Постанова № 33003921, 13.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 серпня 2013 р. № 820/5864/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді - Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова до Публічного акціонерного товариства " Харківський канатний завод" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" на користь управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (р/р 256033012096 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 22682980) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 31085,38 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучі зареєстрованим в Управлінні Пенсійного фонду як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на підставі ч.2 „Прикінцевих положень" Закону України „Про загальнообов'язкове, державне пенсійне страхування" та п.п. 6.1, 6.8 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зобов’язаний проводити відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Оскільки відповідач зазначених виплат в повному обсязі не проводив, внаслідок чого виникла заборгованість за березень-травень 2013 року у розмірі 31085,38 грн., яка у добровільному порядку сплачена не була, в зв’язку з чим, підлягає стягненню за рішенням суду.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року порушене провадження у справі про банкрутство підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у т.ч. заборону нарахування неустойки (штрафі, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Ухвалами Господарського суду Харківської області від 12.07.2011 року та від 26.02.2013 року введена процедура санації підприємство та затверджено план санації строком до квітня 2014 року. Таким чином, оскільки спірна сума заборгованості виникла після порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури санації підприємства, то вона не підлягає примусовому стягненню.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, надали до суду заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі.

Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми права, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ПАТ "Харківський канатний завод" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до наявного розрахунку заборгованості вбачається, що за відповідачем станом на час звернення до суду мається заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій по Списку № 2 у загальному розмірі 31085,38 грн., яка виникла внаслідок несплати Управлінню Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту „б"-„з" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" колишнім працівникам підприємства.

В зв’язку з тим, що сума боргу відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто порядок, встановлений Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

Абзацом 4 п. 1 ст. 2 та абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”“з”статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”за ставкою 100%. Таким чином, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. п. “б”“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до п. 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 100 відсотків.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам.

Згідно з п. 6.5 Інструкції № 21-1 повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком № 8 до Інструкції.

У п. 6.8 даної Інструкції зазначено, що підприємства щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова направлено відповідачу розрахунки витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б"-„з" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" за період з березня по травень 2013 року, які були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Наведена у повідомленнях та розрахунках сума заборгованості, відповідає загальному розміру заборгованості, який просить стягнути позивач.

Щодо посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення спірної суми заборгованості у зв’язку із порушенням провадження про банкрутство, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів, врегульовані нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. № 2343-XII (далі –Закон України № 2343-XII).

Згідно із визначенням, наведеним в статті 1 Закону України № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону України № 2343-XII).

Відповідно до абз. 6 ст.1 Закону України № 2343-XII грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За змістом абз. 24 цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу п.4 ст.12 Закону України № 2343-XII вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України № 2343-XII, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію і застосовуються у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що положення ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону слід застосовувати з урахуванням змісту і призначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який наведено у ст. 1 цього ж Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.

Натомість, нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію, не відповідає вимогам законодавства, тобто є незаконним.

Зазначена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 23.05.2006р. по справі № 21-104во05, від 07.11.2006р. по справах № 21-772во06 і № 21-772во06, від 15.04.2008 р. по справі № 21-2114во07, від 25.06.2011 р. по справі № 21-113а11, від 04.07.2011р. по справі № 21-144а11, від 05.12.2011р. по справі № 21-348а11

Крім того, вона викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство”, відповідно до якої зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону (2343-12) мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, ненараховуються, оскільки дана норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №Б-19/81-10.

В свою чергу, як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, спірна сума заборгованості виникла у період з березня по травень 2013 року, тобто вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому вказані платежі є поточними, та як наслідок, на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, в зв’язку з чим, підлягає стягненню в загальному порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов’язку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії призначених на пільгових умовах за Списком №2.

Матеріали справи не місять доказів сплати даної заборгованості у добровільному порядку станом на час прийняття рішення по справі.

Відповідачам на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було надано доказів відсутності суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у загальному розмірі 31085,38 грн.

З огляду на вищевикладене, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова до Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" (61020, м. Харків, вул. Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 00306443) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (61022, м.Харків, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 поверх, код ЄДРПОУ 22682980, р/р 256033012096 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 31085 (тридцять одна тисяча вісімдесят п’ять) грн. 38 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Горшкова О.О.