Рішення № 32994664, 12.08.2013, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1179/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Бірук Н.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто просто" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, стягнення грошових коштів та збитків, завданих у зв'язку з вчиненням правочину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання угоди № 0319789 від 27 липня 2010 року недійсною та стягнення з відповідача в подвійному розмірі збитків, завданих позивачу внаслідок виконання вказаної угоди, в розмірі 7288 гривень 10 копійок. Як на підставу для задоволення позову вказує на несправедливість умов цієї угоди та введення позивача відповідачем в оману щодо істотних умов та характеру угоди, нечесну підприємницьку діяльність відповідача.

12.08.13 представник відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділення зв"язку на повідомленні про вручення відповідачу судової повістки. Суд вважає, що повторна неявка представника відповідача в судове засідання, незалежно від причини неявки, є підставою для вирішення справи на підставі наявних доказів та винесення заочного рішення, згідно із ч.4 ст.169, ч.1 ст.225 ЦПК.

Відповідно до заперечень проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову через безпідставність позовних вимог, оскільки угода укладена у відповідності із вимогами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не містить несправедливих умов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити з підстав, вказаних у позові.

Суд, дослідивши наявні в справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та керуючись законом, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем і відповідачем була укладена угода № 0319789 від 27 липня 2010 року (далі - угода). Предметом угоди є надання позивачу фінансових послуг спрямованих на придбання автомобіля в системі "АвтоТак". Згідно з додатком №1 до угоди сторонни визначили марку та вартість автомобіля - «CHERY TIGGO» за ціною 100720 гривень.

Позивач вказує, що угода є правочином, здійсненим із використанням відповідачем нечесної підприємницької діяльності, що є порушенням ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів" (далі- Закон), тобто порушенням споживача. Тому просить визнати угоду недійсною та стягнути з відповідача завдані збитки у подвійному розмірі - 7288 гривень 10 копійок.

На обгрунтування вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі позивач вказує, що сплатив відповідачу вступний внесок в систему «АвтоТак» в розмірі 3625 гривень 92 коп. - 3% від вартості автомобіля, тобто зазнав матеріальних збитків. Оскільки відповідач під час укладення договору застосував обман, то на підставі ч.2 ст.230 ЦК, відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки у подвійному розмірі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання договору недійсним, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про укладення угоди у відповідності із п.11-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд вважає безпідставними з наступних міркувань.

По-перше, ч.1 ст.4 цього Закону доповнена п.11-1, згідно з яким фінансовими послугами є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, Законом України N 3462-VI від 02.06.2011 ( цей Закон набрав чинності 08.01.2012 року). Тобто під час укладення угоди вказана норма Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не існувала.

По- друге, п.5 ч.1 ст.1, п.12 ч.1 ст.4 та ч.1 і ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III (в редакції, чинній на день укладення сторонами угоди) визначено. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст.1). Фінансовими вважаються, зокрема, інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

В свою чергу, угода укладена сторонами 27.07.2010 року, а свідоцтво про державну реєстрацію фінансової установи та ліцензію на право надання фінансових послуг відповідач отримав відповідно 11.12.2012 року та 15.01.2013 року, що підтверджується доданими до заперечення копіями свідоцтва та ліцензії (а.с.47, 48). Тобто станом на 27.07.2010 року відповідач не вправі був вчиняти правочини щодо надання фінасових послуг по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів, оскільки не являвлявся фінансовою установою та не мав відповідного дозволу (ліцензії).

У відповідності із ч.1 ст.227 ЦК, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Оскільки відповідач при укладенні з позивачем угоди не мав свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та ліцензії на право надання фінасових послуг, угоду слід визнати недійсною.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в подвійному розмірі, завданих у зв»язку з виконанням позивачем угоди, суд вважає, що позов у цій частині вимог слід залишити без задоволення, через необгрунтованість.

Як передбачено ч.1 і ч.2 ст.216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Проте, твердження позивача про сплату коштів саме згідно угоди та додана до позову копія квитанції №39 від 27.07.10 про сплату позивачем на користь відповідача 3625,92 грн. не підтверджує наявність витрат позивача по виконанню угоди та факт завдання йому у зв»язку з вчиненням угоди матеріальних збитків. По- перше, в позові вказано, що позивач сплатив відповідачу 3625,92 грн. як вступний внесок у систему «АвтоТак» в розмірі 3% від вартості автомобіля. В свою чергу, згідно із додатком №1 до угоди, визначена сторонами вартість автомобіля становить 100720 гривень, відповідно 3% від цієї суми становить 3021, 6 грн.. По -друге, в квитанції №39 від 27.07.10 про сплату позивачем на користь відповідача 3625,92 грн. вказано, що позивач сплати відповідачу вступний внесок в систему «АвтоТак», номер і дата угоди, на виконання якої позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 3625,92 грн., в квитанції не вказано.

Щодо визнання угоди такою, що вчинена під впливом обману на підставі ч.1 ст.230 ЦК, суд вважає, що матеріалами справи не доведено, що відповідач навмисне ввів позивача в оману щодо обставин угоди, які мають істотне значення (природи правочину, прав та обов»язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або неможливість використання за цільовим призначенням). Відповідно вимоги про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків на підставі ч.2 ст.230 ЦК задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно із ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідачем судові витрати по справі не понесені.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 203, 216, 227, 230 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 11, 60, 88,89, 212-215, 224-225, 360-7 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсною угоду № 0319789 від 27 липня 2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (місто Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, код ЄДРПОУ 35509011, рахунок 26001014667000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379) в дохід держави 114 гривень 70 копійок судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" в частині стягнення збитків в розмірі 7288 гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду в строк, встановлений ч.1 ст.294 ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 16.08.2013 року