Постанова № 33001062, 14.08.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року Справа № 1170/2а-2982/11.

провадження № 2-ап/811/56/13

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Інспекція) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до Інспекції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9813,18 грн.

Представник ОСОБА_2 підтримав вимогу позову.

Стверджував, що через 4 місяці після звільнення відповідач сплатив компенсацію за невикористану відпустку 2002-2003 років у сумі 1364,08 грн.

Пояснив, що факт не проведення повного розрахунку при звільненні виявив сам відповідач.

Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позову.

Зазначила, що Інспекція виявила самостійно факт не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні після того як останній надав довідку з попереднього місця роботи.

На її думку, це відбулося не з вини Інспекції, оскільки в період 2002-2003 років ОСОБА_2 працював у іншому податковому органі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, наказом Інспекції від 12 квітня 2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного держаного податкового інспектора юридичного відділу згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Після звільнення позивач не звертався до Інспекції зі скаргою щодо не проведення повного розрахунку при звільненні.

01 серпня 2011 року працівник Інспекції Ковтуненко Л.А. виявила, що позивачу при звільненні не сплачено компенсацію за невикористану відпустку 2002-2003 років терміном 16 календарних днів (а.с.83).

У пояснювальній записці керівнику Інспекції Ковтуненко Л.А. зазначає, що в матеріалах особової справи ОСОБА_2 міститься довідка Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про згадану невикористану відпустку (а.с.82).

Ця довідка не містить дати її складання.

Згідно наданих наказів про реорганізацію податкових інспекцій Кіровоградської області позивач упродовж з 2002-2011 років працював у Новоукраїнській, Бобринецькій та Долинській міжрайонних державних податкових інспекціях (а.с.115-126).

02 серпня 2011 року керівник Інспекції прийняв рішення про виплату ОСОБА_2 компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 19 березня 2002 року по 18 березня 2003 року та 1 календарний день щорічної основної відпустки за відпрацьований період роботи з 19 березня по 12 квітня 2011 року (а.с.81).

Того ж дня кошти у сумі 1364,08 грн. перераховані позивачу, що доводиться змістом платіжного доручення №523 (а.с.129).

Одноденний середній заробіток ОСОБА_2 на день звільнення складав 126,71 грн. (а.с.114).

Затримка розрахунку при звільненні склала 78 робочих днів.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, позивач звернувся до суду в межах 3 місячного строку з дня проведення повного розрахунку при звільненні.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

А статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що не виплата позивачу належних коштів при звільненні відбулась з вини Інспекції з таких підстав.

Перш за все, у наказі про виплату компенсації зазначено, що до неї входить компенсація за 1 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи з 19 березня по 12 квітня 2011 року.

ОСОБА_2 ж працював в Інспекції з 2010 року.

Пояснення представника відповідача стосовно того, що довідку Новоукраїнської МДПІ про невикористану щорічну основну відпустку за 2002-2003 роки надав позивач на початку серпня 2011 року (після звільнення) спростовуються змістом пояснювальної записки працівника Інспекції Ковтуненко Л.А. від 01 серпня 2011 року.

Так, у пояснювальній записці вона зазначає, що згадана довідка знаходилась у особовій справі ОСОБА_2

Позивач міг би її надати до Інспекції разом зі скаргою лише у тому випадку, коли виявив факт не проведення повного розрахунку.

Однак, ОСОБА_2 не подавав такої скарги.

Довідка Новоукраїнської МДПІ не містить дати її складання та реєстраційного запису про її надходження до Інспекції.

Таким чином, суд встановив, що довідка про не використану відпустку знаходилась в особовій справі позивача ще до звільнення.

Отже, не виплата ОСОБА_2 належних коштів при звільненні мала місце з вини Інспекції.

Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі за позовом певної фізичної особи до ПП «Укрвертикаль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, перегляд якої здійснювався з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у правовідносинах, котрі є подібними до тих, що склалися між сторонами, суд висловив чітку правову позицію.

Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку, що при визначені розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати суму заборгованості, її частку по відношенню до заявлених вимог, істотність цієї частки в порівнянні із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує ці обставини та інші.

Зокрема, ОСОБА_2 несвоєчасно виплатили не заробітну плату, яка є основним джерелом існування працівника, а компенсацію за невикористані дні відпустки.

Факт несвоєчасного повного розрахунку виявлений Інспекцією та кошти сплачені зразу ж.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати суму несвоєчасно сплачених коштів.

Сума несвоєчасно сплачених коштів є незначною з урахуванням розміру місячної заробітної плати позивача при звільненні (2787,62 грн. (126,71 х 22)).

Отже, позов належить задовільнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1364,08 грн.

В іншій частині позову відмовити в задоволенні.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2013 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей