Ухвала суду № 33004421, 23.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 р.Справа № 816/2292/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Лях Тетяна Миколаївни,

представника відповідача Пилипенка Андрія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013р. по справі № 816/2292/13-а

за поданням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Вепр"

про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків,

ВСТАНОВИЛА:

24 квітня 2013 року заявник Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до Публічного акціонерного товариства "Вепр" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Підстави звернення заявник пов'язував з тим, що в зв'язку з ненаданням документального підтвердження на запит податкового органу від 15.02.2012 року № 6101/10/23-112 та запит від 12.09.2012 року № 26885/10/19 начальником Кременчуцької ОДПІ прийнято наказ № 1499 від 19 квітня 2013 року про проведення позапланової перевірки ПАТ "Вепр" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, проте директором підприємства недопущено перевіряючих до перевірки про що складено акт №3361/22.2-12/03118216 від 19.04.2013. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області на підставі підпункту 94.2.3. пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого підлягає підтвердженню судом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року в задоволенні подання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Вепр" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 16.1.9, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ст. 20 , п.75.1 ст. 75, п.78.5 ст.78, п.81.1, 81.2 ст 81, п.п.94.2.3, 94.2.7 п.94.2, п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, п.1.9 Методичних рекомендацій щодо розгляду порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", затверджених Наказом ДПА України від 14.04.2011 року №213, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.7.2013 року замінено позивача в адміністративній справі № 816/2292/13-а за поданням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Вепр" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ прийнято наказ № 1499 від 19 квітня 2013 року про проведення позапланової перевірки ПАТ "Вепр" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на підставі п.п.78.1.1 пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в зв'язку з ненаданням документального підтвердження на запит податкового органу від 15.02.2012 року № 6101/10/23-112 та запит від 12.09.2012 року № 26885/10/19.

Відповідно до направлень 19.04.2013 року № 1962/001962, № 1961/001961, № 1960/001960, № 1959/001959, № 1958/001958 працівники податкового органу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 прибули за юридичною адресою Публічне акціонерне товариство "Вепр": Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська 64, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

9.04.2013 року директором ПАТ "Вепр" ОСОБА_10 не було допущено перевіряючих на територію підприємства, та відмовлено в реєстрації в журналі перевірок ПАТ "Вепр" оскільки у перевіряючих були відсутні службові посвідчення, а наявне лише у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Разом з тим, останнього не було в наказі на проведення перевірки. Директором ПАТ "Вепр" підписано посвідчення перевіряючим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 після чого вони залишили приміщення та не провели перевірки.

Таким чином, у наданні документів для проведення перевірки працівникам Кременчуцької ОДПІ було відмовлено, що було зафіксовано в акті: "Акт про неможливість проведення перевірки" №3361/22.2-12/03118216 від 19.04.2013 року в зв'язку з не допуском посадових осіб до проведення позапланової виїзної перевірки відповідача.

У зв'язку з цим фактом, на підставі звернення до заступника начальника Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2013 року податковим органом було прийнято рішення від 24 квітня 2013 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Відмовляючи в задоволені подання, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Кременчуцької ОДПІ є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно п.20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, податковий орган має право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення перевірок податковий орган має право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно пп. 78.1.1, 78.1.4. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом (п.81.3 ст.81 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із ненаданням ПАТ "Вепр" документального підтвердження на запити податкового органу у службових осіб податкового органу були всі передбачені законом підстави приступити до проведення перевірки, однак посадова особа товариства після пред'явлення направлень та вручення копії наказу на перевірку відмовилась розписатися в направленнях на перевірку та не допустила службових осіб податкового органу до перевірки, про що складено відповідний акт.

Також матеріалами справи встановлено, що Кременчуцька ОДПІ неодноразово зверталась до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі № 2а-1670/7274/12 за поданням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків, апеляційна скарга ПАТ "Вепр" була задоволена, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року скасована, прийнята нова постанова про відмову у задоволенні подання.

Під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки ПАТ "Вепр" є ненадання останнім відповідей на запити Кременчуцької ОДПІ від 15.02.2012 року № 6101/10/23-112 та запит від 12.09.2012 року № 26885/10/19.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки ПАТ "Вепр" є ненадання відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ від 15.02.2012 року № 6101/10/23-112 та запит від 12.09.2012 року № 26885/10/19.

Таким чином, заявник двічі застосовує одну ту саму підставу для проведення позапланової перевірки та прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Також, матеріалами справи встановлено, що судами розглядалась справа №2а-1670/4020/12 за поданням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року апеляційна скарга ПАТ "Вепр" задоволена частково, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року скасована, провадження у справі закрито, в зв'язку з тим, що Кременчуцькою ОДПІ було прийнято рішення про звільнення з-під умовного арешту майно платника податків.

Згідно пп. 94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

У відповідності до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2. вказаної статті встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна із перелічених у підпунктах 94.2.1 -94.2.7 обставин, зокрема, якщо відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам.

Згідно із підпунктом 94.3. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до пункту 94.5. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Із аналізу вказаних норм слідує, що, зокрема, умовний адміністративний арешт є винятковим способом виконання платником податків його обов'язків, визначених законом; може бути застосований якщо з'ясовується одна із зазначених у підпунктах 94.2.1 -94.2.7 статті 94 обставин; полягає у обмеженні платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Водночас із положень статей 88-89,92 Податкового кодексу України слідує, що: у податкову заставу передається майно платника податків, який має податковий борг з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків; право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення, зокрема, з дня виникнення податкового боргу, тобто є беззаперечним; платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Вепр" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2013р. по справі № 816/2292/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.