Рішення № 33002771, 08.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10904/13 08.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Київпромзв'язок"

про стягнення 99171,53 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О. (дов. №21/2013/02/06-12 від 06.02.2013)від відповідача: Погиба Л.А. (керівник)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київпромзв'язок» про стягнення 95261,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 3009,92 грн. - пені за прострочення термінів оплати, 65,03 грн. - інфляційної складової боргу, 834,93 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 154-1355-9 від 01.04.2001 період з 01.10.201 по 01.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 27.06.2013 року.

У судовому засіданні 27.06.2013 представником відповідача подані додаткові докази по справі та клопотання про продовження строку розгляду справи.

За наслідками судового засідання 27.06.2013 судом винесено ухвалу, якою продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.08.2013 року.

Під час судового засідання 08.08.2013 представник позивача надав додаткові документи по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав докази на підтвердження здійснення погашення суми основного (а. с. 61-63).

Ухвалою суду від 13.06.2013 судом припинено провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу розміром 109175,59 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "КИЇВЕНЕРГО" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", яке є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 року. Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 29).

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Закритим акціонерним товариством «Київпромзв'язок», правонаступником якого є відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київпромзв'язок» укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.21001 № 154-1355-9 (а. с. 14-17).

У подальшому до зазначеного договору між сторонами укладено Додаткову угоду від 23.11.2011, відповідно до якої викладено у новій редакції пп. 1.1., 9.1. та 9.2.(а. .с 18)

Відповідно до п. 1 предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору (а. с. 19) розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, у період його дії.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 4 до Договору. Згідно п. 2, зазначеного вище додатку, споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або формує договір про заставу майна, згідно Закону України про «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 01.05.2013 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2013 склала 95261,65 грн. згідно з розрахунком основного боргу за теплову енергію по Договору №154-1355-9 від 01.04.2001 року (а. с. 13-13, 38-41) та обліковими картками за жовтень - за квітень 2013 року.

У межах розгляду даного спору відповідачем до суду подано платіжні доручення № 201 від 07.08.2013 на суму 13311,17 грн. та платіжне доручення № 202 від 07.08.2013 на суму 81950,48 грн. Таким чином, загальна сума грошових коштів, сплачених відповідачем на користь позивача складає 95261,65 грн. (а. с. 62, 63).

Надавши належну оцінку поданим доказом, ухвалою суду припинено провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 95261,65 грн.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що відповідач здійсним сплату суми основного боргу із простроченням, позивач, звертаючись із позовом ждо суду, просить стягнути з відповідача за період з 01.10.2012 по 01.05.2013 пеню за прострочення термінів оплати у розмірі 3009,92 грн., 65,03 грн. - інфляційної складової боргу, 834,93 грн. - 3% річних.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №540142 від 01.10.1999 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 4 до Договору. Згідно п. 2, зазначеного вище додатку, споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або формує договір про заставу майна, згідно Закону України про «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, публічне акціонерне товариство «Київпромзв'язок» - відповідач у справі - внаслідок укладання договору з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" набуває статусу сторони - боржника, яка зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію - сплатити гроші (ст.ст. 509, 510 ЦК України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Враховуючи той факт, що відповідачем прострочено сплату вартості спожитої теплової енергі,ї у відповідності до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", з метою захисту своїх прав та інтересів, у межах даного позову заявляє до стягнення суму пені за прострочення виконання зобов"язання, 3% річних та інфляційної складової боргу.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п.7 Додатка 4 до Договору №154-1355-9 від 01.04.2001 передбачено, що у разі порушення споживачем строку розрахунку на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) постачальником нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати боргу за теплову енергію в період з 01.10.2012 по 01.05.2013 підлягає задоволенню у розмірі 3009,92 грн.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені за прострочення термінів сплати, 3% річних та інфляційної складової боргу, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3009,92 грн. пені, 65,03 грн. - інфляційної складової боргу та 834,93 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства «Київпромзв'язок» про 95261,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 3009,92 грн. - пені за прострочення термінів оплати, 65,03 грн. - інфляційної складової боргу, 834,93 грн. - 3% річних - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київпромзв'язок» (03151, місто Київ, вулиця Михайла Мішина, 39; ідентифікаційний код 14314096) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305; р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 3009 (три тисячі дев'ять) гривень 92 копійки пені за прострочення сплати боргу, 65 (шістдесят п'ять) гривень 03 копійки інфляційної складової боргу, 3 % річних у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 93 копійок та 78 (сімдесят вісім) гривень 20 копійок судового збору шляхом зарахування зазначеної суми на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Київенерго" № 26038301201 у Головному управління по м. Києву та Київської області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 08.08.2013 року.

Дата виготовлення повного тексту - 13.08.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова