Рішення № 32996340, 13.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11298/13 13.08.13

За позовомпублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» докомунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністраціїпростягнення 3 469 173, 50 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: начальник відділу претензійно-позовної роботи Герасименко І.В.

(довіреність № 136 від 01.07.2013 року)

відповідача: представник Федорчук Х.В. (довіреність від 30.05.2013 року)

представник Волконівська Н.В. (довіреність від 13.02.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 3 469 173, 50 грн., (у тому числі: 3 111 111, 47 грн. - основного боргу, 4 116, 59 грн. - інфляційні втрати, 83 865, 29 грн. - 3 % річних та 114 524, 58 грн. - пеня та 155 555, 57 грн. - штраф).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 01.04.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11298/13 та призначено її розгляд на 02.07.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року продовжено строк вирішення спору до 27.08.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.08.2013 року представник Позивача подав письмові пояснення, в яких зазнчив про те, що з березня 2012 року за кодом 9-51570 обліковуються також стоки питної води, що використовується для приготування гарячої, про що відобразив у розрахунку та додатково у таблиці.

Крім того, 09.08.2013 року через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких просив суд не брати до уваги подані пояснення від 05.08.2013 року та врахувати дані, зазначені у таблиці.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що умовами договору не передбачено обов'язок останнього сплачувати за постачання питної води, що використовується для приготування гарячої води та зазначив про відсутність заборгованості за договором від 01.04.2008 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за останнім. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Позивачем розрахунком на підставі наданих Відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (підпункт 2.1.4).

Зняття показань лічильників згідно підпункту 2.1.2 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача у присутності представника Відповідача у строки згідно з графіком обслуговування Позивача. В разі, якщо Відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Позивачем є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно підпункту 2.2.1 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року Позивач щомісячно направляє до банківської установи Відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді-дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору Позивач доводить Відповідачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів. В разі неотримання від Позивача поточного щомісячного розрахункового документу, Відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше п'ятого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3).

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, (за кодами Відповідача 9-1570, 9-1653, 9-1654) у розмірі 1 843 646, 66 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодом 9-51570) в сумі 1 267 464, 81 грн. за період з 01.05.2011 року по 31.03.2013 року.

Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та «Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року, вказаний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання Відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

В силу частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За приписами пункту 3.13. Правил обов'язок з оплати обсягів холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої, покладено на балансоутримувачів теплових пунктів (котелень).

Отже, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Докази перебування на балансі Відповідача ЦТП (котельні) відсутні.

Враховуючи, що договором № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року не передбачений обов'язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, інших договорів суду не надано, суд погоджується з позицією Відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги у розмірі 1 267 464, 81 грн.

Крім того, у зв'язку з тим, що обов'язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання відсутній, останній надав копії листів № 49-01-25/452 від 19.04.2013 року, № 49-01-25/317 від 14.03.2013 року, № 49-01-25/130 від 06.02.2013 року, № 1419 від 13.12.2012 року, № 1335 від 15.11.2012 року, № 1212 від 18.10.2012 року, № 1092 від 12.09.2012 року, № 996 від 17.08.2012 року, № 956 від 09.08.2012 року, № 955 від 09.08.2012 року, № 954 від 09.08.2012 року, № 953 від 09.08.2012 року, № 330 від 14.03.2012 року, № 147 від 08.02.2012 року, № 24 від 10.01.2012 року, № 995 від 13.12.2011 року, № 817 від 15.11.2011 року, № 617 від 11.10.2011 року, № 461 від 13.09.2011 року, № 367 від 11.08.2011 року, № 217 від 08.07.2011 року, № 108 від 08.06.2011 року, згідно яких повертав Позивачу розшифровку розрахунків за спірний період.

Посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо існування переплати не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначене твердження про призначення платежу щодо погашення заборгованості за спірний період не повинно суперечити нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України", Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції "Про безготівкові рахунки України в національній валюті".

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 843 646, 66 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 01793/2-05 від 07.02.2003 року передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зазначена норма є диспозитивною, тобто законом або договором може бути встановлено інший порядок, у тому числі і строк, для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене та часткове задоволення суми основного боргу, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 66 869, 25 грн. за період з травня 2012 року по лютий 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за період з травня 2011 року по березень 2013 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 55 426, 39 грн. та 2 832, 04 грн. - інфляційні втрати, оскільки нарахування здійснюється на суму боргу у розмірі 1 843 646, 66 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 155 555, 57 грн. на підставі пункту 4.6 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року.

Відповідно до пункту 4.6 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні обґрунтовані відмови Відповідача про відсутність обов'язку останнього оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 968 774, 34 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Виборзька, будинок 42, ідентифікаційний код 35756924) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 1 843 646 (один мільйон вісімсот сорок три тисячі шістсот сорок шість) грн. 66 коп. - основного боргу, 55 426 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 39 коп. - 3 % річних, 2 832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 04 коп. - інфляційні втрати, 66 869 (шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 25 коп. - пеня та 39 055 (тридцять дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 15.08.2013 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк