Рішення № 32996516, 06.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 914/2692/13

за позовом: Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Західна енергетична система», м.Львів

до відповідача: Військової частини А2166, с.Липники Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 1849,14грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

Від позивача: Чорномаз А.В. - представник за довіреністю

Від відповідача: Барабаш О.І. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Західна енергетична система», м.Львів до Військової частини А2166, с.Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення 1849,14грн., з яких 1773,60грн. основного боргу та 75,54грн. пені.

Ухвалою суду від 12.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2013 року.

Представникам сторін роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 06.08.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - Військовою частиною А2166 в листопаді 2011 року укладено договір про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації. В березні 2013 року сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою збільшено розмір щомісячної плати. ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконало зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання-передачі наданих послуг та актами звірки взаємних розрахунків, проте відповідачем надані за договором послуги оплачено частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1773,60грн. В липні 2012 року Військовою частиною А2166 надано позивачу гарантійний лист із зобов'язанням здійснити оплату за договором протягом 2012 року. В січні 2013 року ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості, однак у визначенні ГПК України строки відповіді не надходило. В травні 2013 року Військовою частиною А2166 вдруге надано гарантійний лист із зобов'язанням погасити заборгованість, однак станом на день звернення до суду із позовною заявою заборгованість за договором не погашена. Окрім цього, позивачем, відповідно до умов договору, нараховано пеню в розмірі 75,54грн. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2013р. подав відзив на позовну заяву (вх.№32402/13), із вказаних у ньому підстав проти позову заперечив. Зазначив, що заборгованість в розмірі 1773,60грн. виникла внаслідок недостатнього фінансування та враховуючи те, що реєстраційні рахунки військової частини А2166 в управлінні Державної казначейської служби у Сихівському районі м.Львова заблоковано. Просив суд зменшити розмір неустойки (пені) на 80 відсотків, про що подав відповідне клопотання, оскільки військова частина А2166 є бюджетною організацією та вживала заходів до погашення заборгованості.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач по справі, власник за договором) та Військовою частиною А2166 (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір №А/3-11-57 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації від 25.11.2011р. Відповідно до умов договору власником надано замовнику послуги доступу до місця в каналі кабельної каналізації зв'язку Західної ЕС у м.Львові для виконання замовником робіт з прокладання в ньому кабелю зв'язку згідно технічних даних зазначених у додатку №1 та подальшого користування цим місцем замовником (п.1.1), що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання-передачі наданих послуг, зокрема актами від 31.01.2012р., 31.03.2012р., квітня 2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2013р., 31.08.2012р., 31.10.2012р., 29.03.13р., 30.04.2013р., 31.05.2013р. та 30.06.2013р.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 договору, оплату послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації Західної ЕС замовник здійснює одноразово протягом 5 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Західної ЕС, а оплату послуги з використанням місця в каналі кабельної каналізації замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Західної ЕС, виставленого до 10-го числа поточного місяця. Вартість послуг за договором визначено додатком №1 до договору.

Відповідно до додатку №1 до договору, вартість місячної оплати за користування каналами в кабельній каналізації становить 103,75грн. з ПДВ. У зв'язку із набранням чинності Граничними тарифами на надання користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, сторони уклали додаткову угоду №2 від 01.03.2013р. до договору. Додатком №1 до вказаної додаткової угоди визначено, що вартість вказаних послуг на місяць становить 124,62грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи за період з січня 2012 року по червень 2013 року позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 1773,60грн. та виставлено рахунки для оплати (копії знаходяться в матеріалах справи). Однак, як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку розміру простроченої заборгованості, станом на 10.07.2013р. надані за договором послуги не оплачено.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором, проте в порядку та строки, визначені ст.222 ГК України, Військовою частиною А2166 відповіді на неї не надано, заборгованість не погашено.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність заборгованості та її розмір відповідачем не заперечується, про що свідчать, зокрема, гарантійні листи Військової частини А2166 №992 від 19.07.2012р. та №672 від 17.05.2013р., а також поданий відповідачем у судовому засіданні відзиві на позовну заяву (вх.№32402/13).

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1773,60грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 75,54грн. пені, суд зазначає, що відповідно до п.4.4 договору, за несвоєчасну оплату послуг наданих власником згідно розділу 3 цього договору замовник сплачує власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру протермінованого платежу за кожен день прострочення.

Як визначено ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи клопотання відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки виходячи з наступного. Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно з ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на те, що Військова частина А2166 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету України, враховуючи, що відповідач з об'єктивних причин не мав змоги розпоряджатись коштами, що знаходяться на його реєстраційних рахунках в управлінні Державної казначейської служби, що зумовило виникнення заборгованості, суд вважає за можливе зменшити, в порядку ст.83 ГПК України, розмір нарахованої пені і стягнути її в розмірі 15,00грн.у обгрунтовані нення 1773,60грн. 7.2012р. перечуєтьсяку та строки, визначені ст.222 ГК України, еві послуг на зага

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Окрім цього, ч.2 ст.49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пленумом Вищого господарського суду України, зокрема у п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р., роз'яснено, що у такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Як встановлено судом, спір виник та розглядається з вини відповідача, сума неустойки зменшена судом, хоч позивачем вірно проведено розрахунок відповідно до умов договору та чинного законодавства, відтак, судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України у повному обсязі в розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2166 (м.Львів, вул.Авіаційна, буд.1 код ЄДРПОУ 08137796) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Західна електроенергетична система» (м.Львів, вул.Свєнціцького, буд.2, код ЄДРПОУ 20851817) 1773,60грн. основного боргу, 15,00грн. пені та 1720,50грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.