Ухвала суду № 32993093, 13.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"13" серпня 2013 р. Справа № 915/91/2013

За скаргою (стягувач): Товариства з обмеженою відповідальністю

сільськогосподарське підприємство «Нібулон»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1

Поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 9-Б

Орган державної виконавчої служби, рішення, дія або бездіяльність, якого оскаржується:

Головне управління юстиції у Миколаївській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/23, офіс 800

Боржник: Державне підприємство «Вознесенський комбінат хлібопродуктів»

Державного агентства резерву України

56525, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Мартинівське

Суть спору : скарга на дії органу Державної виконавчої служби по виконанню наказу господарського суду від 01.04.2013 року.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від скаржника: Глушко Д.В., за довіреністю;

Від ВПВР УДВС: Квашенко С.С., за довіреністю;

Від боржника: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

13 червня 2013 року до господарського суду Миколаївської області від стягувача надійшла скарга № 5704/3-13/28 від 10.06.13 р. (клопотання вих. № 7114/3-13/28 від 19.07.13 р. щодо уточнення вимог по скарзі), в якій останній просить суд: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області Квашенко С.С., що полягали у винесені постанови від 03.06.2013 р. про зупинення виконавчого провадження № 37665088 неправомірними; визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області Квашенко С.С. від 03.06.2013 р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 915/91/2013 від 01.04.2013 р. недійсною; зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області Квашенко С.С. відновити виконавче провадження № 37665088 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 915/91/2013 від 01.04.2013 р.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що враховуючи законодавче визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановлене ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на грошові вимоги стягувача щодо стягнення з боржника боргу на підставі наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 915/91/2013 від 01.04.2012 р., дія мораторію не поширюється.

13.08.13 р. через канцелярію суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на скаргу, в якій останній вважає, що, по-перше, твердження скаржника що нібито на задоволення вимог поточних кредиторів не розповсюджується дія мораторію, не знаходить свого відображення у положеннях діючого законодавства, а посилання на ч.ч. 6, 24 ст. 1, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є неприпустимим, оскільки на момент вчинення державним виконавцем дій з винесення оскаржуваної постанови діяла редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 18.04.2013 р., що не містить зазначених норм, а отже дії державним виконавцем вчинено на підставах та у межах повноважень визначених чинним законодавством; по-друге, зміст скарги представника ТОВ СП «Нібулон» не містить посилань на норму права, що нібито порушена на думку скаржника, органом ДВС при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження № 37665088 від 03.06.2013 р. Отже, на підставі наведеного, просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Боржник вимоги ухвал суду не виконав, свого представника в судове засідання двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали судової справи, проаналізувавши обставини, на які посилається скаржник, вислухавши учасників судового процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги виходячи з наступного:

Відповідно до змісту ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Матеріали судової справи № 915/91/2013 свідчать, що 14.03.2013 року господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення за позовом ТОВ СП «Нібулон» до ДП «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості в сумі 266 265,27 грн., яким позовні вимоги стягувача були задоволені повністю та стягнуто з Державного підприємства "Вознесенський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" втрати від інфляції в сумі 19 372,51грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 12 657,32 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

На виконання рішення суду, 01.04.2013 р. стягувачу було видано відповідний наказ.

З 19 січня 2013 року Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) викладено у редакції згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону (з наступними змінами та доповненнями), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження по справі про банкрутство Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» було порушено у справі № 5/230/06 ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2006 р. Вказаною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою від 08.08.2006 р. господарським судом було введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів».

Отже, провадження по даній скарзі слід розглядати в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 року з наступними змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2013 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївської області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 01.04.2013 р. по справі № 915/91/2013 (реєстраційний номер ВП №37665088).

Постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження від 27.05.2013 р. головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області встановив, що начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 20.05.2013 р. винесено постанову № 02-69/5-81 про передачу матеріалів виконавчого провадження щодо боржника - Державне підприємство «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, з відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції на подальше виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області та постановив прийняти до виконання виконавче провадження № 37665088 з примусового виконання наказ № 915/91/2013 виданий 01.04.2013 р.

03.06.2013 року головний державний виконавець відділу виніс постанову про зупинення виконавчого провадження (реєстраційний номер ВП №37665088), в якій зупинив виконавче провадження з примусового виконання наказу № 915/91/2013 виданого 01.04.2013 р., оскільки господарським судом Миколаївської області 08.08.2006 р. по справі № 5/230/06 порушено провадження про банкрутство Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» та введено процедуру розпорядження майном підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" обставинами, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

З наведеної норми Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що необхідною умовою зупинення виконавчого провадження є не лише порушення господарським судом справи про банкрутство боржника, а й поширення при цьому на вимогу стягувача дії мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції станом на 24.01.2006 р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, боржник не може виконувати грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

З аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що дія мораторію розповсюджується на конкурсну заборгованість - вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, та не поширюється на поточну заборгованість - вимоги, що виникли після порушення справи.

Судом встановлено, що 02.06.2006 р. було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" виникли лише 14.03.2013р., внаслідок прийняття рішення господарським судом Миколаївської області у справі № 915/91/2013, тобто після відкриття процедури банкрутства і як вірно зазначає заявник у скарзі, зазначені вимоги у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточними.

Наведене свідчить про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного в межах розгляду справи № 5/230/06 не поширюється на вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", оскільки термін виконання грошових зобов'язань за вимогами позивача до Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів» настав після введення мораторію.

Отже, беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що скаржник є поточним кредитором, оскільки його вимоги виникли до дня порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Вознесенський комбінат хлібопродуктів».

Таким чином, дослідивши обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 43 ГПК України надані докази, суд дійшов висновку що оскаржувана постанова від 03.06.2013 року про зупинення виконавчого провадження (реєстраційний номер ВП № 37665088) прийнята головним державним виконавцем безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

За змістом частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 7 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Тому, якщо інші підстави щодо зупинення виконавчого провадження по наказу № 915/91/2013 від 01.04.2013 р. відсутні, то враховуючи вищенаведене, державний виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання рішення суду у відповідності з вимогами Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ТОВ СП «Нібулон» № 5704/3-13/28 від 10.06.13 р. на дії органу ДВС по справі № 915/91/2013 задовольнити частково.

2. Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко С.С., що полягали у винесені постанови від 03.06.2013 р. про зупинення виконавчого провадження № 37665088 неправомірними.

3. Визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко С.С. від 03.06.2013 р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 915/91/2013 від 01.04.2013 р. недійсною.

4. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя О.Г.Смородінова