Рішення № 33002937, 24.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р.Справа № 922/2250/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Плюсинвест-Торг", м. Чугуїв до ТОВ "Тріофарм", м. Харків про стягнення 20347,90 грн. за участю представників сторін:

позивач: Житеньов С.Д., довіреність від 20 листопада 2012 року

відповідач: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюсинвест-Торг", м. Чугуїв, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріофарм", м. Харків, про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам у сумі 20347,90 грн. Судові витрати у розмірі 130,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2250/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2013 року повернуто уточнення до позовної заяви (вх. № 22897) позивачу без розгляду, розгляд справи відкладено на 08 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 липня 2013 року.

12 та 15 липня 2013 року до канцелярію суду повернулись ухвали суду від 05 та 26 червня 2013 року, які направлялись відповідачу за належною юридичною адресою і яка відповідає адресі за витягом з ЄДРПОУ відповідача - 61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12 з поміткою поштової установи "за закінченням терміну збереження". Вказані ухвали долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 24 липня 2013 року з'явився позивач, просить суд прийняти до розгляду уточнення до позовної заяви (вх. № 25068) за якими просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та комунальним послугам у сумі 20347,90 грн., судові витрати у розмірі 130,00 грн. та відшкодувати витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов суду не надав, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Суд, розглянувши питання щодо уточнень до позовної заяви позивача, керуючись приписами, зокрема, ст. 22 ГПК України та п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким передбачено "ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.", враховуючи, що надані позивачем уточнення фактично є зміною (частково) підстав позову (позивачем змінено обставини на яких ґрунтується позов - вказано інші номери рахунків), беручи до уваги те, що позивачем дотримано загальні правили щодо відповідної процесуальної дії, вважає за можливе прийняти заяву позивача до розгляду; справа розглядається з її врахуванням.

Позивач позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 травня 2012 року між сторонами було укладено договір оренди за № 76-КТ згідно п.1.1. якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 127, загальною площею 72 кв.м. з метою розміщення аптеки - роздрібна торгівлі фармацевтичними товарами. Строк орендного користування складає 35 календарних місяців з моменту підписання договору, що діє до 15 квітня 2015 року.

Приміщення було передано відповідачу позивачем за актом прийому-передачі від 16 травня 2012 року.

Згідно пунктів 5.1 - 5.3 договору, розмір орендної плати за перший місяць з 12.07.2012 р. по 11.08.2012 р. складає 3880 грн., починаючи з 12.08.2012 р. сума орендної плати складає 8640 грн.; орендар вносить передплату за оренду приміщення у розмірі 10495 грн.

Відповідач свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати платежів за договором належним чином не виконав, відповідачем здійснено оплату передплати у розмірі 10495 грн. та проведено частковий розрахунок із позивачем, загальний розмір сплаченої орендної платні з врахуванням передплати складає 34445 грн., внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 21275 грн.

При цьому суд зазначає, що доказів сплати відповідних сум за договором відповідачем в матеріалах справи не міститься та відповідачем не було надано до суду заперечень щодо довідки заборгованості по договору.

01 лютого 2013 року між сторонами складено акти: про розірвання договору, яким сторонами припинено з 01 лютого 2013 року дію договору на підставі п. 13.1 договору, і який фактично є додатковою угодою між сторонами до договору; та про повернення орендованого майна. Таким чином з 01 лютого 2013 року договір оренди припинив свою дію.

Матеріали справи також містять листи-вимоги позивача від 26.12.2012 р. та від 01.02.201 р. з вимогою сплатити боргу, які отримані відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 20347 грн. заборгованості обґрунтовані, правомірні, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

З посиланням на статтю 49 ГПК України позивач просить відшкодувати на його користь 130 грн. судових витрат та 1720,50 грн. сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. При цьому посилання позивача на понесення ним судових витрат в розмірі 130 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено що вони є саме судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України та пов'язані із розглядом даної справи.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Тріофарм", 61058, м. Харків, вул. Романа Роллана, 12 (код ЄДРПОУ 30751958) на користь ТОВ "Плюсинвест-Торг", 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 127 (р/р 26001242188 в ХОД АППБ Райффайзен банк Аваль м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33757931) 20347 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/2250/13