Рішення № 32988890, 08.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2013 р. Справа № 911/1831/13

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м. Боярка

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1", м. Вишневе

про стягнення 20 321,13 грн.

Суддя Грєхов А.С.

За участю представників:

від позивача: Палькевич Н.С., довіреність від 26.12.2013 р. №1-254;

від відповідача: Оберемок Д.О., довіреність від 07.05.2013 р. б/н;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом від 18.04.2013р. № 23-1356 до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" (далі - відповідач) про стягнення з останнього 20 321,13 грн.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриману стальну трубу в розмірі 20 262,77 грн., 3% річних в розмірі 58,36 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., де вказана труба була продана позивачем відповідачу на підставі накладної № 96 від 30.01.2009 року та отримана останнім. Станом на 01.04.2010 року актом звірки сторонами було підтверджено наявність заборгованості у сумі 174 590,32 грн. та відповідно до видаткової накладної від 22.06.2010 року відповідачем повернуто позивачу труби на суму 154 327,55 грн. в т.ч. ПДВ, а 20 262,77 грн. не були сплачені відповідачем. Позивачем було направлено відповідачу лист від 05.03.2013 року про оплату отриманого товару, який залишений відповідачем без відповіді, в зв'язку з чим, посилаючись на норми ст. ст. 509, 625, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) заявлено позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1831/13 та призначено справу до розгляду на 30.05.2013р.

30.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області позивачем надані витребувані судом документи.

Також, 30.05.2013 р. відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, дослідивши яку, суд дійшов висновку про її відхилення на підставі наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до п.п. 4.4., 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р., правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом встановлено, що 01.04.2010 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків, згідно якого за даними сторін заборгованість відповідача перед позивачем становила 174 590,32 грн., до якої ввійшла станом на дату укладення акту, як сума боргу на яку у майбутньому (22.06.2010 р.) повернуто товар, так і несплачений залишок. Таким чином 01.04.2010 року мало місце переривання перебігу позовної давності, після чого згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності починається заново. 22.06.2010 року мало місце часткове повернення відповідачем частини товару на суму 154 327,55 грн., що у відповідності до п.п. 4.4.1. зазначеної Постанови №10 від 29.05.2013 р., є ознакою переривання перебігу позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 14.05.13 р.

В судовому засіданні 30.05.2013 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу було оголошено перерву до 11.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013р. зупинено провадження у справі №911/1831/13 до вирішення питання про включення до реєстру вимог кредиторів вимог публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" у справі № Б8/149-12 про банкрутство.

23.07.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення від 22.07.13 р. № 23-2356 у справі №911/1831/13.

В свою чергу позивач у поясненнях від 22.07.2013 року повідомляє суд про те, що він не звертався з заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство відповідача № Б8/149-12, оскільки не вважає себе конкурсним кредитором, посилаючись на норми ст. ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема вважає, що мало місце укладення договору купівлі-продажу без встановлення строку виконання зобов'язання по оплаті труби та посилаючись на ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, - вказує, що вважає що відповідач мав оплатити вартість труби у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивача, тобто до 14.03.2013 р., в зв'язку з чим вважає себе поточним кредитором, а також вважає відсутніми підстави для застосування строків позовної давності та просить суд поновити провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2013р., без виклику сторін, за результатом розгляду клопотання від 22.07.2013 р. публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" поновлено провадження у справі №911/1831/13 та призначено справу до розгляду на 08.08.2013 р. Факт направлення ухвали господарського суду Київської області від 29.07.2013р. сторонам підтверджено відбитком штампу діловодства господарського суду Київської області № 80 від 29.07.13 року на зворотному боці останнього аркушу вказаної ухвали.

Присутній в судовому засіданні 08.08.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні подав додаткові пояснення у справі в яких останній посилаючись на норми ст. ст. 655 ЦК України, ст. 181 Господарського кодексу України, інформаційний лист від 17.07.12 року № 01-06/928/2012 заперечує позицію позивача стосовно його належності до поточних кредиторів, вважає, що право вимоги у позивача виникло 30.01.2009 р. та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, подані сторонами пояснення та заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2009 року на підставі накладної № 96 від 30.01.2009 року, підписаної позивачем та відповідачем, позивачем відпущено, а відповідачем одержано стальну трубу ізольовану діаметром 273 м.м. в кількості 570,4 м/п (надалі за текстом «товар»), вартістю 174 590,32 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджено накладною № 96 від 30.01.2009 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 27.01.2009 р. №807375.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже 30.01.2009 року між позивачем та відповідачем мало місце укладення у спрощений спосіб договору купівлі-продажу товару, де покупцем виступив відповідач, а продавцем - позивач.

01.04.2010 року між позивачем та відповідачем складено акт звірки розрахунків, скріплений підписами та печатками обома сторонами, згідно якого заборгованість за товар відповідача перед позивачем складала 174 590,32 грн.

22.06.2010 року відповідачем було повернуто позивачу труби ізольованої діаметром 273 м.м. в кількості 504,200 м/п на суму 154 327,55 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджено видатковою накладною постачальнику (повернення) №о-00000007 від 22.06.2010 р. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману стальну трубу ізольовану діаметром 273 мм становить 20 262,77 грн.

05.03.13 року позивачем складено лист № 159, адресований відповідачу, в якому позивач вимагає на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України перерахувати позивачу заборгованість в розмірі 20 262,77 грн. за отриманий товар та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Р0813206837315, останнє було вручено відповідачу 07.03.2013 року. Факт отримання вказаного листа відповідач не заперечує.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 р. відносно відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" порушено справу про банкрутство № Б8/149-12 (суддя Скутельник П.Ф.), що також підтверджено спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичний осіб-підприємців за № 147975 від 24.05.2013 р. 09.02.2013 р. в газеті "Голос України" від 09.02.2013 р. за № 27 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № Б8/149-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1".

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 року судом роз'яснено позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - «Закон про банкрутство») вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином причиною виникнення спору є несплата відповідачем грошових коштів позивачу за отриманий товар та визначення моменту виникнення права вимоги у позивача стосовно вказаної заборгованості.

Відповідно до п. 11, п. 5 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство в ред. Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI, що набрала чинності з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, справа про банкрутство відповідача порушена 28.12.2012 р., тобто до набрання чинності редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI та у відповідності до п. 11 розділу Х «Прикінцевих та перехідних положень» Закону про банкрутство (в ред., що набрала чинності з 19.01.2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв до набрання чинності редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство; поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу визначено Главою 54 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що спеціальною нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України по відношенню до правовідносин купівлі-продажу визначено умову про строк оплати предмету купівлі-продажу - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як випливає з матеріалів справи, сторонами договору купівлі-продажу, актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару відповідачем, а отже, обов'язок по оплаті товару виник після прийняття товару - 30.01.2009 року; право вимоги у позивача до відповідача щодо оплати товару виникло після прийняття товару - 30.01.2009 року, в зв'язку з чим, за правовою природою дані вимоги належать до конкурсних в межах провадження у справі про банкрутство.

В свою чергу викладене спростовує посилання позивача на те, що строк виконання зобов'язань відповідачем не визначено ані договором, ані такий строк не випливає з актів цивільного законодавства, оскільки останній визначений моментом прийняття товару або товарно-розпорядчих документів на нього та випливає зі спеціальної норми, що регулює правовідносини купівлі-продажу, - ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Вищий господарський суд у п. 1. Листа "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. вказує, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. … наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. … За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Наведені правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. у справі № 5002-8/481-2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі. Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 року у справі № Б8/149-12 (суддя Скутельник П.Ф.) затверджено реєстр вимог кредиторів та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що за правовою природою вимоги позивача є конкурсними у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де право вимоги до відповідача у позивача виникло з 30.01.2009 року. Доказів звернення позивача з вимогами до відповідача в межах справи про банкрутство № Б8/149-12 суду та в межах строку встановленого ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, суду не надано та не доведено, в зв'язку з чим керуючись ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з ч. 2 ст. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", позовна заява позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з ч. 2 ст. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя А.С. Грєхов

Дата складання повного тексту рішення: 12.08.2013р.