Рішення № 32989168, 12.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 916/1395/13Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Задоя В.І.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ,,Одеський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" про стягнення 189613,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2013 р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", порушено провадження у справі № 916/1395/13, призначено її до розгляду в засіданні суду на 17.06.2013 р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 17.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.08.2013 р., у судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошено перерву до 12.08.2013 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2013 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 15.08.2013 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 12.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП „Одеський морський торговельний порт") звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" (далі - ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл") про стягнення 189613,76 грн. заборгованості (в т.ч. ПДВ - 31602,29 грн.), нарахованої на підставі п.4.2 укладеної між сторонами угоди від 21.05.2012 р. № КД-3889, а саме за незабезпечення щомісячних обсягів перевалки вантажів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП „Одеський морський торговельний порт" посилається на положення ст.ст.11,14,15,16,326,509,525,526,546,610,611 ЦК України, ст.ст.136,216,217,218,230,231 ГК України, ст.ст.180,185,186 ПК України, умови названого вище договору, додатків та додаткових угод до нього, акти здачі-приймання виконаних робіт, листування між сторонами щодо спірних правовідносин, зміст податкової консультації СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012 р. № 5650/10/31-035 тощо.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач вважає позов незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що:

- угода від 21.05.2012 р. № КД-3889 є неукладеною, т.я. не містить такої суттєвої умови як предмет договору;

- правовою природою підписаного між сторонами договору являється оренда причалів порту, що заборонено ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна";

- позивач як кредитор припустився прострочення у зобов'язанні шляхом ненадання відповідачу обумовленої угодою території порту, необхідної для обробки вантажів, внаслідок чого ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" було змушено укладати інші договори для забезпечення нормального ведення своєї господарської діяльності, з огляду на що згідно з ч.4 ст.612 ЦК України („прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора") підстави для нарахування штрафу відсутні;

- ДП „Одеський морський торговельний порт" всупереч законодавству здійснено нарахування ПДВ на суму визначеної ним штрафної санкції.

У запереченнях на відзив ДП „Одеський морський торговельний порт" не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

21.05.2012 р. між ДП ,,Одеський морський торговельний порт" (Порт) та ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" (Підприємство) укладено угоду № КД-3889 (Угода), предметом якої являється надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту. Перевантаження вантажів в Порту здійснюється Підприємством через 23 причал та частину причалу № 24 Одеського порту щомісячним обсягом не менше 11670 тон (п.1.1 Угоди). Підприємство зобов'язується отримувати плату від вантажовласників або їх представників за виконані навантажувально-розвантажувальні роботи згідно тарифів… (п.1.2 Угоди).

Обов'язки Порту (п.2.1 Угоди): за необхідності разом з Підприємством розглядати звернення клієнтів щодо питань, пов'язаних із здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт (п.2.1.1 Угоди); сплачувати Підприємству винагороду в розмірі 0,001% від суми фактично перерахованих Підприємством грошових коштів на рахунок Порту, а також компенсувати фактичні банківські витрати Підприємства за перерахування грошових коштів… (п.2.1.2 Угоди).

Підприємство зобов'язано: укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів (№ 23 та частини причалу № 24) та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими клієнтурою за свій рахунок) (п.2.2.1 Угоди).

Щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, сторони підписують акт виконаних Підприємством робіт (послуг) за даною Угодою, на основі якого визначається остаточна сума, яка підлягає оплаті Порту за місяць (абз.4 п.3.4 Угоди).

У випадку невиконання Підприємством умов, вказаних в п.1.1 Угоди, відносно щомісячних об'ємів перевалки вантажів за результатами календарного року, Підприємство виплачує Порту суму, виходячи з діючої ставки, згідно „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 р. (п.2.2.2 „в"), за кожну тону не переваженого до встановленого об'єму вантажу. Розрахунки виконуються в національній валюті за офіціальним курсом НБУ, діючому на останній день календарного року (п.4.2 Угоди).

Угода вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2013 р. (п.7.2 Угоди).

В додатку № 1 до Угоди сторонами визначено, що ставка плати за використання клієнтами причалів та території Порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт у відповідності з підпунктом „в" пункту 2.2.2 розділу 2.2. „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392 з всіма змінами та доповненнями: з вантажів, які перероблюються силами та засобами клієнтів - 1,4 доларів США (без ПДВ) за одну тону вантажу.

Окрім цього, 02.07.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду № КД-3889/1, в якій зазначено, що сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Угоди, виклавши в наступній редакції:

- п.1.1 Угоди - „Предметом Угоди являється надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту. Перевантаження вантажів в Порту проводиться Підприємством щомісячним об'ємом не менше 11670 тон";

- п.2.2.1 Угоди - „Укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими безпосередньо клієнтурою за свій рахунок).

21.02.2013 р. укладено додаткову угоду № КД-3889/3, згідно якої сторони вирішили розірвати Угоду з 01.12.2012 р. (п.1 Додаткової угоди № КД-3889/3).

В останній день дії Угоди Порт та Підприємство оформили додаток № 4 до Угоди, в якому визначили, що Підприємством не виконано п.1.1 Угоди щодо гарантованого об'єму перевалки вантажу в період з 21.05.2012 р. по 30.11.2012 р., у зв'язку з чим компенсації підлягають 158011,47 грн. без ПДВ. Кількість вантажу, залученого Підприємством, сторони визначили на підставі актів здачі-прийняття робіт.

Угода, додатки, додаткові угоди до неї, а також акти здачі-прийняття робіт підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками контрагентів.

Листом від 28.01.2013 р. за вих. № 5 директор ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" повідомив керівника ДП „Одеський морський торговельний порт" про скрутне фінансове становище у Підприємства, тому просив надати розстрочку погашення суми компенсації з травня 2013 р. по 20000,00 грн. в місяць до погашення боргу.

В свою чергу ДП „Одеський морський торговельний порт" направило ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" претензію від 22.02.2013 р. за вих. № 020/1-223, в якій просило перерахувати суму належної Порту компенсації.

Залишення вказаної претензії без задоволення спричинило звернення до господарського суду Одеської області із позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмова Угода про надання послуг.

Всупереч умовам Угоди та в порушення приписів ст.ст.525,526,901,903 ЦК України ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" не оплатило передбачену п.4.2 Угоди компенсацію за невиконання Підприємством умов, вказаних в п.1.1 Угоди, відносно щомісячних об'ємів перевалки вантажів.

Обов'язок зі сплати названої компенсації добровільно взято на себе Підприємством шляхом підписання додатку № 4 до Угоди. Строк виконання відповідного зобов'язання згідно ч.2 ст.530 ЦК України настав після спливу семи днів з моменту одержання претензії від 22.02.2013 р. за вих. № 020/1-223.

Враховуючи викладене, той факт, що додаток № 4 до Угоди на теперішній час не визнано недійсним у судовому порядку, а, відтак, відносно нього діє презумпція правомірності правочинів, передбачена ст.204 ЦК України, текст листа Підприємства від 28.01.2013 р. за вих. № 5, в якому останнє визнало існування в нього обов'язку компенсувати кошти в розмірі 158011,47 грн. без ПДВ, зміст податкової консультації СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012 р. № 5650/10/31-035, вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт" щодо стягнення з ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" 189613,76 грн. заборгованості, в т.ч. 31602,29 грн. ПДВ, підлягають задоволенню.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що Угода є неукладеною, т.я. не містить такої суттєвої умови як предмет договору, оскільки під час підписання договору сторони визначили його предметом послуги, необхідні ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" для перевантаження вантажів силами та засобами відповідача або залучених відповідачем з використанням території та причалів ДП ,,Одеський морський торговельний порт". При цьому найменування та вимоги до послуг, які мають надаватися, з урахуванням специфіки правовідносин між сторонами, правового статусу, функцій та господарської діяльності морського порту, визначені чинним на той час законодавством України, зокрема ст.ст.73,75,76 Кодексу торгівельного мореплавства України, про що вірно зазначено в запереченнях на відзив Порту.

Також у названому аспекті потрібно відмітити те, що в абз.6 п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 прямо передбачено, що „...визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону".

Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного виконання сторонами положень Угоди, зокрема у вигляді акті здачі-приймання-робіт та додатку № 4, оформленого за результатами проведеної діяльності, правові підстави для вирішення питання відносно неукладеності правочину у суду відсутні.

Помилковими є твердження ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" про недійсність Угоди через те, що її правовою природою являється оренда причалів порту, що заборонено ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", адже такі доводи мають бути предметом оцінювання у справі за позовом про визнання Угоди недійсною, в той час як відповідні вимоги Підприємством не заявлялись.

Крім того, потрібно зауважити, що користування причалами на підставі Угоди не передбачає передачі їх в оренду, а полягає у фактичному перебуванні судна в порту біля причалу та здійснення вантажних операцій, за що стягувалась із вантажовласників плата згідно збірника тарифів.

Судом визнаються недоведеними посилання відповідача на допущення позивачем як кредитором прострочення у зобов'язанні шляхом ненадання відповідачу обумовленої території порту, необхідної для обробки вантажів, тому що позиція ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" ніякими доказами не підтверджена. Укладання Підприємством інших договорів для забезпечення ведення своєї господарської діяльності такими доказами не є, оскільки залучення нових причалів може свідчити про намір збільшити обсяг робіт шляхом використання причалів поряд із взятими в користування у Порта.

Щодо нарахування ПДВ на суму визначеної штрафної санкції, то в цій суд відзначає правомірність дій ДП „Одеський морський торговельний порт", т.я. вони цілком кореспондуються з правилами абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України, яким до бази оподаткування ПДВ віднесено будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

На підставі ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" (65098, м. Одеса, вул. Боженка, 21-Б, код 31193893) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 01125666) 189613/сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тринадцять/грн. 76 коп. заборгованості, 3792/три тисячі сімсот дев'яносто дві/грн. 28 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.08.2013 р.

Суддя Лічман Л.В.