Постанова № 32997710, 14.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4292/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Боярський В.С.(по довіреності).

представник відповідача - не з явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління ДКС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління ДКС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року.

В судовому засіданні 09.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позові та додатках до нього.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис на довідковому листі (а.с. 30 т. ІІ), раніше від нього надходили заперечення (а.с. 5-9 т. ІІ), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Також зазначив, що перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22.02.2013 року № 551, співробітниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Амадеус Марин" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "БЛС Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за період - листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 04.03.2013 року № 1064/22-5/36554196.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Амадеус Марин":

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за лиcтопад 2012 року на суму 279060,67 гривень, внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати за листопад 2012 року на 279066,67 гривень;

ст.139 ПК України, в результаті чого включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ "БЛС Груп" у ІV кварталі 2012 року на загальну суму 1395333,35 гривень, чим занижено податок на прибуток на суму 293020 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000652250 від 19.03.2013 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 279067 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 139534 гривень та від № 0000662250 від 19.03.2013 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 293020 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 146510 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 01.05.2011 року між ТОВ "Амадеус Марин" (орендар) та ТОВ "БЛС Груп" (орендодавець) укладений договір № 03/11 (а.с.22-31 т.І), предметом якого є передача орендодавцем в оренду орендатору залізничних цистерн, що оформлюється актами прийому-здачі. Цистерни використовуються для перевозки наливних вантажів.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору передача цистерн в оренду проводиться за датою перетину цистерною кордону України (в разі, коли цистерни передаються на території інших держав) або за датою прибуття цистерн до станції прийому-здачі цистерн в оренду (в разі, якщо цистерни передаються в оренду на території України), згідно зі штемпелем в залізничний накладній та оформлюється двостороннім актом прийому-здачі цистерн.

Згідно з п.2.2 Договору, оренда цистерн починається у день підписання акту прийому-здачі цистерн від орендодавця орендатору; день підписання акту вважається першим днем оренди.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість оренди однієї цистерни на добу складає 160 гривень (у т.ч. ПДВ).

На виконання Договору від 01.05.2011 року № 03/11 ТОВ "БЛС Груп" передало в оренду ТОВ "Амадеус Марин" залізничні вагони-цистерни, згідно актів надання послуг та реєстрів на аренду цистерн (т.І, а.с.31-91) на суму 1674400,00 гривень (у т.ч. ПДВ - 279066,67 гривень) та виписало податкові накладні від 30.11.2012 року (т.І, а.с.92-121). Прийняття орендарем вагонів-цистерн оформлено актами прийому-передачі (т.І, а.с.122-147).

На підставі викладеного ТОВ "Амадеус Марин" віднесено до валових витрат сплачені на користь ТОВ "БЛС Груп" 1395333,35 гривень, а сплачений позивачем в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 293020 гривень віднесений ним до податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Вищевказані обставини були встановлені в ході перевірки, оформленої актом від 04.03.2013 року № 1064/22-5/36554196 і підтверджені в судовому засіданні представником позивача, який зазначив, що спір виник з приводу невірної оцінки податковим органом фактичного виконання сторонами умов Договору від 01.05.2011 року № 03/11 та подальших хибних висновків.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що операції з надання в оренду вагонів-цистерн фактично не проводились; надані до перевірки акти прийому-здачі і податкові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про безтоварність укладеного ТОВ "Амадеус Марин" правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази, в цілому. У своїх висновках податковий орган вважає, що орендодавець TOB "БЛС Груп" фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції по здаванню в оренду вагонів.

Так, в основу вищезазначеного висновку покладені дані акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "БЛС Груп" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період листопад 2012року».

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що господарські операції між ТОВ "БЛС Груп" та контрагентами, зокрема ТОВ "Амадеус Марин" не містять у суті своїй розумних економічних причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та мають ознаки, які б свідчили про безтоварність проведених операцій, оскільки ТОВ "БЛС Груп" не знаходиться за місцезнаходженням, на підприємстві недостатньо трудових ресурсів для виконання послуг з організації перевезень вантажів.

Крім того, перевіряючими взято до уваги, що ТОВ "БЛС Груп" є власником 62 залізничних вагонів-цистерн, які були вироблені МЗТМ у періоді 1971-1978 рр. Взявши за основу термін експлуатації цистерн від 13 до 30 років, перевіряючі дійшли висновку про статус цих цистерн - "застаріле обладнання".

Отже, на підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про відсутність економічної мети господарської діяльності ТОВ "БЛС Груп", крім надання податкової вигоди на адресу контрагента ТОВ "Амадеус Марин", внаслідок чого дійшли похідного висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "БЛС Груп" та ТОВ "Амадеус Марин".

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 04.03.2013 року № 1064/22-5/36554196 щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "БЛС Груп" та ТОВ "Амадеус Марин", невідповідності первинних документів вимогам спеціального законодавства.

Так, суд зазначає про безпідставність посилань у акті перевірки на строк придатності вагонів-цистерн, оскільки згідно з технічними паспортами форми ВУ-4М (т.І, а.с. 175-236) строк служби вагонів продовжений до 2016-2017 рр. Вказані технічні паспорти видані уповноваженим підрозділом ДП "Укрзалізниця", є чинними, отже припущення співробітників податкової служби про неможливість використання цих вагонів-цистерн є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Крім того, суд критично оцінює висновок перевіряючих про неможливість встановлення місця надання послуг, з огляду на не зазначення такого місця в акті надання послуг. Так, відповідно до п.2.1 Договору № 03/11 від 01.05.2011 року передача цистерн в оренду оформлювалась двосторонніми актами прийому-передачі цистерн (т.І, а.с. 122-147), в яких зазначені відповідні станції залізничної дороги. При цьому суд враховує, що залізничні вагони перебувають в русі для перевезення вантажів, отже вони не можуть мати постійного місцезнаходження, однак вони переміщаються за допомогою рухомого складу ДП "Укрзалізниця", яке постійно контролює їх технічний стан, у зв'язку із чим в акті надання послуг неможливо зазначити єдине місце надання послуг з оренди вагонів. Натомість, місця передачі окремих вагонів вбачаються з актів прийому-передачі таких вагонів, що залишено поза увагою працівниками податкової служби.

Суд також враховує надану ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" інформацію з архіву вагонних операцій про маршрут руху належних ТОВ "БЛС Груп" вагонів (т.ІІ, а.с.45-53), з якої вбачаються відомості про потяги, які переміщували вагони, відомості про вантаж вагонів тощо. Переміщення вагонів також підтверджується залученими до матеріалів справи фотографіями вагонів (т.ІІ, а.с.54-75), з яких вбачається, що вагони-цистерни рухались засобами залізничного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вищезазначених вимог між ТОВ "Амадеус Марин" та ТОВ "БЛС Груп" були складені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які наявні в матеріалах справи.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту та заниження позивачем суми ПДВ є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодного доказу правомірності зроблених висновків.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги понесені ТОВ "Амадеус Марин" витрати в розмірі 1395333,35 гривень за договором № 03/11 від 01.05.2011 року, що підтверджується первинною документацією, позивачем обґрунтовано віднесено зазначену суму до валових витрат, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставність тверджень в акті перевірки про порушення позивачем п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України при включенні валових витрат до декларації з податку на прибуток.

Отже податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0000662250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 293020 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 146510,00 гривень - є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Визнаючи відсутність господарських операцій з надання в оренду цистерн, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування податкового кредиту TOB "Амадеус Марин" відповідними нормами Податкового кодексу України. При цьому орендодавець - ТОВ "БЛС Груп" - склав та належним чином оформив податкові накладні, а проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Беручи до уваги сплачений ТОВ "Амадеус Марин" в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 279067,00 гривень, позивачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного податкового законодавство віднесено зазначену суму до податкового кредиту, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставні твердження в акті перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України при формуванні ним податкового кредиту з ПДВ.

Отже податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 року № 0002082250, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 279067,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 139534 гривень, також є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з критеріїв перевірки правомірності прийнятого рішення, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні дій та прийнятті рішень діяв у непередбачений законодавством спосіб, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в Одеській області Державної податкової служби, Головного управління ДКС України в Одеській області задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в Одеській області Державної податкової служби №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Амадеус Марин» (код ЄДРПОУ 36554196) судові витрати у сумі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 серпня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.

.