Рішення № 32989368, 08.08.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 920/1033/13

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.,

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Сітайло Ю.А.

відповідачів - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1033/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коджен П», с.Юр'єве Путивльського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь», с.Зінове Путивльського району Сумської області

та до Путивльської районної державної адміністрації Сумської області

про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору суборенди землі та визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди землі,

встановив:

17.06.2013 року господарський суд Сумської області порушив провадження у даній справі за позовом ТОВ «Коджен П» до ТОВ «Радосинь» та призначив розгляд на 04.07.2013р.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати згідно договору суборенди землі в сумі 169353,04 грн., розірвати договір суборенди землі між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача судові витрати.

До початку розгляду справи по суті 04.07.2013р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсною угоду від 03.06.2010р. укладену між ТОВ «Радосинь» та Путивльською районною державною адміністрацію Сумської області, розірвати договір суборенди укладений між позивачем та ТОГ «Радосинь» і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 169353,04 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що угода укладена між ТОВ «Радосинь» та Путивльською районною державною адміністрацією до договору суборенди землі укладеного між ТОВ «Радосинь» та позивачем суперечить вимогам закону. Зобов'язання за договором суборенди земельної ділянки ТОВ «Радосинь» не виконуються, а саме, на протязі 3 років орендна плата не сплачується, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку також просить стягнути позивач.

Ухвалою від 04.07.2013 рок господарський суд, з урахуванням вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову та залучив третю особу Путивльську районну державну адміністрацію до участі у справі, в якості другого відповідача. Зобов'язав відповідачів надати суду мотивовані відзиви на позовну заяву позивача з урахуванням змін та попередив сторони про наслідки невиконання вимог ухвали суду та не з'явлення в судове засідання.

До початку розгляду справи по суті 06.08.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію розпорядження голови Путивльської райдержадміністрації №224 від 30.05.2007р., а також просить суд, у разі необхідності, вийти за межі позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник першого відповідача, ТОВ «Радосинь» в судове засідання, як 04.07.2013р., 24.07.2013р., так і 06.08.2013р. не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 17.06.2013р., від 04.07.2013р., від 24.07.2013р. не виконав, відзиву не надав, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.39 - 22.06.2013р., а.с.58 -13.07.2013р., а.с.64 - 30.07.2013р.).

Представник другого відповідача, Путивльської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надіславши до суду два відзиви в яких просить суд розглядати справу без участі його представника (вх.№9407 від 02.07.2013р., вх.№10097 від 16.07.2013р.). Також у відзиві посилається на те, що другий відповідач не є стороною в договорі суборенди землі, а отже додаткова угода до договору суборенди не має юридичної сили.

Господарський суд перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників відповідачів, виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 24.04.2013р., сторони були попереджені, що у разі не з'явлення представників сторін в судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд вже неодноразово відкладав розгляд справи і представник першого відповідача не з'явився , як в перше, друге, так і в третє засідання та відзиву не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на те, що відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами наданими нормами Господарського процесуального кодексу України та те, що відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, тобто до 13.08.2013р., суд з урахуванням матеріалів справи, дійшов висновку що спір може бути вирішений у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши докази зібрані в матеріалах справи, дослідивши доводи на яких ґрунтуються вимоги позивача та пояснення другого відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

На виконання розпорядження №93 від 06.03.2007 року голови Путивльської районної державної адміністрації представником ДП «Сумський інститут землеустрою», за участю представника Путивльського районного відділу земельних ресурсів, в присутності представників суміжних землевласників (землекористувачів): Путивльської райдержадміністрації , ОКАП «Сумиоблагроліс», Путивльського агролісгоспу, Служби автомобільних доріг у Сумській області та голови Червоноозерської сільської ради було складено акт погодження (встановлення), закріплення меж земельних ділянок в натурі та прийому - передачі межевих знаків на зберігання по інвентаризації земель державної власності (орні землі запасу та резервного фонду) на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району (а.с.27).

Відповідно до даного акту , було проведено в натурі погодження існуючих меж земельних ділянок державної власності (орні землі запасу та резервного фонду) на території Червоноозерської сільської ради.

Згідно розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації №224 від 30.05.2007 року ТОВ «Коджен П» надано в довгострокову оренду строком на 12 років земельні ділянки площею 309,95 га., земель не витребуваних і не переоформлених паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ТОВ «Коджен П» заключити договір на земельні ділянки.

01 вересня 2007 року між орендодавцем, Путивльською районною державною адміністрацією в особі голови Шульги М.І. та орендарем, ТОВ «Коджен П» в особі голови Галлі Джорджо був укладений договір оренди строкового платного користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району Сумської області (п.1 договору, а.с.24-25).

Частиною другою «Об'єкт оренди» договору (п.2, 3, 4, 5, 6) передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки державної власності розташовані за межами населених пунктів загальною площею 246,5949 га. ріллі, розташовані на схилі до 3 °, представлені переважно ясно -сірими та сірими опідзоленими легкосуглинкованими грунтами. Об'єкти нерухомого майна, та інші інфраструктурні об'єкти на земельних ділянках відсутні. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - 1473657,10 грн.

Договір укладений терміном на 12 років. Уразі узгодженні питання про продовження дії цього договору, сторони підписують договір на новий строк (п.8 договору).

Пунктами 9, 10, 11, 12, 13 частини четвертої «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем наступним чином:

- у розмірі 0,5% від грошової оцінки, що становить 2456,10 грн., за 2007 рік з моменту укладення договору до 31.12.2007р.;

- у розмірі 1,5% від грошової оцінки, що становить 22104,86 грн., щорічно з 01.01.2008р. до закінчення терміну дії договору. Оплата здійснюється виключно у грошовій формі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації , визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються підчас укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 доповнено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. №1724). Орендна плата вноситься протягом 30 календарних днів місяця, наступного за завітним на рахунок Червоноозерської сільської ради. У разі внесення змін до чинного законодавства щодо строків внесення орендної плати, слід керуватися законодавством України, що діятиме на той час. Розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів;

- погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

За несвоєчасну сплату орендної плати або затримку платежу до орендаря застосовуються штрафні санкції, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими нормативно - правовими актами.

Передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення. Орендар надав право обміну орендованих земельних ділянок на період дії цього договору лише за згодою орендодавця здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі (п.17,18,19 частини шоста договору).

Частиною одинадцятою «Зміна умов договору і припинення його дії» передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використання, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається уразі невиконання умов договору, систематична несплата та ухилення орендаря від сплати орендної плати. Нецільове використання землі та недотримання вимог щодо чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах, особливо соняшнику (п.33, 35, 36).

Прикінцевими положеннями договору (п.40, 41, 42) передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Невід'ємною частиною договору є: план або схема земельних ділянок; кадастровий план; акт визначення межі в натурі; акт приймання - передачі об'єкту оренди.

Зазначений договір оренди підписаний головою Путивльської районної державної адміністрації та головою ТОВ «Коджен П» і зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис №040763301034 від 14.09.2007р.

За актом прийому - передачі від 21.09.2007р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельні ділянки терміном на 12 років у відповідності до їх цільового призначення. Загальна площа земельних ділянок дорівнює - 246,5949 га. (а.с.26).

Додатковою угодою від 01.02.2010 року укладеною між позивачем та другим відповідачем, Путивльською районною державною адміністрацією було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2007 року, а саме п.9 договору викладено у наступній редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем наступним чином: у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки, що становить 50835,68 грн. Ця угода є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки» (а.с.28).

Дана додаткова угода зареєстрована у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДКЗ про що Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.03.2010р. за №041063300511.

16.02.2010 року голова Путивльської районної державної адміністрації прийняв розпорядження №69 «Про надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ «Радосинь». Відповідно до якого за результатами розгляду клопотання ТОВ «Коджен П» було надано дозвіл на передачу земельних ділянок загальною площею 246,5949 га. ріллі земель державної власності на території Червоноозерської сільської ради в суборенду ТОВ «Радосинь» (а.с.36).

На підставі дозволу Путивльської районної державної адміністрації позивачем - суборендодавець та першим відповідачем, ТОВ «Радосинь» - суборендар було укладено 16.02.2010р. договір суборенди землі (а.с.9-12, а.с.33-34).

Згідно умов даного договору, суборендодавець надав, а суборендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району Сумської області (п.1 договору)

Частиною другою «Об'єкт оренди» договору суборенди (п.2, 3, 4, 5, 6, 7) передбачено, що в суборенду передаються земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів загальною площею 246,59 га., у тому числі рілля, розташовані на схилі до 3 °, із переважно ясно -сірими та сірими опідзоленими суглинкованими лучними остаточно солонцюватими середньо суглинкованими грунтами. На земельних ділянках відсутні об'єкти нерухомого майна. Земельні ділянки передаються в оренду без об'єктів нерухомого майна, а також інших об'єктів інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - 1848570 грн. Земельні ділянки, які передаються в оренду не мають таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: немає.

Договір було укладено на 10 років. У разі сумлінного виконання суборендарем умов цього договору, то він має переважне право продовжити термін дії договору на 10 років, про що укладається сторонами договір про внесення змін до цього договору (п.8 договору суборенди).

Частиною четвертою «Орендна плата» (пункти 9, 10, 11, 12, 13, 14 договору суборенди) встановлено, що орендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем у розмірі 3% від грошової оцінки, що становить 55457,1 грн. щорічно.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації , визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 доповнено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. №1724). Орендна плата вноситься в грошовій формі щомісячно до 10 числа наступного за завітним місяця, у грошовій формі та у 1/12 від річної орендної плати, що складає 4621,43 грн. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів,зміна коефіцієнта індексації визначених законодавством;

- погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини суборендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

За несвоєчасну сплату орендної плати або затримку платежу до орендаря застосовуються штрафні санкції, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими нормативно - правовими актами.

Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту відведення. Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі (п.18, 20 частини сьомої договору).

Частиною дванадцятою «Зміна умов договору і припинення його дії» передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору, систематичної невиплати та ухилення суборендаря від сплати орендної плати. Нецільового використання землі та недотримання вимог щодо чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах, особливо соняшнику (п.34, 36, 37).

Прикінцевими положеннями договору (п.40, 41, 42) передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Невід'ємною частиною договору є: план або схема земельних ділянок; кадастровий план; акт визначення межі в натурі; акт приймання - передачі об'єкту оренди.

17.02.2010 року на підставі акту прийому - передачі земельної ділянки позивач передав, а перший відповідач прийняв в оренду земельну ділянку строком на 10 років площею 246,59 га. розташовану за адресою: Сумська область, Путивльський район, Червоноозерська сільська рада (а.с.13.

25.05.2010 року голова Путивльської районної державної адміністрації прийняв розпорядження №251 «Про внесення змін до договору суборенди земель ТОВ «Радосинь» та надання земельних ділянок в суборенду на території Червоноозерської сільської ради»». Відповідно до якого за результатами розгляду клопотання ТОВ «Радосинь» було вирішено внести зміни до договору суборенди земель від 16.02.2010р., укладеного між ТОВ «Коджен П» та ТОВ «Радосинь» та встановлено ставку орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок до кінця 2010 року.(а.с.37).

На підставі зазначено розпорядження голови райдержадміністрації 03.06.2010р. було укладено угоду між ТОВ «Радосинь» та Путивльською районною державною адміністрацією, якою було внесено зміни до п.9 договру суборенди землі від 16.02.2010р. укладеного між ТОВ «Коджен П» та ТОВ «Радосинь», а саме, пункт 9 договору суборенди викладено у такій редакції: « 9. Орендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем наступним чином: у розмірі 1,5% від грошової оцінки, що становить 27728,55 грн. до кінця 2010 року».

Зазначена угода підписана головою Путивльської районної державної адміністрації Є.І.Южаковим та директором ТОВ «Радосинь» О.С.Ховрич і зареєстрована 09.06.2010р. у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської філії ДПЦ ДЗК за № 041063301137.(а.с.17, 35).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом,шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннямрішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Як вже зазначалося вище, право оренди земельної ділянки у позивача відповідно до вимог Земельного кодексу України виникло 14.09.2007 року.

Відповідно до умов додаткової угоди від 01.02.2010р. орендна плата за договором оренди від 01.09.2007р. визначена у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки, що становить 50835,68 грн. Дана додаткова угода була укладена на виконання змін, які відбулися у чинному законодавстві та п.12 частини четвертої «Орендна плата» договору оренди від 01.09.2007р.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 17 Земельного кодексу України та п.12 Перехідних положень до Кодексу, статті 8 Закону України «Про оренду землі» голова Путивльської районної державної адміністрації на підставі розпорядження від 16.02.2010р. №68 надав дозвіл на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ «Радосинь».

З урахуванням дозволу позивачем та першим відповідачем 16.02.2010р. було укладено договір суборенди, зміст якого не суперечив вимогам статті 8 Закону України «Про оренду землі», зокрема, п.9 встановлював орендну плату у розмірі 3% від грошової оцінки, що становить 55457,10 грн. щорічно. А п.8 визначав, що договір укладено на 10 років.

Однак, 25.02.2010р. голова Путивльської районної державної адміністрації Є.І. Южаков прийняв розпорядження №251, яким вирішив внести зміни в договір суборенди та встановити ставку орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до кінця 2010 року.

25.05.2010р. Южаковим Є.І., як головою Путивльської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №251 «Про внесення внесення змін до договору суборенди земель ТОВ «Радосинь» та надання земельних ділянок в суборенду на території Червоноозерської сільської ради. Даним розпорядженням вирішено:

1. Внести зміни до договору суборенди земель державної власності від 16.02.2010р., зареєстрованому у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі» 12.05.2010р. №041063300694, укладеного між ТОВ «Коджен П» та ТОВ «Радосинь» та встановити ставку орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок до кінця 2010 року;

2. Приступити до використання земельних ділянок після укладення додаткової угоди до договору суборенди землі та її державної реєстрації.

03 червня 2010 року Южаков Є.І., як голова Путивльської районної державної адміністрації та Ховрич О.С., як директор ТОВ «Радосинь» підписали угоду до договору суборенди земдлі №04063300694 від 16.02.2010р. між ТОВ «Коджен П» та ТОВ «Радосинь».

Даною угодою було внесено зміни до п.9 договору суборенди та викладено його в такій редакції:

« 9. Орендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем наступним чином: - у розмірі 1,5% від грошової оцінки, що становить 27728,55 грн. до кінця 2010 року».

Зазначене розпорядження №251 від 25.02.2010р. головою райдержадміністрації Є.І.Южаковим прийнято у невідповідності до Конституції України, статті 8 Закону України «Про оренду землі», а також не відповідає визначеній компетенції згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України.

За наслідками прийняття незаконного розпорядження, першим відповідачем та другим відповідачем було 03.06.2010р. укладено угоду, якою внесено зміни до п.9 договору суборенди від 16.02.2010р. укладеного позивачем та першим відповідачем. Даною угодою п.9 договору субренди викладено у наступній редакції: « 9. Орендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем наступним чином: - у розмірі 1,5% від грошової оцінки, що становить 27728,55 грн. до кінця 2010 року».

Тобто, по - перше, прийнявши розпорядження №251 голова райдержадміністрації Є.І.Южаков перевищив повноваження, оскільки з 14.09.2007р. позивач є землекористувачем земельних ділянок щодо розміру орендну плату за користування яким було зменшено, по друге, зменшення орендної плати відбулося в порушення вимог діючого законодавства, а саме, статті 8 Закону України «Про оренду землі», та завдало збитки позивачу, по третє, орендна плата була визначена в договорі суборенди 3% - щорічно і договір укладено на 10 років, а в розпорядженні п.9 викладено у новій редакції -1,5% - до кінця 2010р., отже щодо 2011 -2020 орендна плата взагалі не визначена.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Приписами статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 154 Земельного кодексу України встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

При цьому, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 Земельного кодексу України).

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, визнати недійсним розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації від 25.05.2010р. №251, угоду від 03.06.2010р. та скасувати державну реєстрацію угоди від 03.06.2010р. зареєстровану 09.06.2010р. у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської філії ДПЦ ДЗК за № 041063301137.

Оскільки суд визнав недійсною угоду від 03.06.2010р., орендна плата за договором суборенди від 16.02.2010р. повинна нараховуватись та сплачуватися у розмірі встановленому домовленістю позивача та першого відповідача, тобто 3% грошової оцінки землі (55457,1 грн. - щорічно, 4621,43 грн. - щомісячно) - пункти 9-11 договору суборенди, а не 1,5%, як це було визначено спірною угодою.

В порушення умов договору суборенди від 16.02.2010р. (пунктів 9-11) ТОВ «Радосинь» орендну плату за користування землею не сплачувало, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 11.06.2013р. (за період з травня 2010 року по травень 2013 року) становить 169353,04 грн., що підтверджується довідкою та розрахунком позивача (а.с.18-19).

Крім цього, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість за договором суборенди від 16.02.2010р. визнає і перший відповідач ТОВ «Радосинь» в сумі 134852,07 грн. з урахуванням спірної угоди (а.с.16).

Доказів погашення заборгованості в сумі 169353,04 грн. першим відповідачем ТОВ «Радосинь» суду не надано, вони також відсутні і в матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди земельної ділянки.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з першого відповідача 169353,04 грн. заборгованості з орендної плати за землю підлягають задоволенню.

Також позивач за змістом позову просить суд розірвати договір суборенди землі від 16.02.2010р.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин» (в редакції від 16.01.2013 р.) роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Суд наголошує, що несплата орендної плати перший відповідачем є істотним порушенням стороною договору, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховув при укладенні договору (сума боргу становить 169353,04 грн.), що є підставою для розірвання договору у відповідності до ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, несплата орендної плати є прямою підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч.1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням вимог статей 24 і 25 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розірвання договору суборенди землі від 16.02.2010р.

Дана правова позиція відповідає судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема постановам від 20.02.2013р. у справі №5017/2379/2012, від 12.03.2013р. у справі №5020-781/2012

Щодо судових витрат у даній справі.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані із сплатою судового збору у сумі 4534,06 грн.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Позивачем було сплачено судовий збір у даній справі на загальну суму 4534,06 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - у розмірі 1147 (стаття 8).

Відповідно до підпунктів 1, 2 п.2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірі мінімальної заробітної плати;

- позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Предметом розгляду у даній справі було дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсною угоди та розірвання договору суборенди) та одна вимога майнового характеру (стягнення 169353,04 грн.) боргу.

Тому, судовий збір повинно було сплатити у розмірі 4014,5 грн., а саме:

- 1147 грн. - за визнання недійсною угоди;

- 1147 грн. - за розірвання договору;

- 1720, 50 грн. - стягнення 169353,04 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Отже, позивачем було фактично сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом на 519,56 грн. (4534,06 грн. - 4014,5 грн. = 519, 56 грн.)

Відповідно до п.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, надмірно сплачена позивачем сума у розмірі 519, 56 грн. не може бути покладена на відповідачів, а підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Щодо розподілу 4014,5 грн. (суми судового збору, яку необхідно було сплатити у даній справі), то з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку покласти на відповідачів наступними чином:

- 1147 грн. (судовий збір за визнання угоди недійсною) стягнути з Буринської районної державної дміністрації, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони - Буринської райдержадміністрації;

- 1147 грн. (судовий збір за розірвання договору суборенди) та 1720, 50 грн. (судовий збір за стягнення 169353,04 грн. боргу) стягнути з ТОВ «Радосинь».

Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 32, 33, 34, 44, 49, 69, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 15,16, 21, 203, 525, 526, 530, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 8,15, 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статтями 2, 93, 116, 124, 125, 152 Земельного кодексу України, статтями 4, 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації від 25.05.2010р. №251 «Про внесення змін до договору суборенди земель ТОВ «Радосинь» та надання земельних ділянок в суборенду на території Червоноозерської сільської ради».

Визнати недійсною угоду до договору суборенди від 16 лютого 2010 року між ТОВ «Радосинь» та ТОВ «Коджен П», укладену між ТОВ «Радосинь» та Путивльською районною державною адміністрацією 03 червня 2010 року, якою було внесено зміни до п. 9 договору суборенди землі від 16.02.2010 року.

Скасувати державну реєстрацію угоди від 03.06.2010р. зареєстровану 09.06.2010р. у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської філії ДПЦ ДЗК за № 041063301137.

Розірвати договір суборенди землі загальною площею 246,59 га., укладений 16 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коджен П» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, буд. 47-А, ідентифікаційний код 34264631) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радосинь» (41545, Сумська область, Путивльський район, с. Зінове, вул. Радянська, буд. 10, ідентифікаційний код 32548456), зареєстрований у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 12 травня 2010 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041063300694.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь» (41545, Сумська область, Путивльський район, с. Зінове, вул. Радянська, буд. 10, ідентифікаційний код 32548456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коджен П» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, буд. 47-А, ідентифікаційний код 34264631) заборгованість з орендної плати згідно договору суборенди землі від 16 лютого 2010 року в сумі 169353,04 грн., витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2867,50 грн.

Стягнути з Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (41500, Сумська область, м.Путивль, вул.Першотравнева, буд. 84, ідентифікаційний код 04057853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коджен П» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, буд. 47-А, ідентифікаційний код 34264631) витрати позивача по сплаті судового збору 1147 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Коджен П» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, буд. 47-А, ідентифікаційний код 34264631) надлишково сплачений судовий збір у розмірі 519 грн. 56 коп., який було сплачено за квитанцією №2966.258.1 від 13.06.2013р. Сумської філії ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 4534,06 грн. до державного бюджету, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Сумській області, код отримувача 37970593, рахунок 31218206783002, МФО 837013.

Оригінал квитанції №2966.258.1 від 13.06.2013р. знаходиться в матеріалах справи (а.с.8).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію даного рішення надіслати сторонам у справі.

Повний текст рішення складено 12.08.2013р.

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова