Рішення № 32988501, 06.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2013 р. Справа № 906/593/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" (м.Ковель, Волинська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 53187,77 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 53187,77 грн., з яких 28356,25 грн. - основний борг, 955,60 грн. - 3% річних, 23308,80 грн. - неустойка та 567,12 грн. - штраф.

06.08.2013 від ТОВ "К.П. Верес" надійшло клопотання № 930 від 05.08.2013 з доданими до нього документами, про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.61-70).

Сторони своїх представників в судове засідання не направили. Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с.58).

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

До того ж 10.08.2013 закінчується встановлений ч.1 ст.69 ГПК України строк вирішення спору.

Справа розглядається, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви позивач вказує, що на виконання умов договору поставки товарів №366/11-КП (далі - Договір (а.с. 8-9)) від 24.06.2011 ВАТ "Гарантбуд" (покупець/відповідач) придбало у ТОВ "К.П. Верес" (постачальник/позивач) будівельні матеріали на загальну суму 39371,31грн., відповідно до видаткових накладних №В-00000600 від 06.10.2011 та №В-00000603 від 10.10.2011.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано, зокрема, ТТН №000169 від 06.10.2011 та ТТН №000180 від 10.10.2011 (а.с. 13,15) і зазначено, що згідно п. 1.3 Договору, постачальником разом з товаром передано покупцю видаткові накладні №В-00000600 від 06.10.2011, №В-00000603 від 10.10.2011 і податкові накладні №5/002 від 06.10.2011, №11/002 від 10.10.2011 (а.с. 12,14,16,17).

Позивач вказує, що згідно п. 8.5 Договору, розрахунки за поставлений товар проводяться на умовах 100% передоплати від вартості товару, яка має бути перерахована протягом 5-ти банківських днів згідно виставлених рахунків-фактур №В-00000263 від 05.09.2011 та №В-00000280 від 26.09.2011 (а.с. 10,11).

Зазначає, що 27.09.2011 відповідач перерахував 16000,00грн. в рахунок передоплати за товар (а.с.18), з яких 4984,94грн. було зараховано позивачем за раніше поставлений товар по видатковим накладним №В-00000521 від 26.08.2011 та №В-00000520 від 26.08.2011, а залишок в сумі 11015,06грн. - як часткова попередня оплата за дошку підлоги згідно рахунка-фактури №В-00000280 від 26.09.2011.

Повідомляє, що не отримавши повний платіж, 19.11.2012 надіслав відповідачу претензію (а.с.19,20), в якій просив сплатити суму боргу в розмірі 28356,25грн., однак остання була залишена без задоволення.

Внаслідок вказаного, за даними позивача, станом на 29.03.2013 заборгованість відповідача становила 28356,25грн. (39371,31грн. -11015,06грн.).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, на підставі п. 14.2.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача 23308,80 грн. неустойки. та на підставі п.14.4 Договору - штраф у розмірі 567,12грн., що становить 2% від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі поставки товарів №366/11-КП від 24.06.2011, заборгованість за яким визначено по поставках згідно видаткової накладної №В-00000600 від 06.10.2011 та видаткової накладної №В-00000603 від 10.10.2011 (а.с. 8-9).

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, наданими до справи видатковими накладними №В-00000600 від 06.10.2011, №В-00000603 від 10.10.2011 (а.с. 12-15) та товарно-транспортними накладними №000169 від 06.10.2011, №000180 від 10.10.2011 (а.с. 13,15) підтверджено факт поставки позивачем товару на загальну суму 39371,31грн., і як, вбачається з актів звіряння розрахунків (а.с. 64-65), його отримання відповідачем не заперечується.

Водночас, враховуючи твердження позивача про те, що поставка товару за вказаними накладними здійснювалася на виконання Договору поставки №366/11-кп від 24.06.2011, слід зазначити, що вищевказані видаткові накладні та ТТН не містять посилання на будь-який договір. При цьому податкові накладні, виписані по поставках за накладними №В-00000600 від 06.10.2011, №В-00000603 від 10.10.2011 (а.с.16-17) містять посилання на договори купівлі-продажу від 06.10.2011 та від 10.10.2011, які співпадають з датами видаткових накладних №В-00000600 та №В-00000603, а про договір поставки товарів №366/11-КП від 24.06.2011 інформація в них відсутня.

Підписаними сторонами актами звіряння взаєморозрахунків (а.с.64-65) також підтверджено факт існування основної заборгованості відповідача у заявленому позивачем розмірі саме за окремими накладними, оскільки про існування боргу по Договору в актах не зазначено.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що поставка товару між позивачем та відповідачем здійснювалася на підставі накладних.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тобто, в розумінні ст. 11 ЦК України, є юридичним фактом, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Так, за ч.1,3 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ... Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних №В-00000600 та №В-00000603 не встановлено, то у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Слід зазначити, що згідно наданої до справи виписки руху коштів, 26.09.2011 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 16000,00грн. При цьому в графі "Призначення платежу" вказано: "Попередня оплата за дошку підлоги зг.рах. 280 від 26.09.2011" (а.с. 18).

Проаналізувавши зміст виставленого відповідачу рахунку-фактури №В-00000280 від 26.09.2011 (а.с. 11) на суму 39215,00грн., суд дійшов висновку, що останній стосується саме поставок товару за видатковими накладними №В-00000600 від 06.10.2011 та №В-00000603 від 10.10.2011 (а.с. 12-15), оскільки: рахунки-фактури виписуються на товар, який планується до поставки; вказаний у рахунку-фактурі №00000280 асортимент товару, його ціна та кількість відповідають зазначеним у видаткових накладних №В-00000600 від 06.10.2011 та №В-00000603 від 10.10.2011. Тому, враховуючи вказане відповідачем у банківській виписці призначення платежу, зарахування позивачем сплачених згідно останньої 4984,94грн. в погашення боргу за видатковими накладними №В-00000521 від 26.08.2011 та №В-00000520 від 26.08.2011, суд вважає помилковим.

Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Враховуючи, що сторони не визначили інший порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати з урахуванням призначення платежу, вказаного у платіжних документах.

Отже, оскільки у призначенні платежу відповідач вказав "Попередня оплата за дошку підлоги зг.рах. 280 від 26.09.2011", кошти в сумі 16000,00грн. слід зараховувати саме на погашення боргу за поставлений товар по видатковим накладним №В-00000600 від 06.10.2011 та №В-00000603 від 10.10.2011.

За вказаного, на час звернення позивача до суду, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар по видаткових накладних №В-00000600 від 06.10.2011 та №В-00000603 від 10.10.2011 склала 23371,31грн. (39371,31грн. - 16000,00грн.) і на час розгляду справи не змінилася, оскільки додаткових доказів погашення боргу сторонами не надано.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 23371,31грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. У стягненні 4984,94грн. основного боргу слід відмовити.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення 23308,80грн. неустойки та 567,12грн. штрафу, слід зазначити наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому статтею 546 ЦК України встановлено, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи, що спірні правовідносини ґрунтуються на видаткових накладних, тобто письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відсутній, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23308,80грн. неустойки та 567,12грн. штрафу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що виходячи з вказаного позивачем порядку нарахування неустойки, останню, виходячи з приписів ст.549 ЦК України, суд розцінює, як пеню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 955,60 3% річних, то приписами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 23) вбачається, що 3% річних останнім нараховано за період з 29.12.2011 по 12.02.2013 на суму боргу 28356,25грн. Здійснивши їх перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сумою річних за визначений позивачем період від суми боргу 23371,31грн. є 789,50грн. У стягненні 166,10грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідач на спростування вищенаведених обставин доказів не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають частковому задоволенню на суму 24160,81грн., з яких: 23371,31грн. основного боргу та 789,50грн. 3% річних.

В частині стягнення 4984,94грн. основного боргу, 166,10грн. 3% річних, 23308,80грн. пені та 567,12грн. штрафу суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул.Герцена,10, код 05428501)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул.Грушевського,79, код 21742823)

- 23371,31грн. основного боргу;

- 789,50грн. 3% річних;

- 781,55грн. судового збору.

3. В частині стягнення 4984,94грн. основного боргу, 166,10грн. 3% річних, 23308,80грн. пені та 567,12грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)