Постанова № 32996547, 15.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2013 р. справа №908/1309/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМ'ясищева А.М. Будко Н.В., Манжур В.В.при секретарі: за участю представників сторін: від (скаржника) прокурор від позивача розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського судуЛебеденко В.В. не з'явився Русланова Г.М. посвідчення №004307 Кучугурна О.О. довіреність №64/03 від 09.01.2013р. Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя Запорізької області від 28.05.2013р.у справі№ 908/1309/13 (суддя Кричмаржевський В.А.)за позовомЗапорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Запоріжжя в інтересах держави - органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області м. Запоріжжядо відповідача Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжяпро стягнення шкоди у розмірі 85 924,94грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2013р. у справі №908/1309/13 (суддя Кричмаржевський В.А.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-б, код з ЄДР - 13628220, р/р 26009013004601 в ПАТ "Банк Кіпру", МФО 320940) на користь місцевого бюджету Заводського району міста Запоріжжя (р/р 33119331700004, код з ЄДР - 34677136, МФО 813015, код бюджетної класифікації - 24062100, одержувач - Головне управління Державного Казначейства України в Запорізькій області) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі - 85 924 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 94 коп.

Стягнуто з ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-б, код з ЄДР - 13628220, р/р 26009013004601 в ПАТ "Банк Кіпру", МФО 320940) на користь місцевого бюджету Заводського району міста Запоріжжя (р/р 33119331700004, код з ЄДР - 34677136, МФО 813015, код бюджетної класифікації - 24062100, одержувач - Головне управління Державного Казначейства України в Запорізькій області) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Вирішено видати відповідні накази.

Рішення суду мотивовано тим, що Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області за наслідками проведеної перевірки, 06.08.2009р. складено акт, яким зафіксовано порушення вимог статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме - відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В подальшому, 11 серпня 2009р. Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області відповідачеві винесено припис № 41/07 про усунення порушень закону.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища від 28.08.2009р. № 002037 відповідальну особу - головного інженера підприємства-відповідача у справі Стрельцова О.В. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідачем на вимогу позивача згідно з листом № 09 від 11.01.2012р. надано йому копії звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

На підставі наданих відповідачем даних позивач розрахував розмір завданих державі збитків, які зобов'язаний відповідач сплатити.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на адресу відповідача - ПАТ "ЗЗБК № 1" 02.02.2012р. направлено претензію № 292/03 з пропозицією добровільно сплатити шкоду, заподіяну державі у розмірі 85 924,94 грн., однак своїм листом від 07.03.2012р. відповідач відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач здійснював свою діяльність та викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в період з 06.08.2009р. по 16.08.2010р. При цьому розрахунок понаднормативних викидів за вищевказаний період здійснювався з урахуванням фактичних часів роботи технологічного обладнання джерел викидів за вказаний період з урахуванням даних, що вказані безпосередньо підприємством.

В ході розгляду цієї справи прокурором надані додаткові документальні докази, що свідчать про притягнення до кримінальної відповідальності колишнього керівника підприємства-відповідача Симонова О.А. за злочини, передбачені частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України та ч.1 статті 241 цього ж кодексу. Згідно з постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2010року (копія долучена до матеріалів справи), який розглянув кримінальну справу №1-249/2010 по обвинуваченню Симонова О.А. та довів винуватість останнього, Симонова О.А. на підставі статті 48 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки - повним розкаянням та визнанням своєї вини, позитивною характеристикою із місця роботи, усуненням порушень закону тощо.

Таким чином відповідно до статті 35 ГПК України, постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя є одним із доказів того, що підприємство-відповідач фактично здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без належного дозволу.

Згідно з пунктами 3.11-3.12 "Методики розрахунку розмірів відшкодування шкоди, заподіяної державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.12.2008р. № 639, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Моментом усунення порушення відповідачем є дата отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто 17.08.2010р.

На підставі вищевказаного, господарський суд з огляду на те, що порушення відповідача мало триваючий характер, погодився з доводами прокурора щодо обчислення строку позовної давності саме з дати усунення порушення законодавства, а не з дати виявлення такого факту, одночасно відхиляючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки цей строк на момент звернення до суду не сплинув.

Оскаржуючи рішення господарського суду ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у свої позовній заяві зазначав, що підставою для звернення його до суду стала перевірка дотримання ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя вимог природоохоронного законодавства, що проводилась Державною екологічною інспекцією 06.08.2009 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.08.2009 року, в якому, зокрема, встановлено, що у ЗАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" (правонаступником якого є Відповідач) відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Та зазначено, що на підставі вищезазначеного акту, на початку 2012 року, Інспекцією був зроблений відповідний розрахунок шкоди заподіяної відповідачем державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря за період з 06.08.2009 року по 16.08.2010 року, який склав 85924 грн. 94 коп.

Але, оскільки позовні вимоги прокуратури ґрунтуються на акті перевірки Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, який датований 06.08.2009 року, строк, у межах якого позивач мав право звернутися до суду за захистом інтересів держави по даному предмету спору сплив ще 07.08.2012 року.

Така правова позиція обґрунтована не тільки загальними нормами цивільного законодавства, що визначені в статтях 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, а і діючими роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 р. (зі змінами та доповненнями від 25.03.2009 року) в п.1.9. в яких чітко зазначено, що перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Інших норм, що регулюють можливість продовження строку позовної давності з зазначеного питання (в тому числі у зв'язку з триваючим характером порушення суб'єктом господарювання норм природоохоронного законодавства) діючим законодавством не передбачено, оскільки саме на органи прокуратури і державної екологічної інспекції законодавством покладені обов'язки щодо недопущення зазначених порушень та їх негайне припинення у разі виявлення.

Отже законодавцем чітко встановлено, що навіть якщо порушення природоохоронного законодавства суб'єктом господарювання і мало тривалий характер, то ці обставини є лише результатом бездіяльності органів державного нагляду по виконанню своїх службових обов'язків щодо здійснення своїх функції по стягненню з порушника в судовому порядку нанесених державі збитків і ніяким чином ці обставини не впливають на строк з моменту якого починає вираховуватись загальна позовна давність для звернення до суду з зазначеними вимогами.

З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що Державна екологічна інспекція з моменту виявлення 06.08.2009 року правопорушення і видачі відповідачу відповідного дозволу на право викидів забруднюючих речовин (17.08.2010 року), на протязі більш ніж півтора року (коли був складений відповідний розрахунок збитків), не зробила жодних дій щодо стягнення сум даних збитків з відповідача в судовому порядку. Тому в даному випадку, факт пропущення строків позовної давності і відповідно втрата позивачами права на звернення до суду з зазначеними позовними вимогами є лише результатом їх бездіяльності і ніяким чином не є виною відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги прокуратури ґрунтуються на акті перевірки Державної екологічної інспекції в Запорізькій області від 06.08.2009 року, керуючись вищезазначеними нормами ЦК України та роз'ясненнями Президії Вищого Господарського суду України, Господарський суд Запорізької області був зобов'язаний відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Однак в порушення вищенаведених норм ЦК України суд відхилив заяву відповідача про застосування строків позовної давності та задовольнив позов в повному обсязі.

Нормативним обґрунтуванням оскаржуваного рішення послугували приписи пунктів 3.11-3.12 Методики розрахунку розмірів відшкодування шкоди, заподіяної державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони - навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.12.2008 № 639 (надалі Методика).

Однак зазначені обставини фактично не відповідають дійсності, а їх нормативне обґрунтування є помилковим оскільки після проведення 06.08.2009 року перевірки підприємства, 14.01.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області проводилась інша позапланова перевірка відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами якої складено акт від 14.01.2010 року, в якому, зокрема, встановлено, що при обстежені території заводу не зафіксовано роботи технологічного устаткування відповідача.

Тобто в той період ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя фактично законсервувало все своє технологічне обладнання на зимовий період, в тому числі і стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря (копії актів є в матеріалах справи).

Окрім того, після проведення вищезазначеної перевірки, 02.03.2010 року, на виконання рішення від 26.02.2010р. № 22/01-11/01, Державною екологічною інспекцією проведене опломбування технологічного обладнання відповідача, яке є джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що підтверджується відповідними актами № 21/07-37/07 від 02.03.2010 року (є в матеріалах справи).

Після проведення опломбування технологічного обладнання, на підставі повідомлення № 777/07 від 19.04.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області проведена ще одна планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя.

Результати даної перевірки зафіксовані в акті від 17.05 - 02.06 2010 року, змістом якого ще раз було підтверджено, що експлуатація технологічного обладнання пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря не ведеться, пломби знаходяться в не пошкодженому стані.

Згідно дозволу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області Чернелюх Л.В. № 76/07'-37/1 /07 від 17.11.2010 року, роботу технологічного обладнання відповідача пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря було відновлено лише 17.11.2010 року, тобто через три місяці після отримання відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Тому, підприємство фактично не здійснювало викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря через свої стаціонарні джерела з грудня 2009 року, оскільки його технологічне обладнання було фактично законсервовано, а потім заборонено до експлуатації державними контролюючими органами, а отже обов'язковість отримання дозволу на зазначений вид господарської діяльності в період відсутності такої діяльності взагалі не є порушенням норм законодавства про атмосферне повітря.

Отже зазначений в рішенні суду строк тривалості порушення ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" приписів ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи і насамперед спростовується документами і актами перевірки складеними самою ж екологічною інспекцією.

Згідно пунктів 3.11-3.12 Методики, на яку посилається суд в своєму рішенні, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Господарський суд Запорізької області застосував абзац другий статі 3.12 Методики, що на нашу думку є помилковим, оскільки вищезазначені складені Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області акти планових та позапланових перевірок та акти про пломбування/розпломбування технологічного обладнання відповідача підтверджують той факт, що в даному випадку моментом усунення відповідачем порушень норм ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" є насамперед не дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, а дата проведення консервування обладнання, що було здійснено в грудні 2010 року для підготовки підприємства до зимового періоду.

Крім того, відповідач надав суду всі необхідні акти перевірок та інші документи, що підтверджують факт консервування обладнання відповідача, що є джерелом викиду забруднюючих речовин і підтверджують відсутність підстав вважати, що строк усунення порушення відповідачем законодавства про атмосферне повітря співпадає з датою отримання їм відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Однак із описової частини рішення не вбачається чому суд першої інстанції так і не аналізував та не досліджував вищезазначені документи чи з яких причин він їх відхилив чи не прийняв до уваги, що свідчить про поверхневий та не всебічний розгляд судом першої інстанції даної справи.

Окрім того, аналіз даних документів є основним джерелом в вирішені питання застосування строків позовної давності за даними позовними вимогами, оскільки тривалість правопорушення природоохоронного законодавства була усунена відповідачем заздалегідь до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Рішення Заводського районного суду по кримінальній справі № 1-249/2010 в даному випадку не є достатнім приюдиційним фактом оскільки воно винесене ще 20.05.2010 року, тобто далеко заздалегідь до отримання відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин, тому дане рішення бездоказово не може підтверджувати факт порушення відповідачем законодавства про атмосферне повітря саме за той період що зазначений в оскаржуваному рішенні суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Запорізькій області заперечує проти апеляційної скарги.

Матеріалами справи, а саме: актом перевірки від 06.08.2009, приписом про усунення порушень закону від 11.09.2009 №41/07, постановою від 28.08.2009 №002037, звітом про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин, довідкою про фактичні часи роботи технологічного обладнання з 06.08.2009р. по 16.08.2010р., претензією від 02.02.2012р №292/03, відповіддю на претензію від 07.03.2012р. підтверджується, що відповідач здійснював свою діяльність та викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в період з 06.08.2009р. по 16.08.2010р.

Судом першої інстанції мотивовано зазначено, що для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню державі внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, має застосовуватись Методика № 639.

Зазначена Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Підпунктами 3.11.-3.12. Методики № 639 встановлено період розрахунку, який відповідно впливає на початок перебігу строку позовної давності, а саме розрахунок робиться за час роботи джерела в режимі наднормативного викиду та визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а факт усунення порушення був підтверджений отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 17.08.2010р.

Таким чином, в даному випадку мало місце триваюче правопорушення природоохоронного законодавства, яке було встановлено проведеною перевіркою 06.08.2009р. та самостійно усунуто відповідачем 17.08.2010р. шляхом отримання відповідного дозволу згідно з приписами п.3.12 Методики №639.

Отже, перебіг позовної давності відповідно розпочався з дати усунення порушення законодавства, тобто з 17.08.2010р., а тому строк пред'явлення позову не сплинув, що цілком вірно було зазначено судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області 06.08.2009р. проводилась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій" м. Запоріжжя. Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.08.2009р. зафіксовано порушення ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме - відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Державною екологічною інспекцією направлено припис від 11.08.2009р. генеральному директору ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій"

м. Запоріжжя Симонову О.А. про усунення порушень закону.

Відносно посадової особи (головного інженера ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій" Стрельцова О.В.) складений протокол про адміністративне правопорушення №002037 від 28.08.2009р. та винесена постанова про адміністративне правопорушення №002037 від 28.08.2009р.

Крім того, згідно з постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.05. 2010року (копія долучена до матеріалів справи), який розглянув кримінальну справу №1-249/2010 по обвинуваченню Симонова О.А. та довів винуватість останнього, Симонова О.А. на підставі статті 48 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з повним розкаянням та визнанням вини, позитивною характеристикою, усуненням порушень закону тощо.

11.01.2012р. ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій" м. Запоріжжя до інспекції надано копії звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин, а саме: таблиця "Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" та їх параметри" та довідку про фактичні години роботи технологічного устаткування джерел викидів з 06.08.2009р. по 16.08.2010рр.(а.с.26-35).

14.01.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області проводилась інша позапланова перевірка відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами даної перевірки було складено акт від 14.01.2010 року, в якому зокрема встановлено, що при обстежені території заводу не зафіксовано роботи технологічного устаткування відповідача.

Окрім того, після проведення вищезазначеної перевірки, 02.03.2010 року, на виконання рішення від 26.02.2010 року № 22/01-11/01, Державною екологічною інспекцією проведене опломбування технологічного обладнання відповідача, яке є джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що підтверджується відповідними актами № 21/07-37/07 від 02.03.2010 року.

Після проведення опломбування технологічного обладнання, на підставі повідомлення № 777/07 від 19.04.2010 року, Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області проведена ще одна планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "ЗЗБК №1".

Результати даної перевірки зафіксовані в акті від 17.05 - 02.06 2010 року, змістом якого підтверджено, що експлуатація технологічного обладнання пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ "ЗЗБК №1" не ведеться, пломби знаходяться в не пошкодженому стані

Згідно матеріалів справи відповідач отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 16.08.2010р.

З дозволу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області Чернелюх Л.В. № 76/07-37/1/07 від 17.11.2010 року вбачається, що роботу технологічного обладнання відповідача пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря було відновлено лише 17.11.2010 року, експлуатацію якого було тимчасово заборонено та зупинено рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища від 26.02.2010р.( а.с.82)

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на адресу відповідача - ПАТ "ЗЗБК № 1" 02.02.2012р. направлено претензію № 292/03 з пропозицією добровільно сплатити шкоду, заподіяну державі у розмірі -85.924,94 грн., однак своїм листом від 07.03.2012р. відповідач відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду.

На підставі положень Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064)18.01.2012р. начальником відділу екологічного контролю атмосферного повітря інспектором Кауровим Д.О. виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя, який склав 85 924,94грн. за період фактичні години роботи технологічного устаткування джерел викидів з 06.08.2009р. по 16.08.2010р Згідно з пунктами 3.11-3.12 "Методики розрахунку розмірів відшкодування шкоди, заподіяної державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.12.2008р. № 639, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Факт усунення порушення може бути підтверджений:

- даними інструментально-лабораторних вимірювань, які проведені лабораторіями, атестованими на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань;

- отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- документами, що підтверджують виведення з експлуатації устаткування, від якого було зафіксовано наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно акту від 14.01.2010 року, акту від 14.01.2010 року , акту від 17.05 - 02.06 2010р. Державної екологічної інспекцією у Запорізькій області та дозволу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області Чернелюх Л.В. № 76/07-37/1/07 від 17.11.2010 року устаткування, від якого було зафіксовано наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря виведено з експлуатації.

За таких обставин, моментом усунення відповідачем порушень норм ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" є насамперед не дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, як це визначив господарський суд, а дата виведення з експлуатації обладнання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 1.9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природної шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акта - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Тому обчислення строку позовної давності необхідно не з дати усунення порушення законодавства, як це визначив господарський суд, а з дати виявлення такого факту.

У постанові Заводського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що підприємство-відповідач фактично здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без належного дозволу. Тому відповідно до ст. 35 ГПК України вона прийнята як доказ господарським судом.

Однак факт отримання відповідного дозволу відповідачем саме 16.08.2010р. не оспорюється сторонами.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть, з

урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно матеріалів справи відповідачем відмовлено в задоволенні вимог викладених в претензії № 292/03 від 02.02.2012р з пропозицією добровільно сплатити шкоду, заподіяну державі. Тому згідно приписів ст. 264 ЦК України строк позовної давності не є перерваним.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізький міжрайонного прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Запоріжжя в інтересах держави - органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області м. Запоріжжя 15.04.2014р. звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя і пропустив встановлений ст. 253 ЦК України строк позовної давності.

При цьому відповідач під час розгляду справи у відзиві на позовну заяву відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заявив суду про сплив строку позовної давності, та з цієї обставини просив суд відмовити позивачу у позові.

За таких обставин, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України у зв'язку з пропуском строку позовної давності, позов про стягнення з відповідача шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 85 924,94грн., не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013р. по справі №908/1309/13 скасувати.

В задоволенні позову Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Запоріжжя в інтересах держави - органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Державної екологічної інспекції у Запорізькій області м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" м. Запоріжжя про стягнення 85 924,94грн шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря - відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 72-А, ЄДРПОУ 02647444) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-б, ЄДРПОУ 13628220) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 859,25 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий А.М. М'ясищев

Судді: Н.В. Будко

В.В. Манжур

Надруковано: 7 прим.

1. скаржнику 3прим.

2. позивачу

3. господарському суду З.о.

4. у справу

5. апеляційному суду