Рішення № 33002874, 07.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7170/13 07.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«ІНГО Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страховакомпанія «Ейемджи груп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Морщ Олександр Анатолійович

про стягнення страхового відшкодування в порідку регресу в розмірі 36 864,66 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Петренко Р.О. з дов. № 6 від 02.01.13 р.

Кравченко Р.Ю. - дов. № 3 від 02.01.13 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 36 864,66 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.07.12 р. об 11:00 год. в районі 34 км а/д Київ-Харків, за участю транспортних засобів «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, під керуванням Морща Олександра Анатолійовича, що належить автомобільній базі Генерального штабу ЗСУ, та транспортного засобу «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/7170/13, розгляд справи призначено на 27.05.13 р.; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Морща Олександра Анатолійовича; зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через службу діловодства господарського суду 30.04.13 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яка залучена до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, судове засідання призначене на 27.05.13 р. не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.05.13 р., приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/7170/13 передано на розгляд судді Шапталі Є.Ю., який ухвалою від 27.05.13 р. прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд справи на 26.06.13 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 25.06.13 р., приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. повернулася з відрядження, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/7170/13 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

За вказаних обставин, ухвалою від 26.06.13 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу до свого провадження.

У судовому засіданні 26.06.13 р. представник позивача надав платіжне доручення про сплату судового збору, пояснив, що помилково до позовної заяви було докладено платіжне доручення, яке раніше подавалося за іншим позовом; позов підтримав, просив його задовольнити. На запитання господарського суду, чому ремонтні роботи пошкодженого автомобіля відбувалися на підставі двох різних рахунків-фактур ТОВ «Богдан-Авто Київ» - від 13.07.12 р. та від 30.07.12 р., а також чи включено за другим рахунком роботи до висновку оцінювача ФОП Дубогрій Дмитра Миколайовича за звітом № 296 від 24.07.12 р., представник позивача відповісти не зміг.

Згідно зі статтею 30 ГПК в судовому процесі, у тому числі в справах про банкрутство, можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

У відповідності до частини 5 пункту 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р., господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, для виклику відповідного спеціаліста з метою участі його в судовому процесі, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання роз'яснень (консультацій) спеціаліста з тих чи інших питань.

Враховуючи наведене, господарський суд визнав за доцільне викликати для участі у судовому процесі спеціаліста, який проводив оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai Sonata», державний номерний знак АА6834МВ, для отримання роз'яснення з питань, пов'язаних з даним спором.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 26.06.13 р. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвал суду позивач не виконали, витребувані документи господарському суду не надали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 26.06.13 р. розгляд справи було відкладено до 10.07.13 р., для виклику у судове засідання для участі у судовому процесі спеціаліста який проводив оцінку вартості матеріального збитку та для витребування у сторін та третьої особи додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 10.07.13 р. представник позивача наддав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 10.07.13 р. не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвал суду не виконали, витребувані документи господарському суду не надали.

Спеціаліст, який проводив оцінку вартості матеріального збитку у судове засідання 10.07.13 р. не з'явився.

Враховуючи наведене, для повторного виклику у судове засідання спеціаліста та для витребування додаткових доказів у справі, господарський суд ухвалою від 10.07.13 р. відклав розгляд даної справи та повторно зобов'язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 26.06.13 р. Також даною ухвалою було повторно викликано для участі у судовому засіданні 07.08.13 р. о 09:05 год. спеціаліста, який проводив оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai Sonata», державний номерний знак АА6834МВ, - оцінювача ФОП Дубогрій Дмитра Миколайовича, для отримання роз'яснення з питань, пов'язаних з даним спором, зобов'язавши його надати господарському суду пояснення, чи включено до висновку оцінювача ФОП Дубогрій Дмитра Миколайовича за звітом № 296 від 24.07.12 р. роботи (вартість запчастин) за рахунком-фактурою ТОВ «Богдан-Авто Київ2 від 30.07.13 р.; повторно зобов'язав позивача надати оцінювачу ФОП Дубогрій Дмитру Миколайовичу всі необхідні документи для можливості останньому надати пояснення; в черговий раз зобов'язав відповідача надати письмовій відзив на позов з доказами направлення його позивачу.

У судовому засіданні 07.08.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 07.08.13 р. не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 07.08.13 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.12 р. о 0б 11:00 год. в районі 34 км а/д Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, під керуванням Морща Олександра Анатолійовича, що належить автомобільній базі Генерального штабу ЗСУ, та транспортного засобу «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг».

Морщ О.А., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, був неуважним при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг», чим порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ про ДТП № 9032004 від 25.07.12 р. та постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.12 року в адміністративній справі № 3/1005/3106/2012 провадження 1005/7330/2012, відповідно до якої визнано винними Морща О.А. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.12 року в адміністративній справі № 3/1005/3106/2012 провадження 1005/7330/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

У вищезазначеній постанові визнано винними Морща О.А. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик) та ТОВ «ОТП Лізинг» (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір (поліс) добровільного страхування засобів наземного транспорту № 250537794.12 від 13.04.12 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Hyundai», державний номер АА6834МВ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Hyundai», державний номер АА6834МВ, замовив у ФОП Дубогрій Д.М. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

11.07.12 р. було складено акт огляду транспортного засобу «Hyundai», державний номер АА6834МВ.

24.07.12 р. було надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 296, складений спеціалістом Дубогрієм Д.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6118 ФДМУ від 07.06.09 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 25.12.09 р. № 7167, сертифікат об'єкта оціночної діяльності № 9009/09 від 16.10.09 р., свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 046-ПК від 02.06.10 р., свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 036-ПК від 25.05.12 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai», державний номер АА6834МВ, становить 33 769,03 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 05.09.12 р., рахунку-фактури № БД-0008336 від 13.07.12 р., рахунку-фактури № БД-0009174 від 30.07.12 р. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 66947 від 28.09.12 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 36 864,66 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договір (поліс) добровільного страхування засобів наземного транспорту № 250537794.12 від 13.04.12 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 10951 від 12.10.12 р. 36 864,66 грн. страхове відшкодування ТОВ «ОТП Лізинг» за пошкоджений автомобіль «Hyundai», державний номер АА6834МВ.

Враховуючи те, що у постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.12 року в адміністративній справі № 3/1005/3106/2012 провадження 1005/7330/2012 встановлено вину Морща О.А., який керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, в результаті дій якого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем «Hyundai», державний номер АА6834МВ, то зазначена особа є відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Hyundai», державний номер АА6834МВ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі договору (поліс) добровільного страхування засобів наземного транспорту № 250537794.12 від 13.04.12 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.07.12 р. о 0б 11:00 год. в районі 34 км а/д Київ-Харків, виплачено страхове відшкодування ТОВ «ОТП Лізинг» - власнику автомобіля «Hyundai», державний номер АА6834МВ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 36 864,66 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.07.12 р. об 11:00 год. в районі 34 км а/д Київ-Харків, за участю транспортних засобів «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, під керуванням Морща Олександра Анатолійовича, що належить автомобільній базі Генерального штабу ЗСУ, та транспортного засобу «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер АА7738ЕС, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

30.04.13 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є Автомобільна база Генерального штабу ЗСУ, тип договору - 1.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6776834 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено 19.11.12 р. на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Ейемджи груп» претензію щодо виплати страхового відшкодування (вих. № 3202 від 16.11.12 р.) за полісом № АА/6776834 в порядку регресу на суму 36 864,66 грн.

Однак станом на день звернення ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» щодо стягнення 36 864,66 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.07.12 р. об 11:00 год. в районі 34 км а/д Київ-Харків, за участю транспортних засобів «ВАЗ 2107», державний номер 227-98 КА, під керуванням Морща Олександра Анатолійовича, що належить автомобільній базі Генерального штабу ЗСУ, та транспортного засобу «Hyundai», державний номер АА6834МВ, під керуванням Михайловського О.М., що належить ТОВ «ОТП Лізинг».

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» (вулиці Мишуги, 2, офіс 423, м. Київ, 02140, ідентифікаційний код 20783470) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) 36 864 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 66 коп. страхового відшкодування та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 09.08.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.