Ухвала суду № 32991560, 07.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/342/13-а

07.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 05.04.13 у справі № 827/342/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" (вул. Хрустальова, 111,Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.04.13 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 13 жовтня по 24 жовтня 2008 року та з 27 жовтня по 31 жовтня 2008 року на підставі наказу від 09 жовтня 2008 року № 444 Державною податковою адміністрацією в м. Севастополі була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2008 року.

За результатами перевірки складений акт від 07 листопаду 2008 року № 1513/10/35-004/32992612, яким встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 564 980 грн. 00 коп. (у тому числі: у червні 2006 року - на 22 691 грн. 00 коп., у вересні 2006 року - на 8 605 грн. 00 коп., у червні 2007 року - на 4 071 грн. 00 коп., у липні 2007 року - на 147 260 грн. 00 коп., у серпні 2007 року - на 62 169 грн. 00 коп., у жовтні 2007 року - на 49 916 грн. 00 коп., у листопаді 2007 року - на 277 289 грн. 00 коп., з урахуванням завищення податку за травень 2006 року - на 2 950 грн. 00 коп. та за травень 2007 року - на 4 071 грн. 00 коп.).

Відповідач дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" був нарахований податок на додану вартість у розмірі 45 459 грн. 00 коп. лише на суму отриманої у рамках договорів доручення винагороди. При цьому підприємством за цими договорами не були збільшені податкові зобов'язання на дату передачі товарів Довірителеві (за його дорученням-іншим особам), чим занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 771 539 грн. 00 коп., та згідно з наданими до перевірки податковими накладними, занижений податковий кредит за угодами, укладеними на виконання договорів доручення, на 206 559 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2008 року №0000053500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 850 980 грн. 50 коп. (зокрема: 564 980 грн. 00 коп. податок на додану вартість та 286 000 грн. 50 коп. штрафні санкції, що застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Позивач оскаржив вищезазначене податкове - повідомлення рішення у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Севастополя та Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене органами державної податкової служби без змін.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя на підставі рішень про результати розгляду скарг платника були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23 січня 2009 року №0000053500/1, від 31 березня 2009 року № 0000053500/2, від 11 червня 2009 року 0000053500/3 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 850 980 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 564 980 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 000 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що у рамках заходів щодо забезпечення діяльності представника Уряду Москви в АРК, забезпеченню оргтехнікою та устаткуванням ТОВ "Московський культурно-діловий центр "Будинок Москви в м. Севастополь" та надання шефської допомоги Чорноморському флоту Російської Федерації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" в якості "Виконавця" (Повіреного) були укладені договори доручення, а саме: від 16 січня 2006 року № 1/3-5/1-56, від 04 вересня 2006 року № 1/3-4.1/31-105, від 23 березня 2007 року № 3/23, від 20 червня 2007 року №17, від 02 серпня 2007 року № 1/08, від 02 серпня 2007 року № 2/08, від 02 серпня 2007 року № 3/08, додаткова угода від 01 квітня 2008 року №1 до договору доручення від 20 червня 2007 року № 17) з підприємствами нерезидентами, які за договорами виступали в якості "Замовників": фондом "Москва - Севастополь", НРФ "Майбутнє флоту", Державним унітарним підприємством м. Москва "Московський центр міжнародної співпраці", на здійснення в їх інтересах i за їх рахунок ряду юридичних дій.

На підтвердження придбання товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" надані: видаткові накладні, акти прийому-передачі від 11 липня 2006 року б/н на суму 113 454 грн. 42 коп., від 18 вересня 2006 року № 18/09/2006 на суму 43 023 грн. 27 коп., від 07 травня 2007 року № 1-3/23 на суму 288 525 грн. 00коп., від 18 травня 2007 року № 2-3/23 на суму 328 797 грн. 09 коп., від 25 червня 2007 року № 3-3/23 на суму 40 711 грн. 24 коп., від 10 липня 2007 року № 4-3/23 на суму 269 750 грн. 00 коп., від 10 липня 2007 року № 5-3/23 на суму 52 080 грн. 00 коп., від 18 липня 2007 року № 5-3/23 на суму 327 917 грн. 20 коп., від 19 липня 2007 року №7-3/23 на суму 108 163 грн. 20 коп., від 20 липня 2007 року № 8-3/23 на суму 258 700 грн. 00 коп., від 20 липня 2007 року № 10-3/23 на суму 30 534 грн. 00 коп., від 01 серпня 2007 року № 11-3/23 на суму 310 845 грн. 00 коп., від 21 серпня 2007 року № 12-3/23 на суму 49 170 грн. 00 коп., від 19 жовтня 2007 року № 1-12/08 на суму 249 577 грн. 93 коп., від 27 листопада 2007 року № 1-17 на суму 188 260 грн. 22 коп., від 23 листопада 2007 року № 1-1/08 на суму 363 277 грн. 53 коп., від 30 листопада 2007 року № 3/08 на суму 834 907 грн. 30 коп.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до положення абзацу першого пункту 1.4. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно з абзацом третім пункту 1.4 статті 1 вказаного Закону, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, операції з надання послуг або поставки товарів, які надаються підприємством, зокрема, для нерезидента на митній території України, є операцією поставки.

Порядок оподаткування операцій з придбання товарів за дорученням іншої особи прямо встановлений спеціальною нормою - пунктом 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Особливою відмінністю цього порядку є те, що на дату перерахування коштів від довірителя до повіреної особи з метою придбання товарів за договором доручення ні у довірителя, ні у повіреного не виникають ні податковий кредит, ні податкові зобов'язання та не відбуваються зміни у податковому обліку.

У повіреної особи податкові зобов'язання виникають з повної вартості товарів на дату їх передачі довірителю або за його розпорядженням - іншій особі, а право на податковий кредит - на дату перерахування коштів на користь продавця товарів, які ним (повіреною особою) придбаваються за рахунок коштів довірителя, за умови наявності податкових накладних.

Разом з тим, наведені правила формування даних податкового обліку повіреного не залежать від того, яким чином здійснюється поставка придбаних за дорученням та за рахунок іншої особи товарів та послуг (зокрема, чи передаються такі товари безпосередньо замовникові). Тобто для цілей оподаткування за правилами наведеної статті Закону поставкою за дорученням іншої особи слід вважати і передачу придбаного за дорученням та за рахунок іншої особи товару будь-якому отримувачу, вказаному таким довірителем.

Виконання ж таких операцій обумовлює виникнення у повіреного обов'язку збільшити податкові зобов'язання за фактом передачі товарів отримувачу та права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, пред'явленої постачальниками у складі вартості придбаних за дорученням товарів, за наслідками їх оплати.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем у порушення пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", нарахований податок на додану вартість у розмірі 45 459 грн. 00 коп. лише на суму отриманої у рамках договорів доручення винагороди, при цьому підприємством за цими договорами не було збільшено податкові зобов'язання на дату передачі товарів

Також, судова колегія зауважує, що за наявності факту виникнення податкового зобов'язання у Повіреного при поставці товару, і у Повіреного, і у Довірителя виникло право на податковий кредит, за умови дотримання вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Як визначено пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що у разі, коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг) за умови одержання податкової накладної.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідно до податкових накладних, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп", позивач мав право на податковий кредит по угодах у рамках договорів доручення у розмірі 206 559 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що вказану суму було враховано перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність дій відповідача.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства та не підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.04.13 у справі № 827/342/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва