Вирок № 32993604, 15.08.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/665/13- кПровадження № 1-кп/591/47/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Міліціанова Р.В., за участю секретаря - Бузової Т.І., прокурора - Мошкіна К.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника потерпілої - ОСОБА_3, цивільного відповідача ОСОБА_4, захисника цивільного відповідача - ОСОБА_5, представника ПрАТ СК «Уніка» - Васюкова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12012200010000049 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_5, українця, уродженця м. Суми, громадянина України, раніше не судимого, що мешкає за адресою АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ст.286 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем РУТА 25 ПГ д.н. НОМЕР_4, виконуючи пасажирські перевезення по маршруту № 58 «Тополянська-Василівка» для висадки - посадки пасажирів зупинився в районі регульованого пішохідного переходу поблизу зупинки громадського транспорту «ТЦ Берізка» на пр. Лушпи в м. Суми.

ОСОБА_1 зневажив безпекою дорожнього руху, не пересвідчився в наявності пішоходів позаду транспортного засобу, від'їжджаючи від зупинки громадського транспорту, допустив наїзд на ОСОБА_7, 1933 року народження, яка тримала за руку малолітнього правнука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. та перебували в безпосередній близькості від автомобіля.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.1.7., 10.1, 15.9 «г» Правил дорожнього руху України (затверджених постановою KM України від 10.10.2001р. №1306).

Внаслідок вчиненого обвинуваченим наїзду потерпіла ОСОБА_7 опинилася під заднім правим колесом автомобіля та тримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 вину у вчиненні злочину визнав частково, пояснив, що 08.11.2012 близько 07 год. 30 хв. керуючи технічно-справним автомобілем РУТА 25 ПГ д.н. НОМЕР_4 та виконуючи пасажирські перевезення по маршруту № 58 «Тополянська - Василівка» рухався по проспекту Лушпи в напрямку вулиці Черепіна у м. Суми.

Проїхавши зелений знак світлофору перед зупинкою громадського транспорту, він зупинився для висадки - посадки пасажирів в районі регульованого пішохідного переходу на зупинці громадського транспорту «ТЦ Берізка» на пр. Лушпи в м. Суми. На зупинці було багато пасажирів, частина з яких стояла, інша - рухалася в напрямку пішохідного переходу попереду автомобіля, пішоходи обходили транспортний засіб.

Обвинувачений пояснив, що зупинив автомобіль позаду тролейбусу безпосередньо на зупинці, в маршрутному таксі перебувало близько 30 пасажирів, частина з яких стояла, однак видимість проїзної частини за рахунок дзеркал заднього виду була достатньою.

Після того, як закінчилась посадка - висадка пасажирів, обвинувачений впевнився у можливості безперешкодного руху, мав намір об'їхати тролейбус, який зупинився попереду та рушив з місця. Через кілька секунд, проїхавши близько одного метра він відчув крики людей, стуки по кабіні маршрутки та негайно зупинився.

Вийшовши з транспортного засобу, обвинувачений побачив, як люди підняли потерпілу та її онука і відвели до зупинки.

Як сталася пригода, ОСОБА_1 пояснити не може, повідомив, що перед транспортним засобом потерпілої не бачив, через пішохідний перехід вона не переходила.

Дізнавшись, що швидку вже викликали, обвинувачений самостійно викликав працівників міліції.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. вона йшла до дитячого садочку «Сонечко» зі своїм правнуком ОСОБА_8, 2010 р.н.

Підійшовши до регульованого пішохідного переходу зі сторони ТЦ «Берізка» поблизу зупинки транспорту на пр. Лушпи у м. Суми, потерпіла, тримаючи правнука за руку, зупинилась на тротуарі перед пішохідним переходом. Коли побачила, що горить зелений сигнал світлофору, то почала рух. Потерпіла перед початком руху дивилась тільки прямо, направо та наліво не звертала поле свого зору. Після того, як ОСОБА_7 ступила на перехід та відчула сильний поштовх та біль, впала, чула як люди кричали та стукали по кабіні маршрутного таксі, підвівши голову побачила, що опинилась біля заднього колеса транспортного засобу.

Пішоходи на зупинці допомогли їй та правнуку підвестися та провели до зупинки. Протерпіла вважає, що водій не чув наїзду, продовжував рух, якби не втручання людей, обвинувачений також переїхав би її правнука. Потім потерпілу забрала служба швидкої допомоги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. вона їхала в тролейбусі та вийшла на зупинці поблизу ТЦ «Берізка» на пр. Лушпи у м. Суми.

Вийшовши з тролейбусу вона побачила, що позаду нього на відстані менше 10 метрів (приблизно шість) стоїть автобус 58 маршруту. Обійшовши маршрутне такі свідок почала рух по пішохідному переходу, який був позаду автобусу. Пройшовши на зелений сигнал світлофору кілька метрів, свідок почула крики, озирнувшись побачила бабусю (в судовому засіданні показала, що це була потерпіла ОСОБА_7), яка лежала позаду правого заднього колеса транспортного засобу. Транспортний засіб перемістився приблизно на один метр від положення коли свідок виходила з тролейбусу. Свідок бачила, що потерпілій підвестися допомогли люди та відвели її з дитиною до зупинки. Обвинувачений вибачався перед потерпілою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. вона вийшла з тролейбусу на зупинці поблизу ТЦ «Берізка» на пр. Лушпи у м. Суми та підійшла до пішохідного переходу.

З лівої сторони від неї на пішохідному переході стояла бабуся (в судовому засіданні показала, що це була потерпіла ОСОБА_7) та тримала за руку дитину. Також, свідок бачила, що зліва від неї, ближче до потерпілої, стоїть автобус 58 маршруту, передня частина якого знаходиться на пішохідному переході.

Коли загорілось зелене світло світлофору, свідок почала рух, чи почала одночасно з нею рухатись потерпіла з онуком свідок не бачила.

Пройшовши на зелений сигнал світлофору до середини переходу, свідок почула крики, озирнувшись побачила, що кабіна транспортного засобу перемістилась за пішохідний перехід, з під автобусу пішоходи витягли потерпілу, допомогли їй підвестися та відвели її з дитиною до зупинки. Обвинувачений вибачався перед потерпілою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що 08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. вона очікувала автобус 58 маршруту на зупинці громадського транспорту «ТЦ Берізка» на пр. Лушпи в м. Суми. Автобус зупинився безпосередньо на зупинці, свідок зайшла всередину, в автобусі було багато людей частина з яких сиділа, інші - стояли. Свідок бачила, що попереду маршрутного таксі зупинився тролейбус, чи стояла потерпіла на пішохідному переході свідок не бачила. Після посадки, зачинивши двері, водій почав рух. Свідок одразу після початку руху автобусу почула крики людей та стуки по кабіні маршрутного таксі. Водій зупинив транспортний засіб, проїхавши близько одного метру. Як було вчинено наїзд та де опинилась потерпіла після зіткнення свідок не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що 08.11.2012р. близько 07 год. 30 хв. була пасажиром автобусу 58 маршруту сиділа на подвійному передньому сидінні, всередині автобусу було багато людей. Автобус зупинився на зупинці громадського транспорту «ТЦ Берізка» на пр. Лушпи в м. Суми. Свідок бачила як пішоходи обходять маршрутне таксі з усіх боків, тому вона вважає, що після зупинки задня частина автобусу стояла на пішохідному переході.

Після посадки, зачинивши двері, водій почав рух. Свідок одразу відчула ніби автобус на щось наїхав, можливо бугор. Після початку руху автобусу свідок почула крики людей та стуки по кабіні маршрутного таксі. Водій одразу зупинив транспортний засіб, як було вчинено наїзд та де опинилась потерпіла свідок не бачила.

Коли свідок вийшла з транспортного засобу, то помітила, що він зупинився на відстані близько двох метрів від пішохідного переходу. Зі слів пішоходів свідку стало відомо, що потерпілу виймали люди з-під коліс маршрутного таксі.

Додатково вина обвинуваченого підтверджується зібраними в ході досудового розслідування письмовими доказами, а саме:

· протоколом огляду місця дорожньо - транспортної події від 08.11.2012р (том.1 а.с.54-58), згідно якого визначено місце розташування транспортного засобу після ДТП та складено схему з якої вбачається, що транспортний засіб перебував на зупинці громадського транспорту «ТЦ Берізка» на пр. Лушпи в м. Суми;

· протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 08.11.2012р (том.1 а.с.59-61), згідно якого з правого боку задньої частини автобусу виявлено подряпини;

· протоколом додаткового огляду транспортного засобу від 12.11.2012р (том.1 а.с.62), згідно якого встановлено наявність потетостей, слідів стирання нашарування на зовнішній частині накладки арки заднього правого колеса, внутрішній частині арки, також на зовнішній частині обшивки правої бокової частини кузова з правого боку задньої частини автобусу виявлено подряпини;

· довідкою КП «Міська клінічна лікарня №1» (том.1 а.с.64), згідно якої потерпіла ОСОБА_7 з 08.11.2012р. перебувала на лікуванні в ортопедично - травмотологічному відділенні;

· протоколом проведення слідчого експерименту та схемою від 29.11.2012р. (том.1 а.с.79, 80), згідно якого ОСОБА_1 показав маршрут руху транспортного засобу, визначено інтервали руху та відстані від різних частин автобусу до тротуару, світлофору, проїзної частини;

· схемою місця події (том.1 а.с.83), яку самостійно зображено свідком ОСОБА_14 та визначено положення потерпілої, а саме, ноги останньої знаходились позаду правого заднього колеса маршрутного таксі;

· протоколом проведення слідчого експерименту та схемою від 14.12.2012р. (том.1 а.с.88-90), згідно якого свідок ОСОБА_11 показала положення транспортного засобу одразу після зупинки (стоїть на пішохідному переході) та після завершення руху в зв'язку з зіткнення із потерпілою;

· висновком судово-медичної експертизи №1970 від 03.01.2013р. (том.1а.с.110,111), згідно якого у потерпілої ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження:: «Відкритий перелом нижньої третини лівої галогомілкової кістки без зміщення. Обширні скальповані вялогранульовані рани лівої гомілки», які не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, потягнули тривалий розлад здоров'я і за цими ознаками кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження. Виявлені ушкодження могли утворитись від ДТП;

· висновком судово-медичної експертизи №885 від 30.05.2013р. (том.2 а.с.89,90), згідно якого ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні в Ортопедичному відділення КП «Міської клінічної лікарні №1» в період з 08.11.2012 року по 05.12.2012р. та Опіковому відділенні КП «Сумська обласна клінічна лікарня» в період з 04.12.2012 року по 29.12.2012р. Тілесні ушкодження, з приводу яких потерпіла перебувала на лікуванні в ортопедичному відділення та опіковому відділенні перебувають у прямому причинному зв'язку з травмою, отриманою в результаті ДТП 08.11.2012р. Дані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, потягнули тривалий розлад здоров'я і за цими ознаками кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження;

· показами спеціаліста ОСОБА_15, який під час допиту в судовому засіданні повідомив, що віднесення даних ушкоджень до тяжких неможливо, оскільки вони не підпадають під ознаки, визначені п.2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року N 6, тому кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження;

· висновком судово - автотехнічної експертизи №235 від 10.01.2012р. (том.1 а.с.127-131), згідно якого за обставин виникнення ДТП, вказаних свідком ОСОБА_11, в діях обвинуваченого вбачаються невідповідності вимогам п.п.1.7, 10.1, 15.9 (г) Правил дорожнього руху, при чому порушення п.10.1 Правил перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП;

· розпискою ОСОБА_7 від 10.11.2012р. (том.1 а.с.152), згідно якої обвинувачений через день після обставин події частково відшкодував вартість лікування в сумі 100 доларів США (що станом на 10.11.2012р. згідно офіційного курсу НБУ становило еквівалент - 799,30грн.) та 1000,00грн.

Дослідивши матеріали справи в сукупності суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі.

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого щодо вжиття всіх передбачених заходів для безпеки руху, не порушення правил зупинки поблизу пішохідного переходу та з приводу руху потерпілої не по пішохідному переходу, оскільки дані обставини спростовані показами потерпілої, трьох свідків.

Так, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 повідомили суду, що автобус знаходився або безпосередньо на пішохідному переході чи на відстані менше десяти метрів від нього. Таке розміщення транспортного засобу свідчить про порушення п.15.9(г) Правил дорожнього руху.

Також, свідок ОСОБА_13 безпосередньо бачила, що потерпіла стояла на пішохідному переході, в сторону не відходила, рух на червоний сигнал світлофору не починала.

Всі свідки бачили як потерпіла лежала біля колеса автомобіля, підводитись їй допомагали люди, жоден зі свідків не зазначив, що потерпіла могла самостійно впасти або потрапити під колесо маршрутного таксі.

Обвинувачений не заперечував обставин можливості контакту з потерпілою.

Тому, в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, суд оцінює вищенаведені покази обвинуваченого як спосіб захисту, обраний з метою уникнення покарання.

Також, суд критично оцінює доводи потерпілої та її захисника щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого, оскільки потерпілій завдано тяжких тілесних ушкоджень та притягнення обвинуваченого до відповідальності за більш тяжкий злочин.

Дані твердження спростовано висновком судово-медичної експертизи №1970 від 03.01.2013р. (том.1а.с.110,111), висновком судово-медичної експертизи №885 від 30.05.2013р. (том.2 а.с.89,90), показами спеціаліста ОСОБА_15, наданими в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачуються особа мали місце та містить склад кримінального правопорушення, вина обвинуваченого в скоєному доведена в повному обсязі, неправомірні дії ОСОБА_1, які виразились в порушенні п.п.1.7., 10.1., 15.9(г) Правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на потерпілу та спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При визначенні міри покарання суд виходить з наступного.

Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні на суворому покаранні не наполягав, з урахуванням пом'якшуючих обставин та відомостей про особу, просив призначити покарання у виді двох років виправних робіт, з утриманням 15% заробітку обвинуваченого, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Захисник потерпілої щодо призначення покарання покладалася на розсуд суду.

Тому, суд враховує думку потерпілого при визначенні міри покарання

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відносяться до злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: має місце постійного проживання, працює, характеризується позитивно, під наглядом у лікаря-психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, має двох утриманців неповнолітню дитину та дружину - пенсіонера, злочин вчинено вперше.

Суд визнає пом'якшуючими обставинами: сприяння розкриттю злочину, розкаяння у вчиненому. Обтяжуючих обставин в ході судового розгляду не встановлено.

Тому, суд вважає, що зазначені пом'якшуючі обставини, конкретні відомості про особу істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Враховуючи, що обвинувачений має дохід на рівні мінімальної заробітної плати, то покарання у виді штрафу не може бути реально виконано. Призначення арешту або обмеження волі неможливе, оскільки обвинувачений має утриманців, поміщення його до установ виконання покарання негативно вплине на стан сім'ї, він втратить єдине джерело доходу, тобто не буде досягнуто визначеної ч.2 ст.50 КК України мети призначення покарання.

Отже, суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді виправних робіт, оскільки воно необхідне і достатнє для його виправлення та попередження можливості вчиняти нові злочини.

Суд враховує, що обвинувачений має водійський стаж більше 12 років, що підтверджується посвідченням водія (том.2 а.с.53). Доказів притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, порушення на транспорті вчинено вперше.

Єдиним джерелом доходу обвинуваченого є робота водія у ФОП ОСОБА_4, тому позбавлення права керування негативно вплине на майновий стан обвинуваченого, позбавить його заробітку, утруднить відшкодування завданих злочином збитків.

Тому, враховуючи дані обставини, суд вважає за недоцільне застосовувати додаткове покарання, підстави для позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами - відсутні.

Вирішуючи питання по цивільному позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

На момент вчинення злочину обвинувачений працював на посаді водія у ФОП ОСОБА_4 та здійснював в період виконання трудових обов'язків керування належним роботодавцю транспортним засобом, що підтверджується трудовим договором від 01.11.2011р. та маршрутним листом (том.1 а.с.147).

