Постанова № 33003006, 14.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013 справа №905/3186/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Іващук П.В. - довіреність №48/2012 від 30.12.2012р.від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність №508 від 25.05.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від25.06.2013р. (повний текст рішення підписано 26.06.2013р.) по справі№905/3186/13 (суддя Чернова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка Донецької області простягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009р. в розмірі 28 866,47грн., з яких 24471,61грн. - сума основного боргу, 3660,71грн. - пеня, 734,15грн. - 3% річних

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3186/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009р. в розмірі 28 866,47грн., з яких 24 471,61грн. - сума основного боргу, 3 660,71грн. - пеня, 734,15грн. - 3% річних - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 25 276,38грн., з яких 24 471,61грн. - сума основного боргу, 70,62грн. - пеня, 734,15грн. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1 506,52грн.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, м. Макіївка подана апеляційна скарга, в якій остання просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що ним у спірний період об`єкт оренди фактично не використовувався, акти про надання орендних послуг, що передбачені п.4.9 договору не підписувались.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та відмові у задоволенні позову.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка про стягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009р. в розмірі 28 866,47грн., з яких 24 471,61грн. - сума основного боргу, 3 660,71грн. - пеня, 734,15грн. - 3% річних.

Позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 13.02.2009р. щодо сплати у встановлений строк орендної плати, внаслідок чого за період з лютого 2009р. по січень 2012р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 24 471,61грн. На вказану заборгованість згідно ст.625 ЦК України нараховані 3% річних та згідно п.7.2 договору нарахована пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 13.02.2009р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 13.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 2,5 кв.м (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктами 2.1., 2.2. Договору передбачено, що передача об'єкта оренди від Орендодавця Орендарю здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту підписання Договору уповноваженими представниками сторін та оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.4.1. договору орендна плата складає 1 200,00грн., у тому числі ПДВ 200,00грн. за місяць оренди. До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, в тому числі спожитої електроенергії, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований Об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об'єкт оренди.

Згідно п.4.2. договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно (починаючи з дати підписання акту прийому передачі) до 10-го числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування на рахунок Орендодавця.

Пунктом 3.3.3. договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

За умов п.4.4. договору розмір орендної плати може бути змінено за взаємною згодою сторін (згода сторін оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до даного договору).

Згідно п.4.8. Договору сторони домовились, що на момент підписання акту приймання-передачі буде визначено грошовий еквівалент орендної плати відносно офіційного курсу гривні до євро та орендна плата починаючи з другого місяця тимчасового користування об'єктом оренди буде індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до євро на перше число місяця, за який сплачується орендна плата. Індексація передбачена цим пунктом Договору не буде застосовуватись у разі, коли офіційний курс (за даними НБУ) української гривні до євро зміниться менш, ніж на 0.5 грн. відносно офіційного курсу гривні до євро, зафіксованого на момент підписання акту приймання-передачі.

Факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім актом, в якому зазнається сума орендної плати (п.4.9).

Відповідно до п.11.4 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 2-х років з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди.

До укладеного договору 13.02.2009р. між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2,5 кв.м.

Додатковою угодою №1 від 30.04.2009р. сторонами внесено зміни до п.4.1. договору відповідно до якого орендна плата з 01.02.2009р. складає 200,00грн. за місяць оренди, у в т.ч. ПДВ 300грн.

Додатковою угодою від №2 від 01.09.2010р. сторони дійшли згоди викласти п.1.2 Договору оренди в новій редакції: "Площа об'єкту оренди - 3кв.м." та п.4.1 викласти в наступній редакції: "Оренда плата складає 300грн., в тому числі ПДВ - 50грн. за місяць оренди за весь об'єкт оренди".

До додаткової угоди №2 до Договору від 01.09.2010р. сторони уклали акт приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 від 13.02.2011р. сторонами п.4.1 викладено в наступній редакції: "Оренда плата складає 1700грн., в тому числі ПДВ - 283,33грн. за місяць оренди за весь об'єкт оренди". Також п.11.4 договору викладено в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 2-х років 11 місяців з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди".

Всі додаткові угоди підписані обома сторонами без заперечень.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язаний щомісяця до 10-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 10 число місяця, наступного за звітним місяцем.

Як стверджує позивач, нарахована за період дії договору орендна плата у розмірі 29 488,70грн. частково була сплачена відповідачем у розмірі 5017,15грн., у зв'язку із чим за період з лютого 2009р. по січень 2012р. за відповідачем утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із даним позовом складає 24 471,61грн.

Відсутність підписаних двосторонніх актів згідно п.4.9 договору, що підтверджують факт надання послуг оренди, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати за період користування майном, оскільки такий обов'язок відповідно до п.4.2 Договору не покладено у залежність від підписання між сторонами двосторонніх актів та має здійснюватись щомісячно починаючи з дати підписання акту прийому-передачі.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого 2009р. по січень 2012р. в розмірі 24 471,61грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача стосовно відсутності доказів надання послуг оренди за період з червня 2009р. по грудень 2010р., а також припинення діяльності на об'єкті оренди та звільнення його від свого обладнання з березня 2011р. та відсутністю з цього часу підписаних актів отримання послуг, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

По-перше, згідно ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Приписи аналогічно змісту закріплені у п.6.1 Договору, згідно якого повернення об'єкту оренди здійснюється протягом трьох днів від дати припинення дії цього Договору та оформляться актом приймання-передачі, який, наразі, в матеріалах справи відсутній.

По-друге, про фактичне користування відповідачем орендованим майном у червні 2009р. свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №15 від 18.06.2009р., згідно якого ФОП ОСОБА_6 було сплачено вартість орендної плати за червень 2009р.

По-третє, за період з червня 2009р. по грудень 2010р. сторонами була підписана додаткова угода №2 від 01.09.2010р. та акт приймання-передачі від 01.09.2010р. про додаткову передачу в оренду 0,5 кв.м.

По-четверте, як встановлено судом, заявою від 24.02.2011р. відповідач звернувся до позивача з вимогою про розірвання Договору оренди з 01.03.2011р. у зв'язку з неможливістю оплати орендної плати в такому розмірі та повідомив про звільнення орендованої площі. При цьому, у відповідь на вказану заяву, листом №950 від 01.06.2011р. позивач вимагав погасити заборгованість за договором оренди, а також вказав на можливість розірвання договору лише за згодою сторін.

Згідно ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на відсутність згоди сторін щодо розірвання договору та у зв`язку з тим, що сторони не звертались до суду з цього приводу у встановленому законом порядку, відповідні твердження ФОП ОСОБА_6 про припинення дії договору оренди б/н від 13.02.2009р. з березня 2011р. є безпідставними.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 660,71грн. за період з 26.04.2012р. по 25.04.2013р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору оренди передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 3 660,71грн. за період з 26.04.2012р. по 25.04.2013р. (застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що узгоджується з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмежень розміру пені).

Наразі, розглянувши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені з огляду на наступне:

Відповідно до вимог, передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені здійснений позивачем за один рік у період з 26.04.2012р. по 25.04.2013р., тобто позивачем невірно визначений період нарахування пені.

Таким чином, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 70,62грн. за загальний період з 26.04.2012р. по 11.07.2012р.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 734,15грн. за період прострочення з 26.04.2012р. по 25.04.2013р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявленої суми 3% річних в розмірі 734,15грн. за період прострочення з 26.04.2012р. по 25.04.2013р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3186/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Макіївка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3186/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 15.08.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко