Рішення № 32989591, 09.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2013 р. Справа № 914/2456/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дакота», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ», м.Львів

про стягнення 265447,47грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Болюбаш А.Р. - представник за довіреністю

від відповідача: Крестін О.Я. - директор ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ»

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дакота», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ», м.Львів про стягнення 285447,47грн.

Ухвалою суду від 21.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2013 року. Ухвалою суду від 16.07.2013р. розгляд справи відкладено на 30.07.2013р., у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подані ними клопотання. Ухвалою суду від 30.07.2013р. розгляд справи відкладено на 09.08.2013р. за клопотанням відповідача.

Позивачем 06.08.2013р. подано заяву (вх.№31666/13) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в сумі 10000,00грн. Клопотанням (вх.№32149/13 від 08.08.2013р.) позивач просив вказану заяву залишити без задоволення та не брати до розгляду, подав заяву (вх.№32141/13 від 08.08.2013р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в сумі 20000,00грн., що підтверджується долученою копією виписки по рахунку. Відтак, просив стягнути з ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» 265447,47грн., з яких 243225,00грн. основного боргу, 17820,00грн. пені, 882,33грн. інфляційних нарахувань та 3520,14грн. 3% річних. Відповідачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень (при супровідних листах вх.№30407/13 від 30.07.2013р. та вх.№32385/13 від 09.08.2013р.), якими підтверджується часткова оплата за договорами в розмірі 20000,00грн. Враховуючи вищаневедене, суд приймає заяву ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Представникам сторін роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 09.08.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві (вх.№32141/13 від 08.08.2013р.) про зменшення розміру позовних вимог. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем ТзОВ «Укртегаз ЛХЗ» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (травні 2010 року) та договір поставки товару (у жовтні 2012 року). Позивачем взяті на себе за договором про надання послуг зобов'язання виконано належним чином, що підтверджується підписаними представниками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг), проте відповідачем надані за договором протягом вересня-жовтня 2012 року послуги своєчасно не оплачено, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 177591,00грн. На виконання умов другого договору, ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» поставлено відповідачу товар на загальну суму 121634,00грн., що підтверджується підписаними представниками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Відповідачем поставлений товар оплачено частково, розмір заборгованості становить 85634,00грн. Надіслані позивачем в квітні 2013р. претензії про сплату заборгованості за договорами, ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» залишено без відповіді, а заявлені у них вимогу - без задоволення, що зумовило звернення ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» до суду із позовною заявою. На вказані суми заборгованості, позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні нарахування. В процесі розгляду справи судом, ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» частково сплачено заборгованість за договорами на суму 20000,00грн., відтак просив позов задоволити та стягнути з відповідача 265447,47грн., враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2013р. з'явився, письмового відзиву на позовну заяву та акту звірки взаємних розрахунків з позивачем не надав, вимоги ухвали суду від 30.07.2013р. не виконав, ствердив, що ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» частково погашено заборгованість за договорами в розмірі 20000,00грн., пояснень з приводу виникнення заборгованості не надав.

Суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дакота» (позивач по справі, експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №05/05/10 від 05.05.2010р., за яким замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки по здійсненню автотранспортних перевезень вантажів по території України на умовах передбачених цим договором, а також діючих на території України нормативних актів (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.6 договору, факт виконання кожного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

Як визначено п.3.1 договору, вартість транспортно-експедиційних послуг зазначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, що є невід'ємною його частиною. Підписаним представниками сторін додатковим договором №5 від 01.05.2011р., а саме п.1, встановлено, що вартість перевезень становить 8,00грн. у т.ч.ПДВ за один кілометр. Загальна вартість договору складає суму всіх наданих послуг по даному договору згідно наданих та підписаних сторонами комплекту документів (п.2.7), які з моменту підписання їх повноважними представниками стають невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).

До матеріалів справи ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» долучено копії актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №1108 від 07.09.2012р., №1182, №1183, №1184, №1185, №1186, №1187 від 25.09.2012р., №1238, №1239, №1240, №1242, №1243 від 30.09.2012р., №1241 від 09.10.2012р., №1268, №1269, №1270, №1271, №1272 від 12.10.2012р., №1325, №1326 від 24.10.2012р., №1333, №1334, №1335 та №1336 від 30.10.2012р., підписані представниками, затверджені директорами та засвідчені печатками сторін.

Відповідно до п.п.3.4, 3.5 договору, оплата наданих експедитором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових коштів в розмірі, встановлених п.п.3.1-3.2 цього договору, на поточний рахунок експедитора не пізніше 7 (семи) банківських днів після надання експедитором усіх оригіналів документів згідно п.п.2.7. Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок експедитора.

Як вбачається із зазначених актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) позивачем у вересні та жовтні 2012 року надано відповідачеві послуг на загальну вартість 187632,00грн. Позивачем при зверненні до суду заявлено до стягнення 177591,00грн. основного боргу, належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати за договором в матеріалах справи відсутні.

Окрім основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення 13209,85грн. пені, 711,07грн. інфляційних нарахувань та 2663,82грн. 3% річних.

Також між сторонами укладено договір поставки товару №Т308/12 від 26.10.2012р., за яким постачальник (ТзОВ «Торговий Дім «Дакота») зобов'язується передати (поставити) покупцеві (ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ»), автомобільні товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (п.1.1).

Як визначено п.п.2.1 договору, кількість, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється покупцю, вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних до цього договору.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару, відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно п.4.4 на поточний рахунок продавця. Датою відвантаження у відповідності до зазначеного пункту договору вважається дата вказана в видатковій накладній, датою поставки є дата прибуття товару до покупця.

Згідно з п.5.3 договору, товар вважається прийнятим, з моменту підписання видаткової накладної представником покупця.

До матеріалів справи ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» долучено копії підписаних представниками сторін видаткових накладних №3260 від 02.11.2012р., № 3296 від 06.11.2012р., №3311 та №3313 від 07.11.2012р., відповідно до яких позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 121634,00грн. З поданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» протягом грудня 2012 року та січня, лютого 2013 року, здійснено часткову оплату за договором на суму 36000,00грн. Відтак, позивачем при зверненні до суду заявлено до стягнення 85634,00грн. основного боргу, належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем іншої, окрім зазначеної, оплати за договором в матеріалах справи відсутні.

Окрім основної суми боргу за договором, позивачем заявлено до стягнення 4610,15грн. пені, 171,26грн. інфляційних нарахувань та 856,32грн. 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.05.2013р. на адресу відповідача надіслано претензії №1 та №2 від 30.04.2013р. про сплату заборгованості за договорами №05/05/10 від 05.05.2010р. і №Т308/12 від 26.10.2012р. Зазначені претензії ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» залишено без відповіді, а заявлені у них вимогу - без задоволення, що зумовило звернення ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» із позовною заявою до суду.

Після порушення провадження у справі, ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» частково погашено розмір основної заборгованості за кожним із зазначених договорів. Так, платіжним дорученням №291 від 29.07.2013р. та №306 від 06.08.2013р. на рахунок позивача перераховано 15000,00грн. в рахунок оплати за шини згідно рах.5017 від 30.10.2012р. (зазначений як розрахунковий документ у видатковій накладній №3260 від 02.11.2012р.) та платіжним дорученням №1686 від 06.08.2013р. - 5000,00грн. в рахунок оплати за транспортні послуги згідно договору №05/05/10 від 05.05.2010р. Відтак, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на вказану суму та заявлено до стягнення 265447,47грн., з яких 243225,00грн. основного боргу, 17820,00грн. пені, 882,33грн. інфляційних нарахувань та 3520,14грн. 3% річних.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором транспортного експедирування, згідно зі ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що нарахування проведено за період з січня по червень 2013 року з урахуванням індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тобто мала місце не інфляція, а дефляція (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р.).

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідачем заперечень щодо розміру заборгованості чи проведених позивачем розрахунків не заявлено, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення вказаних сум підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені, нарахованої позивачем по обох договорах на загальну суму 17820,00грн., суд вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом, а саме ст.229 ГК України, визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось, відповідно до умов договору №Т308/12 від 26.10.2012р., покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару (п.3.2). Відповідно до п.10.2 договору, за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.

Відтак, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, а у постачальника виникає право на нарахування пені за договором за видатковою накладною №3260 від 02.11.2012р. - 03.12.2012р., за видатковою накладною № 3296 від 06.11.2012р. - 07.12.2012р. та за видатковими накладними №3311, №3313 від 07.11.2012р. - 08.12.2013р.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, відповідні нарахування проведено ним за період з 01.01.2013 по 30.06.2013р. на суму заборгованості з врахуванням часткової оплати за товар поставлений за договором, проте встановлений законом піврічний строк протягом якого передбачено нарахування неустойки (пені) за вказаними видатковими накладними закінчився 03.06.2013р., 07.06.2013р. та 08.06.2013р. Проте, провівши відповідні перерахунки, судом встановлено, що розмір пені нарахованої позивачем менший, ніж реально існуючий. Відтак, суд приходить до висновку, що вимога ТзОВ «Торговий Дім «Дакота» про стягнення з відповідача 4610,15грн. пені, нарахованої за несвоєчасну оплату товару за договором поставки №Т308/12 від 26.10.2012р., підлягає до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення 13209,85грн. пені, нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату товару за договором №05/05/10 від 05.05.2010р., то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка у вигляді пені за замовником умов договору, а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі. Відповідно до ч.2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Окрім цього, ч.2 ст.49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пленумом Вищого господарського суду України, зокрема у п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р., роз'яснено, що у такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Як встановлено судом, спір виник та розглядається з вини відповідача, основна заборгованості частково погашена ним після подання позовної заяви та порушення провадження у справі, відтак, судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (м.Львів, вул.Колійна, буд.6, код ЄДРПОУ 35721095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дакота» (м.Київ, пр-т.Відрадний, буд.93/2, код ЄДРПОУ 36509625) 243225,00грн. основного боргу, 4610,15грн. пені, 882,33грн. індексу інфляції, 3520,14грн. 3% річних та 5444,75грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.