Ухвала суду № 33004165, 09.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №805/8241/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участю представника позивача - Бабаєва В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 805/8241/13-а за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про скасування рішення № 4795/32270533 від 30.11.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Артемвугілля» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішення №4795/32270533 від 30.11.2012 року.

Постановою суду першої інстанції від 01 липня 2013 року у задоволенні позову Державного підприємства «Артемвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про скасування рішення № 4795/32270533 від 30.11.2012 року - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач - Державне підприємство «Артемвугілля» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив ії задовольнити. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Згідно частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав. Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Артемвугілля» є юридичною особою з кодом 32270533, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДП «Артемвугілля» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відокремлений підрозділ позивача є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску в установлені Законом України № 2464-VI строки в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки незаконно застосувало штрафні санкції в сумі 239391,60 гривень та нарахувало пеню в сумі 21528,37 гривень за несвоєчасно сплачений єдиний внесок за період з 29.10.2012 року по 07.11.2012 року. Позивач не заперечує, що несвоєчасно сплатив поточні платежі за вищевказаний базовий період, а управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки неправомірно, на його думку, застосувало штрафні санкції та нарахувало пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, не застосувавши одне рішення за кожний базовий період та не дотримавшись форми рішення згідно додатку 10 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01 січня 2011 року. Правовідносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2011 року регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення цього внеску. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У відповідності до ч.2 , 7 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць.

Отже, позивач повинен сплатити зобов'язання з єдиного внеску за вересень 2012 року до 20 жовтня 2012 року. Відповідно до вимог ч. 10 статті 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. 30 листопада 2012 року управлінням Пенсійного фонду України Центрально-Міському районі міста Горлівки винесено рішення №4795/32270533 про застосування штрафних санкцій у розмірі 239391,60 гривень та нарахування пені в розмірі 21528,37 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 29 жовтня 2012 року по 07 листопада 2012 року (а.с.7).

До рішення додано розрахунок сум фінансових санкцій та пені з визначенням дат виникнення недоїмки, дати і суми погашення недоїмки та кількості днів затримки сплати єдиного внеску. Частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено що, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено що, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Пунктом 6 ч.1 ст. 13 вищевказаного Закону Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом. Згідно із вимогами ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. Згідно із вимогами ч.13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів. Додатком 10 до цієї Інструкції передбачена форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Дана форма містить в собі посилання на частину десяту та пункт 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Оскаржуване позивачем рішення містить посилання на пункт 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачено право територіального органу Пенсійного фонду застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Також рішення містить посилання на частину 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачено нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Підприємством самостійно нараховано зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за базовий період: вересень 2012 року та несвоєчасно їх сплачено, що підтверджується даними особового рахунку позивача з єдиного внеску. У зв'язку з вказаним порушенням відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від несплаченої суми зобов'язань та нараховано пеню у розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Позивач помилково тлумачить ч. 14 ст. 25 зазначеного вище Закону в частині обов'язкового погодження кожного прийнятого рішення з Центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та помилково вважає, що воно повинно надсилатися протягом трьох робочих днів не з дати його прийняття, а після повної сплати підприємством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за певний період. Приписами частини 14 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що порядок прийняття рішень, встановлений Пенсійним фондом за погодженням Центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Закон не вимагає узгодження кожного прийнятого рішення територіальним органом ПФУ з Центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, як не вимагає надіслання такого рішення протягом трьох робочих днів не з дати його прийняття, а після повної сплати підприємством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за певний період. Отже, відповідачем виконані вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Отже, позивачем не доведено своєчасну сплату зобов'язань з єдиного внеску за вересень 2012 року у граничні терміни, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що послужило підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Що стосується порушення відповідачем підпункту 7.2.2 пункту 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно якої при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, суд першої інстанції вважає, що це також не вплинуло на суми застосованих санкцій та нарахованої пені та не порушило права позивача. Що стосується перерозподілу коштів позивача, спрямованих на сплату єдиного внеску за конкретний період на погашення недоїмки, що виникла раніше, то хронологічний порядок погашення прямо передбачений частиною 6 статті 25 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано. Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення № 4795/32270533 від 30 листопада 2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів. За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 160, 182, 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, ч.4 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 805/8241/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 805/8241/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 14 серпня 2013 року.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В. Юрко