Рішення № 32996355, 08.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2013 р. Справа № 911/2681/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

відповідача-2 Приватного підприємства «БОЖЕДАР-АГРО»

про стягнення 5 843,25 грн.

Суддя А.Кошик

за участю представників:

від позивача - Грищенко О.М.

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1) та Приватного підприємства «БОЖЕДАР-АГРО» (відповідач-2) про стягнення 5 843,25 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці) за договором купівлі-продажу, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та послуги адвоката в сумі 500,00 грн.

Провадження у справі №911/2681/13 порушено відповідно до ухвали суду від 12.07.2013 року та призначено справу до розгляду на 25.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 року у зв'язку із неявкою представників Відповідачів розгляд справи було відкладено на 08.08.2013 року.

08.08.2013 року в судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, хоча завчасно через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому не заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві, а також клопотав перед судом про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

08.08.2013 року в судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 08.08.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

26 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО» було укладено договір №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - договір), відповідно до якого (п. 1.1. договору) визначає умови купівлі - продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (далі - товар).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1. Договору вказує, Товар може передаватися Покупцю партіями.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» поставило, а Приватне підприємство «БОЖЕДАР-АГРО» за довіреностями отримано товар на загальну суму 22 270,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-ВН00028 від 11.04.2008 року (згідно довіреності суворої форми звітності серії ЯИЮ №122642 від 11.04.2008 року).

Судом встановлено, що у договорі №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року зазначено, що Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.3. даного Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: 50% від вартості товару згідно оплачується Покупцем попередньо в строк до 31 березня 2008 року; 50% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 01 вересня 2008 року.

Проте, в порушення умов договору відповідач-2 не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару за договором №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ПП «БОЖЕДАР-АГРО» перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» згідно Договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року була погашена із порушенням строків, передбачених пунктом 5.3. Договору: відповідно до банківської виписки від 07 квітня 2008 року було перераховано 11,135,25 грн.; відповідно до банківської виписки від 16 березня 2009 року було перераховано 11,135,25 грн.

Судом встановлено, що динаміка виникнення та погашення заборгованості згідно договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року також підтверджується існуючим у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 23 березня 2009 року.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача-2 дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року у розмірі 5 843,25 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року, сторони визначили курс долара США на момент укладання договору купівлі-продажу та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей. Середнім показником курсу долара США, яку погодили сторони згідно договору купівлі-продажу, є 5,05 грн./дол. США.

Згідно з приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, господарським судом Київської області встановлено, що у додатку додатку №1 до договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

Однак, як свідчать матеріали справи станом на день перерахування відповідачем-2 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» суми боргу, першим не було враховано курс долару США який складав 7,70 грн./дол. США, згідно довідки головного управління Національного Банку України по м. Києву і Київської області вих. №09-011/11840 від 22.07.2013 року.

Перевіривши заявлену до стягнення суму як різниці між ціною договору на момент укладення та ціною договору на момент оплати, вимоги статей 524, 533, 632 Цивільного кодексу України, умови додатку №1 до договору, господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок недоплати ціни договору є арифметично вірним та складає 5 843,25 грн.

Таким чином, на час вирішення спору у даній справі борг відповідача-2 за договором становить 5 843,25 грн.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Аналогічна норма викладена у часині першій статті 174 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Так, згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини першої та частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем-2 розрахунків за договорами повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, доказів сплати повної вартості отриманого товару з урахуванням умов щодо формування ціни договору на момент оплати за договором відповідач-2 суду не надав, а відтак факт прострочення виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу в сумі 5 843,25 грн. відповідачем-2 надано не було, в розумінні статтей 1087, 1888 Цивільного кодексу України та пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

В силу частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем-2 вартості отриманого товару з урахуванням умов щодо формування ціни договору, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача-2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» за договором №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року становить 5 843,25 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» відступило новому кредиторові (Фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу) право вимоги виконання Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО» (код ЄДРПОУ 34406751) зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці), набутих Первісним кредитором на підставі Договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року, що підтверджується п. 1.1. угоди №119-ТА (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 26.01.2011 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор) (далі - угода).

За змістом цієї угоди первісний кредитор відступив згідно договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року, новому кредитору право вимагати грошову суму 5 843,25 грн. як розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці) (стаття 2 Угоди).

Відповідно до п. 6.1. угоди вона набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов вищезазначеної угоди, а саме: п. 4.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» передало Фізичній особі - підприємцю Грищенко О.М. документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО», згідно акту прийому-передачі документів від 26.01.2011 року; п. 4.3. угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» направило на адресу Приватного підприємства «БОЖЕДАР-АГРО» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

В подальшому, 02.07.2012 між Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду №69/07-12 про зміну кредитора у зобов'язані.

Статтею 2 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (Фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович) відступив новому кредитору (ТОВ «"Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО» (код ЄДРПОУ 34406751) зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці), набутих Первісним кредитором на підставі договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року та згідно угоди №119-ТА від 26.01.2011 року (про заміну кредитора у зобов'язанні), у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього договору.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 511 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 1 частини першої стаття 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно частини другої статті 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови укладеної сторонами угоди та враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за укладеною угодою (про заміну кредитора у зобов'язанні) відбулася заміна нового кредитора у розумінні пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України з дотриманням порядку такої заміни, що відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України свідчить про перехід прав до нового кредитора у зобов'язані, позивача у даній справі.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач всупереч положень вищезазначених статей, доказів повної чи часткової оплати боргу суду не надав.

Згідно з статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 1 000,00 грн. суд зазначає наступне.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №69/07-12 (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 02.07.2012 року, 21.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель, відповідач-1 у справі) було укладено договір поруки №21-08-2012-33 (далі - договір поруки).

За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО» (код ЄДРПОУ 34406751), щодо виконання грошового зобов'язання зі сплати розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці), у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу та угоди, передбаченими п. 1.1. договором поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №69/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену згідно договору №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року.

Пунктом 3.1. договору поруки сторони передбачили відповідальність поручителя перед кредитором, що обмежується сплатою розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 1 000,00 грн.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

За змістом п. 6.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару (курсової різниці) за договором №29 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 26 березня 2008 року повинно бути виконано солідарно Приватним підприємством «БОЖЕДАР-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП».

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем зазначено те, що , зокрема, договір №25-7/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.07.2013р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009р., оригінал платіжного доручення на суму 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в сумі 500 грн. згідно договору №25-7/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Витрати за розгляд справи, а також витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути із Приватного підприємства «БОЖЕДАР-АГРО» (24042, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Конєва, вул. Зої Космодем'янської, 6, код ЄДРПОУ 34406751) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл. Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 1 000 (одна тисяча) грн. заборгованості та судові витрати: 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути із Приватного підприємства «БОЖЕДАР-АГРО» (24042, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Конєва, вул. Зої Космодем'янської, 6, код ЄДРПОУ 34406751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 4 843,25 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. заборгованості.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кошик А.Ю.