Постанова № 33001020, 09.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 р. Справа № 804/7904/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Кутового В.Н. Петрашку О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Поліпласт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Поліпласт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 року №0001072210.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, є безпідставним та суперечить діючому пода тковому законодавству, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Поліпласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2013 року №457/22.1/24424934.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п.6 ст.198 Податкового кодексу України;

- абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

24.05.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001072210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 754 501,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця: у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, - у разі отримання її у такому податковому періоді; у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки такої накладної, - у разі отримання її із запізненням в інших податкових періодах.

Якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого для такої реєстрації терміну, то відповідно до пункту 201.10 статті 201 податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного суд робить висновок, що твердження відповідача щодо завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по рядку 18 на загальну суму 61680,7 грн. є безпідставним.

Зі змісту акта перевірки від 13.05.2013 року №457/22.1/24424934 вбачається, що сам акт перевірки загалом ґрунтується на акті перевірки контрагента позивача, а саме акті Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7203/224/32694059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Старт Д» (код ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року».

На підставі акта Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7203/224/32694059 відповідачем зроблено висновок, що походження, відвантаження та отримання господарчо-побутових товарів від ТОВ «Старт Д» позивачем документально не підтверджено, а надані для перевірки первинні документи мають юридичну дефектність у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій між ТОВ «Старт Д» та його постачальниками та покупцями».

Проте суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Старт-Д» здійснювались на підставі договору поставки №200812 від 20.08.2012 року, згідно якого ТОВ «Старт-Д» (постачальник ) зобов'язаний передати у власність приватного акціонерного товариства «Поліпласт» (покупець) продукцію (надалі товар) у кількості, асортименті і по цінах, зазначених сторонами в додатках (специфікаціях) або в видаткових накладних на умовах і у порядку, передбачених цим договором, а покупець прийняти та сплатити за товар. Поставка Товару здійснюється зі складу постачальника транспортом покупця.

Угодою про зміни до договору №200812 від 20.08.2012 року від 19.12.2012 року передбачено, що покупець та постачальник у зв'язку з відсутністю у покупця можливості виконати розрахунки в грошовій формі можуть замінити грошове зобов'язання покупця зобов'язанням виконати платіж простими векселями на суму 1 207 130,26 грн. Покупець зобов'язаний сплатити за товар згідно контракту №200812 від 20.08.2012 року шляхом передачі протягом 3-х днів з дати підписання даної угоди простих векселів, реквізити яких указані в актах прийому-передачі векселів. Факт передачі векселів підтверджується актом прийому-передачі.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами, що надавалися позивачем під час перевірки та були досліджені судом: видатковими накладними, довіреностями про прийняття товару від ТОВ «Старт-Д», товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Розрахунки між сторонами договору проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень та у вексельній формі.

При цьому перелічені вище документи не містять юридичної дефектності, як стверджує відповідач, оскільки підписані повноважними особами сторін договору, скріплені печатками та мають всі необхідні реквізити, які передбачені чинним законодавством України.

Видаткові накладні містять конкретний перелік, обсяг та зміст, якісні характеристики ТМЦ, які свідчать про призначення ТМЦ для використання в господарській діяльності та відповідають змісту цієї діяльності. В інших документах відображені операції щодо придбання ТМЦ, проведення документів по рахунках бухгалтерського обліку та увесь рух активів та зобов'язань по підприємству. Всі ці операції також знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача. Після відображення цих операцій в бухгалтерському обліку відбулися зміни у власному капіталі підприємства.

Аналізуючи норми Податкового кодексу про формування податкового кредиту, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документальне підтвердження реального здійснення господарських операцій із сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які не передбачають такої реєстрації.

Будь-яких невідповідностей у виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим статтею 201 статті 201 Податкового кодексу України, відповідачем не доведено. Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, які підтверджують факт поставки товарів та послуг. Відповідачем не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Судом встановлено, що на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій ТОВ «Старт-Д» було зареєстровано як юридична особа, як платник податків та як платник податку на додану вартість.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року по справі №804/1259/13-а за позовом ТОВ «Старт-Д» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровска, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7203/224/32694059 від 21.12.2012 року щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «СТАРТ-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «СТАРТ-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період з лютого 2012 по жовтень 2012 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «СТАРТ-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7203/224/32694059 від 21.12.201 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «СТАРТ-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) у податкових деклараціях за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року.

Таким чином, посилання податкового органу на акт перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №7203/224/32694059 від 21.12.2012 року не може вважатись обґрунтованим.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Тобто якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача та їх контрагентами своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства, а не позивач.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення позивачем господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з викладеного, висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту на суму 441 320,27 грн., у т.ч. за серпень 2012 року в сумі 198 776,59 грн., за листопад 2012 року в сумі 172 541,96 грн., за грудень 2012 року в сумі 70 001,72 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Поліпласт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.05.2013 року №0001072210.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Поліпласт» судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко