Рішення № 33002682, 12.08.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2013 р. Справа № 903/735/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Мандзик Петро Іванович - представник за дов. № б/н від 15.02.2013 р., Оксентюк Андрій Миколайович - представник за дов. № б/н від 01.08.2013 р.

від відповідача: Німой Тарас Євгенійович- представник за дов. № 2 від 02.01.2013 р., Порплиця Віктор Зіновійович- представник за дов. № 1 від 02.01.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватне підприємство "Торгівельна компанія" Укр-Петроль" до державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 805 000,00 грн.

В судовому засіданні 09.08.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Торгівельна компанія" Укр-Петроль" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 805 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали. 07.08.2013 р. подали заяву про уточнення позовних вимог, а саме просять стягнути із відповідача

455 000,00 грн. за період прострочення передачі товару з 15.10.2012 р. по 27.10.2012 р. та штраф у розмірі 350 000,00 грн. за прострочення передачі товару.

Представники відповідача в судовому засіданні та у запереченнях від 31.07.2013 р. просить суд у задоволенні позову відмовити, визнати договір № 94 недійсним та застосувати наслідки передбачені ч. 2 ст. 208 ГК України.

Представник позивача в запереченнях від 07.08.2013 р. вказує, що доводи представника відповідача є необгрунтованими.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельна компанія" Укр-Петроль" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 805 000, 00 грн.

Позов мотивувало тим, що 06.08.2012р. державне підприємство "Волиньвугілля", як постачальник, і приватне підприємство "Торгівельна компанія" Укр- Петроль", як покупець, уклали договір поставки № 94, згідно з яким постачальник зобов'язався передати на умовах даного договору належний йому товар покупцю, а останній - прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов даного договору сплатив згідно платіжного доручення №5192 від 06.08.12р. відповідачу 350 000,00 грн. в т.ч ПДВ.

Всупереч п.п.4.1 Розділу 4 Договору продавець не виконав свої зобов'язання, а саме не передав товар покупцю у повному обсязі в період з 14.09.2012 р. по 14.10.2012 р.

Позивач заявляє, що станом на день подання позову вищевказане зобов'язання продавцем не виконано і просить суд стягнути пеню за період з 15.10.2012р. по 27.10.2012р. та штраф в розмірі 100% від вартості непереданого товару за прострочення строків понад 10 днів (термін прострочення становить - 13 днів).

Розмір штрафу становить 350 000,00 грн., а розмір пені 455 000,00 грн. Всього-805 000,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 06.08.2012 р. Державне підприємство "Волиньвугілля" (постачальник) і приватне підприємство "Торгівельна компанія "Укр- Петроль" (покупець) уклали договір поставки №94 (а.с. 9-10).

Згідно договору постачальник зобов'язався передати на умовах договору належний йому товар покупцю, а останній-прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Підпунктом 3.2 розділу 3 договору передбачено 100% передоплату вартості товару.

На виконання умов даного договору покупець сплатив відповідачу 350000,00 грн. в т.ч ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 5192 від 06.08.12р. (а.с. 11).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі в період з 14.09.2012 р. по 14.10.2012 р.

Всупереч п.п.4.1 розділу 4 договору продавець не виконав свої зобов'язання.

Відповідно до п.п.6.3 договору у разі порушення термінів передачі товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу 455 000,00 грн. пені за період з 15.10.2012 р. по 27.10.2012 р.

Крім того, за прострочення строків передачі товару понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 100% від вартості непереданого товару (п. 6.3. договору). Розмір штрафу становить 350 000,00 грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 06.08.2012 р.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст. 230 ГК України).

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 1 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 № 42/563; від 20.12.2010 № 06/113-38).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання позивачем умов договору та неналежне виконання договору відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 16 100,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 143, 174, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" (вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ, код ЄДРПОУ 32365965) на користь приватного підприємства "Торгівельна компанія" Укр-Петроль" (с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, 1, Ківерцівський р - н., Волинська область, код ЄДРПОУ 36905994) 805 000 (вісімсот п'ять тисяч грн.) 00 коп. з них: 455 000,00 грн. пені і 350 000,00 штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 16 100 (шістнадцять тисяч сто грн.) 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

12.08.13

Суддя І. О. Гарбар