Рішення № 329952, 25.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.06 р. Справа № 23/405

За позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”Прогрес” с. Очеретіне

про стягнення 12 759, 73 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Новак П.Ю. за дов.

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 12.12.2006р. У судовому засідання була оголошена перерва на 21.12.2006р. У судовому засіданні, яке відбулось 21.12.2006р. суд закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 25.12.2006р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання.).

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”Прогрес” с. Очеретіне, 11 953,32грн. штрафних санкцій та 806,41грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434 згідно якого Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Фонд) є урядовим органом державного управління;

- встановлення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон № 875) для всіх підприємств і організацій нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік;

- обов’язок відповідача створити 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з яких створено лише 4;

- невиконання відповідачем приписів норм ст. 19 Закону № 875 і неперерахування ним позивачу штрафних санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- не інформування відповідачем організацій, перелічених у п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( далі –Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за 2005р. підтвердженими балансом на січень 2006р., підприємство спрацювало зі збитками;

- у 2005р. підприємство створило 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів;

- чинне законодавство не покладало у 2005р. на товариство обов’язку у пошуку працевлаштування інвалідів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідач надав позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. ( далі-звіт за 2005р.) за формою № 10-ПІ. В ньому вказано, що: середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становила 180 чоловік, з них 4 інваліда; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 становить 7 осіб; фонд оплати праці штатних працівників становить 717200грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника становила суму 3 984,44грн.

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Таким чином, згідно звіту відповідача за 2005р., відповідача повинен був створити для працевлаштування інвалідів 7 робочих місць, фактично створено 4, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлених ст. 19 Закону № 875 відповідач не виконав – не створено 3 робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 20 Закону № 875, підприємство, яке не виконало норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів повинно сплачувати штрафні санкції у порядку передбаченому Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі-Порядок), затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001р. № 1767. Відповідач , не подав суду доказів, що сплатив позивачу ці штрафні санкції та пеню за прострочку їх сплати.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на факт відсутності у нього прибутку за результатами фінансової діяльності підприємства у 2005р., оскільки ч.3 ст. 20 Закону № 875 фактично лише забороняє відносити ці санкції за рахунок собівартості.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що на нього не покладено обов’язок працевлаштування інвалідів оскільки, він повинен здійснити всі необхідні заходи, підготовку для працевлаштування інвалідів, які йому повинні направити відповідні державні органи. Такі заходи встановлені пунктами 5 та 14 Положення і відповідач не надав суду доказів виконання ним таких заходів.

Листом від 03.05.2006р. № 2548-01 Олександрівський районний центр зайнятості сповістив позивача, що протягом 2005р. до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні інваліди не звертались. Суд не бере до уваги цей лист, оскільки інваліди могли звертатись за сприянням у працевлаштуванні і до місцевих органів соціального захисту населення, які згідно п. 14 Положення, відповідач повинен був інформувати про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів - відповідач цього не зробив.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 875 передбачено нарахування пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій. Пунктом 4 Порядку закріплено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі-ГК) пеня є різновидом штрафної санкції. У відповідності до ст. 20 Закону № 875 сплата штрафної санкції є зобов’язання. Частиною 6 ст. 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано. Зобов’язання з сплати штрафних санкцій мало бути виконане відповідачем до 15.04.2006р. Тому пеня може бути нарахована лише по 15.10.2006р., тобто лише за 6 місяців. Позивач заявив вимоги про стягнення пені за 216днів, тобто на 36 днів більше ніж передбачено нормами ст. 232 ГК. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача пеню у сумі 672,01грн. Урешті вимог щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє.

На підставі ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 238, 239 Господарського кодексу, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”Прогрес” с. Очеретине (с. Очеретіно, Олександрійський район, Донецька область, 84022, р/р 26006301571029 у філії відділення Промінвестбанку м. Добропілля Донецької області, МФО 334118, ЄДРПОУ 00698006) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (вул.Університетська,91, м.Донецьк, 83073, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецьк, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870, код платежу 50070000) - 11953,32грн. штрафних санкцій та 672,01 грн. пені

У решті вимог позивачу у позові відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ”Прогрес” с. Очеретине (с. Очеретіно, Олександрійський район, Донецька область, 84022, р/р 26006301571029 у філії відділення Промінвестбанку м. Добропілля Донецької області, МФО 334118, ЄДРПОУ 00698006) у доход державного бюджету 126,25грн. держмита.

Суддя Забарющий М.І.