Тому, ФОП ОСОБА_4 зобов'язана відшкодувати завдану потерпілій шкоду.

Одночасно, відповідальність ФОП ОСОБА_4 застраховано ПрАТ СК «Уніка», що підтверджується полісом №АВ/8218708, чинний з 06.08.2012р. по 05.02.2013р. (том.1 а.с.146).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

04.02.2013р. потерпіла звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.212).

Потерпіла в цивільному позові просить стягнути понесені нею витрати на лікування, а саме, придбання медикаментів в сумі 8688,58грн., які підтверджені копіями квитанцій (том1 а.с.27-38) та завдані збитки - вартість пошкоджених чобіт - 300,00грн., всього в сумі 8988,58грн.

Оскільки, суду не надано довідки, квитанції, чеку, висновку спеціаліста, які могли б підтвердити вартість чобіт, то в цій частині в задоволенні цивільного позову слід відмовити.

Згідно розписки ОСОБА_7 від 10.11.2012р. (том.1 а.с.152), обвинувачений частково відшкодував вартість лікування в сумі 100 доларів США (що станом на 10.11.2012р. згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України, складало еквівалент - 799,30грн.) та 1000,00грн.

Також, суд вважає, що не підлягають стягненню на користь потерпілої добровільні пожертви Сумському міському об'єднанню громадян «Медицина майбутнього» в сумі 444,00грн. (квитанція №503187 від 12.11.2012р. - том.1 а.с.28).

В силу ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом (ч.3 ст.24 Закону).

Суд констатує, що належним доказом понесення витрат та виникнення при цьому у страховика обов'язку з їх сплати є довідка або розрахунок відповідної медичної установи, наявні в медичних картах хворої призначення лікаря, які до того ж не в повному обсязі відповідають придбаним медичним препаратам, не підтверджують, в контексті ст.24 Закону, обов'язку страховика їх відшкодувати.

В силу ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Оскільки, ні потерпілою, ні ФОП ОСОБА_4 не надано страховику обґрунтованих належним чином доказів понесення витрат на лікування, то суд вважає, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» правомірно не сплачує дані витрати.

Однак, зазначені потерпілою витрати здійснювались протягом періоду її лікування та протягом часу перебування амбулаторно в закладах охорони здоров'я, тому суд вважає, що понесені потерпілою витрати на придання ліків знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими в результаті ДТП ушкодженнями. Незважаючи на заперечення захисника обвинуваченого та цивільного відповідача ФОП ОСОБА_4 суд також вважає обґрунтованими витрати потерпілої на придбання зубної пасти, води, термометра, оскільки вимушено перебуваючи в лікувальному закладі потерпіла повинна була користуватися відмінними від домашніх, засобами гігієни, належно харчуватися, контролювати стан свого здоров'я.

Таким чином, загальна вартість витрат на медичне лікування, підтверджена копіями квитанцій та чеків (том.1 а.с.27-38; а.с.240) та розрахунком (том.1 а.с.237-239), становить:

8988,58грн. (загальна вартість шкоди) - 300,00грн. (вартість чобіт) - 1000,00грн. (витрати відшкодовані обвинуваченим у гривні) - 799,30грн. (еквівалент витрат відшкодованих обвинуваченим у доларах США) - 444,00грн. (добровільна пожертва потерпілої) = 6445,28грн.

Тобто, обґрунтований розмір шкоди становить 6445,28грн., який, за відсутністю обов'язку ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатити дані витрати, слід стягнути з ФОП ОСОБА_4

Також, потерпіла в цивільному позові просить стягнути моральну шкоду в сумі 50000,00грн. та посилається на те, що моральна шкода завдана в результаті тривалому лікуванні, погіршенні емоційного стану, неможливістю самостійно пересуватися, втратою соціальних зв'язків, завданням клопоту оточуючим в зв'язку з необхідністю постійного догляду.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають необхідно з'ясувати, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди може бути визначено залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд зобов'язаний виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, в підтвердження доводів цивільного позову потерпіла, окрім власних пояснень, не надала жодних доказів, не просила допитати свідків, які могли б підтвердити порушення соціальних зв'язків, погіршення емоційного стану.

