOB "Відродження" такого документа та відомостей про його складання не має.

ч.1 ст.237 ЦКУ дає визначення поняття представника - це особа, яка зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку представляє. Істотною умовою та елементом права бути представником є наявність повноважень у представника та можливості діяти на законних підставах від імені особи, яку він представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Виходячи із змісту положень ст.238 ЦКУ, представник зобов'язаний діяти не лише в межах наданих йому повноважень, але й інформувати особу, з якою укладає правочин, про представницький характер своєї дії. Вихід представника за межі наданих йому повноважень при укладені правочину, або відсутність у нього таких повноважень, можуть бути підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно статті 97 ЦКУ управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 92 ЦК України визначена цивільна дієздатність юридичної особи, зокрема:

- Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

- Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вбачається із місту Договору (преамбула), при його написанні вивчались установчі документи Позивача - Статут, та перевірялись повноваження його представника - директора ОСОБА_4 Текст договору був підготовлений та роздрукований Третьою особою. Крім того, ОСОБА_4 особисто попереджав Відповідача та Третю особу, при підписанні Договору, про наявні у нього обмеження та необхідність подальшого затвердження Договору Товариством.

Зазначені обставини підтверджують той факт, що Відповідач та Третя особа знали про відповідні обмеження у ОСОБА_4 на момент підписання Договору, але розраховували, що він буде схвалений (прийнятий до виконання) Позивачем у майбутньому.

TOB "Відродження" не схвалювало і не затверджувало зазначений Договір, тому він є таким, що укладений представником TOB "Відродження" з перевищенням повноважень.

Відповідно до ст. 241 ЦКУ, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. (ч.1 ст. 241). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. (ч.2 ст. 241).

Оскільки Позивач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про прийняття Договору до виконання, та не схвалював його, то зазначений Договір не може створювати відповідних правових наслідків для Позивача, а тому є недійсним.

Зважаючи, що Позивач, як юридична особа, має спеціальну правосуб'єктність (право- та дієздатність, див ст.92 ЦКУ), то по аналогії закону (ч.8 ст.8 ЦПКУ) до цього Договору слід також застосувати і положення ч.1 ст.207 ГКУ, якою передбачено, що зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських (цивільних) відносин з порушенням хоча б одним з них господарської (цивільної) компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12 березня 1999 р № 02-5/111 (надалі Роз'яснення) зазначається, що у разі коли угода укладена представником юридичної особи або керівником її відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження (п.9.1.).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦКУ.

Частинами 2 і 3 ст.203 ЦКУ передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст.92 ЦКУ.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦКУ, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Оскаржуваний Договір підлягає визнанню недійсним також з тих підстав, що в момент його вчинення не було дотримано вимог частин 2-3 ст.203 ЦКУ, оскільки представник Позивача, порушуючи положення ст.92 ЦКУ та Статуту Товариства, підписав Договір фактично не маючи на це повноважень (з перевищенням повноважень), без належного повідомлення про це Позивача та без його рішення з цього приводу, як юридичної особи, а також не було подальшого схвалення цього Договору у майбутньому. Все це свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення Позивача, як сторони по Договору, під час його укладення (підписання), невідповідність фактичного волевиявлення представника Позивача внутрішній волі Позивача, як юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ТОВ «Відродження» обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно до п.1 ст. 216 ЦК України «…У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…».

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року №9, реституція як спосіб захисту цивільного права (ст.216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору.

Таким чином, врахувавши те, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 було передано позивачу простий вексель на суму 3236025,00 гривень, однак грошові кошти за нього сплачені не були, суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ст. 216 ЦПК України, забовязати ТОВ «Відродження» повернути ОСОБА_2 простий вексель на суму 3236025,00 гривень.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 60, 81, 209, 215- 219 ЦПК України, ст.ст. 256, 261 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКСПЕРТ" про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-1-08/04/2010 від 08.04.2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" та ОСОБА_2.

Забовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" повернути ОСОБА_2 вексель: Серії АА 1204871; Емітент: ВАТ «Вінницьке УМІА» (код ЄДРПОУ 05465488); Дата складання: 26.03.2010 р.; Термін погашення: 26.03.2014 р.; Загальна номінальна вартість: З 236 025,00 (Три мільйона двісті тридцять шість тисяч двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" витрати по оплаті судового збору в сумі 114,70 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: