Рішення № 33002818, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2322/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос",

09051, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, 18А

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське",

08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 205

про стягнення 39 927,06 грн.

за участю представників:

позивача - Капітанюк В.П. (довіреність від 01.07.2013 № 293);

відповідача - Сахацький С.О. (свідоцтво від 25.12.2008 № 3853/10).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (далі - позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" (далі - відповідач) про стягнення 39 927,06 грн., з яких: 35 000,00 грн. - основний борг, 1 939,64 грн. - 3% річних, 484,00 грн. - інфляційні втрати та 2 603,42 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2013.

У судове засідання 02.07.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.06.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 06.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16810 від 06.08.2013) позивачем подано виписки з банківського рахунку позивача, з відомостями про часткову сплату відповідачем коштів за Договором у розмірі 15 000,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16833 від 06.08.2013) позивачем подано письмові пояснення про допущення ним описки в прохальній частині позовної заяви, в якій помилково зазначено, що позовна вимога про стягнення 3 % річних заявляється у розмірі 1 939,64 грн., тоді як правильний розмір вказаної позовної вимоги - 1 839,64 грн.

Зважаючи на те, що виправлення вказаної описки позивача не змінює ціну позову, що вказана у позовній заяві, предмету та підстав позову, у тексті позовної заяви та у розрахунку позовних вимог, що подані позивачем у позовній заяві вказано, що позовна вимога про стягнення 3 % річних заявляється у розмірі 1 839,64 грн., письмові пояснення підписано уповноваженим представником позивача, вказані пояснення прийнято господарським судом та враховано, що ціна позову - 39 927,06 грн., складається з позовних вимог про стягнення 35 000,00 грн. основного боргу, 1 839,64 грн. 3% річних, 484,00 грн. інфляційних втрат та 2 603,42 грн. пені, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16834 від 06.08.2013) відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 000,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16832 від 06.08.2013) позивачем подано заяву про визнання факту часткової сплати відповідачем боргу в розмірі 15 000,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16809 від 06.08.2013) позивачем подано заяву про відшкодування додаткових судових витрат у сумі 20,40 грн., що понесені позивачем при отриманні документів на вимогу ухвали суду від 13.06.2013.

У судовому засіданні 06.08.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням визнання часткової сплати відповідачем суми боргу, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (далі - позивач, продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Шевченківське" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу від 27.05.2011 № 690/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння гібридів кукурудзи першого покоління (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до пункту 1.2. Договору, загальна кількість товару становить 6,0 тонн по ціні 9 500,00 грн./тонну з ПДВ. Вартість товару становить 57 000,00 грн. Точна кількість та назва гібридів вказуються у накладній на відпуск товару (пункт 1.3. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору, оплата товару покупцем здійснюється за ціною, вказаною в пункті 1.2. Договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця до 01.09.2011 - 28 500,00 грн., до 15.09.2011 - 28 500,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 28.05.2011 № РН-0003702 на суму 57 000,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 27.05.2011 № 102, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучено копії зазначених накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на суму 22 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 01.07.2013 № 1113, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 35 000,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 19.03.2013 складає 35 000,00 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткова накладна та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 01.07.2013 № 1113 - у якості письмового доказу наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 19.03.2013, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 19.03.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 6.1. Договору, оплата товару покупцем здійснюється за ціною, вказаною в пункті 1.2. Договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця до 01.09.2011 - 28 500,00 грн., до 15.09.2011 - 28 500,00 грн.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку про наявність у позивача на час звернення до суду права на стягнення з відповідача основного боргу у сумі 35 000,00 грн.

Як зазначається представниками сторін та підтверджується матеріалами справи, відповідач, 01.08.2013, тобто, після порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013, здійснив часткову оплату боргу за Договором на суму 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума боргу в розмірі 15 000,00 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 20 000,00 грн.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 2 603,42 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення у заявлених періодах, у зв'язку з чим вказаний розрахунок є невірним.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку пені за прострочення оплати товару за спірною видатковою накладною за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 вбачається, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідно до умов Договору кінцевою датою розрахунку є 01.09.2011 - на суму 28 500,00 грн. та 15.09.2011 - на суму 28 500,00 грн., тобто, прострочення оплати товару мало місце з 02.09.2011 - на суму 28 500,00 грн. та з 16.09.2011 - на суму 28 500,00 грн.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, не відповідає обставинам справи і вищевказаним умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а тому, зважаючи на відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення 2 603,42 грн. пені задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 839,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 484,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевірив заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу та встановив, що наданий позивачем розрахунок є невірним, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,34 грн. задоволенню не підлягають.

Перевіривши заявлений позивачем розмір інфляційних витрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 484,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. основного боргу, 484,00 грн. інфляційних витрат та 1 837,30 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,34 грн. та пені у розмірі 2 603,42 грн. задоволенню не підлягають.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16809 від 06.08.2013) позивачем подано заяву про включення до судових витрат 20,40 грн. додаткових витрат позивача.

У зв'язку з тим, що позивачем додано докази пов'язаності цих витрат з розглядом справи та доведено їх розмір, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про включення даних витрат позивача до складу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов припинений у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі, покладається судом на відповідача.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем, з врахуванням додаткових витрат на суму 20,40 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66 - 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 205, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30796166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (09051, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, 18А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03754120) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 30 коп. 3% річних, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 21 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 15 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.08.2013.

Суддя С.О. Саванчук