Тому, суд не має змоги оцінити глибину та ступінь страждань потерпілої, визначити наслідки завданої шкоди.

Також, потерпілою не обґрунтовано з яких показників та матеріальних втрат або суджень, вона виходила, оцінюючи моральну шкоду в сумі 50000,00грн.

Тому, суд вважає визначений потерпілою розмір моральної шкоди значно завищеним.

Одночасно, суд враховує, що в результаті протиправних дій ОСОБА_7 лікується з 08.11.2012р. по даний час, тобто більше дев'яти місяців, самостійно відвідати всі судові засідання через хворобу не мала змоги. В ході лікування потерпілій було зроблено пересадку шкіри. ОСОБА_7 є людиною похилого віку, тому суд враховує, що вимушений хворобливий стан негативно впливає на її емоції, самооцінку, соціальні зв'язки.

Суд враховує, що учасником дорожньо - транспортної пригоди також став малолітній правнук потерпілої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1..

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної садни правої ступні, забій лівої гомілки, забійна садна лівої груди, що підтверджується висновками КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» (том.1 а.с.65, 66), а також висновками судово - медичних експертиз (том.1 а.с.107,108).

Тобто, переживання потерпілої були пов'язані не лише за своє здоров'я, а також самопочуття та безпеку малолітньої дитини, які в результаті збігу обставин ушкоджень також завдано.

Тому, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір шкоди, завданий потерпілій становить 12500,00грн.

Відповідно до п.22.3. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції Закону України від від 7 липня 2011 року N 3610-VI, яка набрала чинною на момент укладення договору страхування (06.08.2012р.), Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Згідно п.9.3. ст.9 Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Суд констатує, що даний ліміт відноситься до нормативно обов'язкового розміру відшкодування, що не позбавляє сторони в договорі страхування збільшувати розмір виплати за згодою страхової компанії.

Відповідно до страхового полісу №АВ/8218708 від 06.08.2012р. ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 100000,00грн.

Тому, з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_7 слід стягнути п'ять відсотків від цієї суми, що становить 5000,00грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В зв'язку з цим, з ФОП ОСОБА_4 слід стягнути 7500,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що захисник потерпілого приймав участь у судових засіданнях, тривалість яких становить більше 7 годин, то розмір витрат на правову допомогу не перевищує визначений законодавством граничний розмір, тому дані витрати в сумі 2500,00грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнути з обвинуваченого на користь КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» витрати пов'язані з лікуванням потерпілої в результаті вчинення злочину в сумі 4259,58грн.

При спричиненні шкоди потерпілий має право отримати відшкодування від її заподіювача, а також обирати, до кого цю вимогу пред'являти - до заподіювача чи до страховика (Лист Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»). Отже, прокурор за своїм вибором мав право звернутись в інтересах держави з позовом як до обвинуваченого, його роботодавця, так і до страховика.

Згідно ст.128 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити позов прокурора та стягнути з обвинуваченого на користь КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» витрати пов'язані з лікуванням потерпілого в результаті вчинення злочину в сумі 4259,58грн.

Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України - стягнувши з обвинувачених на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням в дохід держави 15% заробітку засудженого без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відбувати покарання за місцем роботи засудженого - ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1).

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.

Речовий доказ - автобус-D Рута 25 СПГ д.н. НОМЕР_4, 2011 року випуску залишити на праві власності ФОП ОСОБА_16.

Позов потерпілої задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 6445,28грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ФОП ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 7500,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_7 5000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в сумі 2500,00грн.

Позов прокурора в інтересах Сумського міського фінансового управління задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського міського фінансового управління (Місцевий бюджет м. Суми, ГУДКСУ у Сумській області, м. Суми, р/р 31414544700002, код 37970593, МФО 837013, Код бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження») витрати на лікування потерпілої ОСОБА_7 в сумі 4259,58грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів, в сумі 735,00грн.

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Р.В. Міліціанов