Постанова № 32989483, 14.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2013 р. справа №908/1792/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:Євстратенко С.Ю. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід07.06.2013р.по справі№ 908/1792/13 (суддя: Азізбекян Т.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012», м. Запоріжжя простягнення 160' 393,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс», м. Запоріжжя (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012», м. Запоріжжя 160' 393грн. 80коп., яка складається з 147' 797,95 грн. - основної суми заборгованості, 10' 119,73 грн. - пені, 2' 032,74 грн. - 3% річних та 443,38 грн. - інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.06.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму боргу у розмірі 147' 797,95 грн., пеню у розмірі 10' 119,73 грн., 3% річних у розмірі 2' 032,74 грн. та суму судового зобу у розмірі 3' 207,74 грн. Щодо суми інфляційних 443,38 грн. - рішення місцевим судом не прийнято.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково та прийняти рішення, яким відмовити частково у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а не повне дослідження матеріалів та доказів по справі привело до невірно зроблених висновків. Наполягає на безпідставному залишенню судом без задоволення клопотання щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим судом не було враховано часткову оплату боргу Відповідачем до звернення Позивача з позовом до суду.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, відзив не надав; надіслав до канцелярії суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи, у зв'язку з находженням представника на лікарняному.

Колегія суду не вбачає підстав для його задоволення, без надання останнім належного обґрунтування цих вимог, у зв'язку з чим відхиляє це звернення.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з частковим порушенням норм процесуального та матеріального права; а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 08.11.2011р. між Сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів за № 0118 (далі - договір).

Предмет договору встановлює, що Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 договору, номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обоюдною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1.п.2 договору, Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками Покупця на постачання тої чи іншої партії Товару.

У випадку якщо поставка Товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) Покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на Товар (видаткові наказані та/або акти приймання - передачі), поставка Товару вважається погодженою між сторонами ; такою, що відповідає умовам цього Договору (п.п.2.14 п.2 договору).

Підпункт 3.2 п.3 договору передбачає, що Покупець зобов'язується оплатити повну вартість Товару протягом 5-ти робочих днів з дати здійснення поставки Товару та з обов'язковим зазначенням у платіжних документах номеру та дати укладання Договору, згідно з яким здійснюється проплата грошових коштів.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3 Договору, у випадку порушення строків оплати, встановленого п.п.3.2 п.3 договору, Покупець на вимогу Постачальника, окрім штрафних санкцій (оплата пені згідно п.п.4.1 п.4) зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також згідно зі ст.. 625 ЦК України - 25 відсотків річних від суми боргу.

Підпункт 4.1 п.4 договору встановлює, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) за цим Договором, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

У випадку, якщо грошові кошти сплачені Покупцем з порушенням умов цього Договору, Постачальник має право повернути Покупцю платіж, як такий, що здійснений з порушенням умов Договору, протягом 3-х робочих днів.

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2011року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п.п.6.1 п.6 договору).

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що також призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач поставив Відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними, який був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей та товарно-транспортним накладними.

Свої зобов'язання за договором поставки Відповідач виконав не у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 07.04.2013р. становив 147' 797,95 грн.

Відповідачем до апеляційної скарги доданий доказ часткової оплати боргу у сумі 5' 000 грн. 08.04.2013р. Відтак, його заборгованість перед Позивачем до подачі останнім позову склала суму - 142' 797,95 грн.

Стаття 101 ГПК України передбачає, що перегляд апеляційним судом справи здійснюється за наявними та додатково поданими у справі доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Ухвалою суду першої інстанції від 24.05.2013р. про порушення провадження у справі явка у судове засідання представників сторін була визнана обов'язковою, судове засідання призначено на 07.06.2013р.

Зазначену ухвалу суду Відповідач отримав 05.06.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19). Того ж дня Відповідач на адресу господарського суду Запорізької області направив клопотання про неможливість його участі у судовому засіданні на призначену дату та з проханням перенесення його на іншу дату. Своє клопотання відповідач обґрунтував перебуванням у відрядженні у м. Києві, з наданням наказу про відрядження та відсутністю на підприємстві штатної одиниці юриста, недостатністю часу для залучення іншого компетентного представника для участі у справі.

Клопотання судом першої інстанції було відхилено, як необґрунтоване.

Відповідно до ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, розгляд справ, зокрема, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був присутній у судовому засіданні, витребувані судом докази ним надані також не були.

Стаття 75 ГПК України передбачає можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без участі представників Сторін. Втім, як зазначалося вище, суд визнавши явку представника Відповідача обов'язковою, за наявності клопотання про відкладання розгляду справи, маючи достатньо часу для розгляду справи, не відклав розгляд справи, розглянув її за відсутністю представника Відповідача та у першому ж засіданні прийняв рішення. При цьому, строк, визначений ст. 69 ГПК України не сплив.

Такими діями, на думку судової колегії, місцевий господарський суд грубо порушив норми ст. 22 ГПК України, щодо рівності усіх учасників процесу та - надання судом можливості здійснювати стороною власного захисту і пред'явлення для цього необхідних доказів.

За таких обставин надані скаржником додаткові докази приймаються Донецьким апеляційним господарським судом, як такі, що обґрунтовані неможливістю їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від Відповідача.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування на час подання позову заборгованості у розмірі 142'797,95 грн., то є підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 261 (абз.1 ч.5), 253 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції колегія суддів з урахуванням додатково наданих Відповідачем доказів прийшла до висновку, що стягненню підлягають суми:

- основного боргу 142' 797,95 грн.

- пеня у розмірі 10' 032,57 грн.,

- 3% річних у розмірі 2' 010,6 грн. ( в межах заявлених вимог);

- інфляційних у заявленій сумі 443,39 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, відповідно до ставки за подання позовної заяви до господарського суду.

З наданих позивачем на підтвердження оплати за подання позовної заяви до суду першої інстанції платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачено до державного бюджету України лише 3' 100,00 грн., недоплата складає 107,88 грн.

На існуючий факт суд першої інстанції увагу не звернув, однак, у другому абзаці резолютивної частини рішення безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача несплачену останнім суму судового збору у розмірі 107,74 грн., яка повинна бути перерахована до бюджету України, а ні яким чином не на розрахунковий рахунок Позивача.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За цією ж нормо порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Саме до таких наслідків призвело порушення місцевим судом норм процесуального права, що є підставою для скасування прийнятого судом рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012», м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2013 року по справі № 908/1792/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» (код ЄДРПОУ 37300745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс» (код ЄДРПОУ 36977514) заборгованість у розмірі 142' 797,95 грн., пеню у розмірі 10' 032,57 грн., 3% річних у розмірі 2' 010,6 грн., інфляційні у розмірі 443,39 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3' 001,25 грн.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс» (код ЄДРПОУ 36977514) на користь Державного бюджету України суму 107,88 грн. недоплаченого судового збору за звернення з позовною заявою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Оіл Плюс» (код ЄДРПОУ 36977514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» (код ЄДРПОУ 37300745) 51,09 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідні накази, оформивши їх згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС