Ухвала суду № 33004176, 09.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олещенко Л.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №260/3132/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Столярової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 30 травня 2013 року по справі № 260/3132/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсації за продукти харчування за 2009 рік,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.12.2010 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум компенсації за продукти харчування за 2009 рік у сумі 5452,58 грн..

Постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 30 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Донецьку ради щодо недоплати ОСОБА_2 компенсації вартості продуктів харчування за 2009 рік неправомірними.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості продуктів харчування за 2009 рік в розмірі 5452,58 гривень за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом 3-ої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (а.с.10).

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату недоотриманих сум грошової компенсації за продукти харчування за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Листом від 26.11.2010 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у виплаті недоотриманих сум грошової компенсації за продукти харчування, з посиланням на те, що норми харчування для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258. Пунктом 2 вищезазначеної Постанови Міністерству праці та соціальної політики надано право, виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я норм харчування, визначати розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені для громадян, які віднесених до 1, 2 категорії (а.с. 8).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Стаття 63 вищевказаного Закону передбачає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, а саме: забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

З матеріалів справи вбачається, що позивач віднесений до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З листа Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Донецьку ради від 26.11.2010 року вбачається, що позивачу за період з січня по грудень 2009 року відповідачем сплачено компенсацію вартості продуктів харчування по 301,00 грн. щомісячно, в загальному розмірі 3601,00 грн. (а.с.8).

В той час, як за даними Головного управління статистики у Донецькій області середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіоні за 2009 рік, та фізіологічних норм забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (на одну особу віком старше 18 років на місяць), розмір компенсації вартості продуктів харчування повинен складати 9053,58 гривень. Таким чином, загальна сума недоплати склала 5452,58 грн., тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як недоплачена компенсація вартості продуктів харчування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів № 258 від 21.05.1992 року «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Наказ Міністерства праці та соціальної політики від 02.02.2009 року № 35, яким затверджено розміри грошової компенсації, оскільки, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права, а тому позивач має право на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами на підставі п.14 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо застосування до позивача Постанови Кабінету Міністрів № 258 від 21.05.1992 року та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 02.02.2009 року № 35 є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року по справі № 260/3132/13-а залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року по справі № 260/3132/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 13 серпня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін