Рішення № 32989089, 13.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа № 914/2417/13

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради уповноваженого органу - Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління, м. Львів, до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Оброшинепро: стягнення 7 500,00 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкції зовнішньої рекламиСуддя М.М. Синчук при секретарі О. ГринчишинЗа участю представників:прокурор:Леонтєва Н. - прокурор прокуратури міста Львова, позивача:Не з'явився.відповідача:ОСОБА_3 - довіреність б/н від 26.06.2013р. Представнику відповідача та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради уповноваженого органу - Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 500,00 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкції зовнішньої реклами. Ухвалою суду від 19.06.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.06.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №7 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 23.01.2009р. та норм чинного законодавства самовільно встановлено конструкцію зовнішньої реклами та несвоєчасний демонтаж цієї спеціальної конструкції. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 7 500, 00 грн. штрафу за самовільне встановлення конструкції зовнішньої реклами.

В судове засідання 26.06.2013 р. прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 26.06.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 19.06.2013р. виконав. Позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 26.06.2013 р. представник відповідача з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості уповноваженому представнику ознайомитися з матеріалами справи та виконати вимоги ухвали суду.

Ухвалою суду від 26.06.2013р. розгляд справи відкладено на 31.07.2013р.

В судове засідання 31.07.2013 р. прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник позивача з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

В судове засідання 31.07.2013 р. представник відповідача з'явився. Надав відзив в якому зазначає, що відповідачем на фасаді будинку по вул. Городоцькій, 181 було встановлено вивіску з надписом «Мережа агенцій гарящих путівок», яка не є рекламою розміщеною на спеціальній конструкції, у зв'язку з тим, що жодним чином не формує і не підтримує обізнаністю споживачів реклами та їх інтерес щодо послуг чи особи, котра їх надає, оскільки напис «Мережа агенцій гарящих путівок» є фірмовим найменуванням мережі, який відповідач використовує на підставі договору франчайзингу. Також зазначає, що відповідач вимоги про демонтаж спірного об'єкта №23Р-7-2615 від 28.09.2010р. та претензії від 12.02.2013р. №2410-10-1223 не отримував.

В судовому засіданні 31.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 06.08.2013 р.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. представник позивача надав для огляду оригінали доказів надсилання вимоги про демонтаж №23Р-7-2615 від 28.09.2010р., претензії від 12.02.2013р. №2410-10-1223. та фотоматеріали на яких зображено місце розташування рекламного засобу до і після демонтажу конструкції по вул. Городоцька, 181.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. представник відповідача надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що відповідачем на фасаді будинку по вул. Городоцька, 181 було встановлено вивіску з надписом «Мережа агенцій горящих путівок», яка не є рекламою розміщеною на спеціальній конструкції. Також просить суд долучити до матеріалів справи лист Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР від 26.04.2013р. №2401-звих-524 про розгляд проекту вивіски на вул. Городоцькій, 181. та проект вивіски. Просить в позові відмовити повністю. Щодо заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. оголошено перерву до 13.08.2013 р.

В судове засідання 13.08.2013 р. прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 13.08.2013 р. представник позивача не з'явився. 12.08.2013 р. через канцелярію господарського суду Львівської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, оригінали яких надавались для огляду в судовому засіданні 06.08.2013 р., а саме: акту демонтажу від 27.12.2012 р. з долученням фотофіксації місця розміщення конструкції до та після демонтажу, реєстру рекомендованих листів №519 від 13.02.2013 р., №3116 від 28.09.2012 р.

В судове засідання 13.08.2013 р. представник відповідача з'явився, щодо заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

23 січня 2009 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (надалі - Уповноважений орган), КП "Адміністратовно-технічним управлінням" (надалі - Оператор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Користувач) було укладено договір №7 тимчасового платного користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення конструкцій зовнішньої реклами (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, уповноважений орган (позивач у справі) надає користувачу (відповідач у справі) у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно з «Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» чинними на час видачі дозволів.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що користувач використовує надані місця за цільовим призначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у триденний термін місця на яких термін дії дозволу припинений (закінчився).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що дозволи на розміщення спеціальних конструкції зовнішньої реклами є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 8. Договору зазаначено, що термін дії договору встановлюється з 23.01.2009р. до 23.01.2014р.

Відповідно до п. 3.4.1. Договору, користувач зобов'язувався не встановлювати спеціальні конструкції зовнішньої реклами без дозволу на їх розміщення.

В судовому засіданні відповідач не надав суду доказів на отримання дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Виявивши самовільно встановлені конструкції «Стокові тури «Бамбарбія» Шокові ціни» на фасаді будинку №181 по вул. Городоцькій (розміри площини рекламної конструкції: місце №1 - 0,7 х 05м, місце №2 - 0,7 х 0,5м), Департамент економічної політики Львівської міської ради скерував відповідачу вимогу №23/Р-7-2615 від 28.09.2012р. про усунення даного порушення з терміном добровільного виконання до 13.10.2012р., що підтверджується копією реєстру рекомендованих листів №3116 від 28.09.2012 р.

Згідно п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., самовільно встановлені рекламні засоби підлягають демонтажу.

27.12.2012р. зазначена конструкція демонтована КП «Адміністративно-технічне управління» - позивачем на підставі наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 28Д від 25.10.2012р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», про що працівниками позивача було складено акт від 27.12.2012р. та підтверджується наявними в матеріалах справи фотознімками місця розміщення конструкцій до та після демонтажу.

Пунктом 5.5 Договору №7 передбачено, що у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору, користувач (відповідач) сплачує оператору штраф у розмірі 50 гривень за кожен день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу.

Відповідно до наданого суду розрахунку, за період з 13.10.2012 р. по 26.12.2012 р. сума нарахованого відповідачу штрафу становить 7 500 грн. 00 коп. за встановлення конструкції зовнішньої реклами по вул. Городоцькій, 181 (на фасаді будинку - місце №1 та на фасаді будинку - місце №2)

На адресу відповідача позивачем скерована претензія №2410-10-1223 від 12.02.2013р. у якій позивач вимагав оплатити штраф за розміщення рекламних конструкцій без відповідного дозволу за період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. в сумі 7 500,00 грн., однак, вона була залишена без відповіді і задоволення, що підтверджується копією реєстру рекомендованих листів №519 від 13.02.2013 р.

Згідно Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1333 від 09.12.2005 р. «Про внесення доповнень у додаток №1 до рішення виконавчого комітету від 06.08.2004 р. №817», справлені штрафи, що передбачені договором тимчасового користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, як один із видів оперативно-господарських санкцій за самовільно встановлені конструкції тощо, оператором перераховуються у повному обсязі до міського бюджету щомісячно до 25 числа наступного за місяцем сплати.

Докази оплати штрафу у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розміщення реклами у м.Львові здійснюється на підставі дозволів на розміщення реклами, виданих виконавчим комітетом Львівської міської ради, як це передбачено ст.16 Закону України "Про рекламу" та Правилами розміщення реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами рад відповідно до цих правил.

Згідно п.п. 3.4.1, 3.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., КП "Адміністративно-технічне управління" у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів; за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням орган місцевого самоврядування про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів.

Відповідно до п.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., розміщення зовнішньої реклами у м.Львові проводиться виключно на підставі дозволів, що видаються робочим органом відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради. За несвоєчасний демонтаж рекламного засобу, самовільне його встановлення на рекламорозповсюджувача накладаються штрафні санкції згідно з вимогами чинного законодавства та договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу за кожен день несвоєчасного демонтажу або самовільного встановлення рекламного засобу відповідно до Господарського кодексу України (п.6.5 Правил).

Виявивши самовільно встановлені конструкції, Департамент економічної політики Львівської міської ради скерував відповідачу вимогу №23/Р-7-2615 від 28.09.2012р. про усунення даного порушення з терміном добровільного виконання до 13.10.2012р.

Наказом Департамент економічної політики Львівської міської ради № 28Д від 25.10.2012р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», зобов'язано позивача демонтувати конструкцію по вул. Городоцькій, 181 (на фасаді будинку місце №1 та місце №2).

Посилання відповідача на те, що на фасаді будинку №181 по вул. Городоцька знаходиться вивіска з надписом «Мережа агенцій горящих путівок», яка відповідно до положень Закону України «Про рекламу» «Порядку встановлення вивісок у м. Львові», «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» не є зовнішньою рекламою, є не обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Як встановлено судом, 27.12.2012р. зазначені самовільно встановлені конструкції «Стокові тури «Бамбарбія» Шокові ціни» на фасаді будинку №181 по вул. Городоцькій (розміри площини рекламної конструкції: місце №1 - 0,7 х 05м, місце №2 - 0,7 х 0,5м), демонтовані КП «Адміністративно-технічне управління» - позивачем на підставі наказу Департамент економічної політики Львівської міської ради № 28Д від 25.10.2012р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», про що працівниками позивача було складено акт від 27.12.2012р. та підтверджується наявними в матеріалах справи фотознімками місця розміщення конструкцій до та після демонтажу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено п.5.5 договору №7, у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, не своєчасного демонтажу спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору, користувач (відповідач) сплачує оператору штраф у розмірі 50 гривень за кожен день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов'язковому демонтажу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт розміщення рекламної конструкції у період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 181 без відповідного дозволу.

Враховуючи, що прокурором та позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст.3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 81115, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (адреса: 79012, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, ідентифікаційний код 13804591) 7 500 грн. 00 коп. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 81115, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.08.2013 р.

Суддя Синчук М.М.