Постанова № 32999501, 02.08.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/7986/13-а

Справа № 2а/255/249/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Пруднікова Г.М.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, особа яка досягла пенсійного віку 55 років, в УПФУ в Ворошиловсьмому районі м. Донецька у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувала пенсію за віком.

05 серпня 2010 року позивачка, залишаючись громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, де і проживає у теперішній час. У відповідності до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй було здійснено виплату пенсії за наступні 6 (шість) місяців і з цього часу виплату пенсії припинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25 - рп/2009 визнані неконституційними і/або такими, що втратили чинність положення п.2 ч.1 ст.49 і друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №105 8-IV від 09 липня 2003 року. При цьому в Рішенні КСУ визначено (п. 3.3), що право громадянина на отримання призначеної пенсії не може обумовлюватися постійним проживанням в Україні або залежати від укладення міждержавної пенсійної угоди.

У квітні 2013 року позивачка відповідно до приписів ст. ст. 44, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», Пенсійного Закону від 25 листопада 2005 року №22-1, звернулася до відповідача через свого представника за довіреністю з особисто підписаною ОСОБА_1 заявою про відновлення виплати пенсії з дня припинення виплати.

Листом відповідача від 08 травня 2013 року за №47/М-39-01-15 позивачку та її представника було повідомлено про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, зважаючи на відсутність відповідного законодавчого врегулювання та механізму виплати пенсій громадянам, які постійно проживають за кордоном. По суті дану відповідь, вважає позивачка та її представник відмовою у поновленні виплати пенсії.

З вищенаведеним позивачка та її представник не згодні. Зазначають, що згідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів за наявними в пенсійній справі документами, після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Представник позивачки вважає, що наявність умов для відновлення виплати пенсії і є рішення КСУ від 07 жовтня 2009 року.

Крім того звертає увагу суду на те, що зазначеним Рішенням КСУ відновлено конституційне право позивачки на пенсійне забезпечення, незалежно від місця проживання або перебування, і у відповідача немає перешкод для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Просить суд визнати бездіяльність відповідача у відновленні виплати пенсії за віком позивачці протиправним починаючи з 01 січня 2011 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька відновити і виплачувати позивачці з 01 січня 2011 року пенсію за віком, привівши розмір її у відповідність з чинним в даний час законодавством України. Перерахування пенсії здійснювати на її поточний рахунок НОМЕР_1 у відділенні Донецького регіонального управління ПриватБанку (МФО 335496, код 21955660).

Відповідно до резолютивної частини ухвали Ворошиловського районного суд м. Донецька від 08 липня 2013 року було відкрите скорочене провадження у справі №2а/255/249/2013 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та враховуючи приписи ст. 183-2 КАС України справу розглянуто суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику сторін, які беруть участь у справі.

Предстаником відповідача надано заперечення на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є громадянкою України, постійно проживає в Сполучених Штатах Америки, прийнята на консульський облік в Генеральному консульстві України в Сан-Франциско 10 квітня 2013 року, на даний час їй виповнилось 60 повних років. Зазначені відомості підтверджуються закордонним паспортом громадянина України (а.с. 9).

09 березня 2013 року вона направила письмове звернення на ім'я начальника УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про поновлення їй пенсії, відповідь на яке просила надіслати на адресу ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

08 травня 2013 року за вих. №47/М-39-01-15 УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_3 було надіслано роз'яснення про відсутність можливості поновлення пенсії, в зв'язку з не внесенням на теперішній час у відповідні законодавчі норми змін, не встановленням порядку та механізму такої виплати громадянам, які постійно проживають за кордоном та роз'яснено порядок оскарження зазначеного роз'яснення (а.с. 11).

30 травня 2013 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_3 довіреність на представництво її інтересів в Управлінні Пенсійного фонду України з питання нарахування, виплати та отримання належної їй пенсії за віком. Довіреність посвідчена Порубець Я.Г., віце-консулом Генерального консульства України в м. Сан-Франциско, США 30 травня 2013 року та зареєстровано в реєстрі за №573/213 (а.с. 31).

Заява ОСОБА_1 від 09 березня 2013 року була здана до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька довіреною особою ОСОБА_3 та зареєстрована 24 квітня 2013 року за вх. №47/М-39-01-15 (а.с. 42).

Згідно до заяви позивачки управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька була припинена виплата пенсії за віком в зв'язку з його виїздом на постійне проживання за кордон. На той час відносини, що виникли, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року за №1058-ІV.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу УПФУ протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Частина 1 ст. 44 вищенаведеного Закону вказує на те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як зазначає представник відповідача в своїх запереченнях, заяву позивачки про відновлення виплати її пенсії 24 квітня 2013 року була подана до управління її представником без належним чином посвідчених повноважень на представлення її інтересів. Так довіреність громадянки України ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_3 бути її представником в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька містить дату видачі - 30 травня 2013 року. Тобто на день подання заяви позивачки про відновлення виплати її пенсії до УПФУ, а саме 24 квітня 2013 року її представник - ОСОБА_3 не була уповноважена представляти інтереси ОСОБА_1, оскільки не мала для того правових підстав, а саме - належно посвідченої довіреності.

З зазначеного вбачається, що підставою для відмови у поновленні виплати пенсії позивачці стало саме не додержанням нею порядку звернення до органів Пенсійного фонду України, встановленого діючим законодавством.

Разом з тим відповідь УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька, яка була направлена на адресу представника позивачки містить зовсім інші підстави з яких ОСОБА_1 було відмовлено, а саме - не внесення на теперішній час у відповідні законодавчі норми змін, щодо поновлення виплати пенсії, не встановлення порядку та механізму такої виплати громадянам, які постійно проживають за кордоном.

Тому, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про протиправну відмову УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька з підстав вказаних у відповіді відповідача від 08 травня 2013 року за №47/М-39-01-15.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом (ч.2 ст.8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VІ від 08.07.2011 року).

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування (ч.3 ст.8 із змінами, внесеними згідно з Законами №2464-VI від 08.07.2010, №3668-VІ від 08.07.2011 року).

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. ст. 49, 51 вищевказаного Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року положення п. 2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, враховуючи преюдиційне значення вказаного Рішення КСУ суд вважає, що підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном не встановлено, а як наслідок наявність у позивачки права та підстав на її поновлення.

За частинами 1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду 21 червня 2013 року із вимогами щодо захисту її порушеного права за період з 01 січня 2011 року по теперішній час. Тобто звернення до суду мало місце поза строками, передбаченими ст. 99 КАС України.

Оскільки позивачкою та її представником не надано доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом, не наведено підстав для його поновлення, суд вважає пропущеним шестимісячний строк звернення до адміністративного суду та задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відновлення та виплати позивачці пенсії за віком з 21 грудня 2012 року.

В той же час, щодо вимог позивачки з приводу зобов'язання відповідача привести розмір її пенсії відповідно до діючого законодавства суд зазначає, що вказані вимоги не ґрунтуються на Законі, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає недоведеною необхідність застосування ч.1 ст.257 КАС України щодо покладення обов'язку по забезпеченню виконання рішення на начальника УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька, в зв'язку з чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 34,41 гривень з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 159, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, яку вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України з 21 грудня 2012 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька поновити та виплачувати ОСОБА_1 з 21 грудня 2012 року пенсію за віком, яку вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України на розрахунковий рахунок НОМЕР_1, Приватбанк, м. Донецьк, МФО 335496, код 21955660.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 34,41 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її отримання, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м.Донецька Г.М. Пруднікова