Рішення № 32988462, 13.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2013 Справа № 905/5012/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес», м. Сніжне Донецької області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 145070,06 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Гумуржи Т.В., Тальянов Д.В.

Від відповідача: Артамонова А.Л.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» про стягнення заборгованості у розмірі 145070,06 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, передбачених договором оренди автобусів пасажирських №АЭ2303 від 23.03.2011р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні скористався, однак письмового відзиву на позовну заяву не надав, лише надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено у зв'язку з його безпідставністю, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та останнім не зазначено про наявність обставин, що перешкоджали б ознайомленню з матеріалами справи до судового засідання. Отже, за відсутності підстав, передбачених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

23.03.2011р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди автобусів пасажирських №АЭ2303, згідно п.п.1.1 якого орендодавець передає в тимчасове платне користування орендарю наступний транспортний засіб:

- автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AА 76-82 ІО, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №765559, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 21.05.2010р.

- автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір жовтий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001538, номерний знак - AА 11-68 ІТ, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №766322, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 15.06.2010р.

Орендодавець передає автобус у справному технічному стані протягом 1-го календарного дня з моменту підписання даного договору на підставі акта приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Факт передачі транспортних засобів орендодавцем орендарю за вказаним договором підтверджується актом приймання передачі автобусів від 23.03.2011р.

Орендар щомісяця виплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 8200,00 гривень за кожний транспортний засіб (п.4.1 договору).

Загальна сума договору у т.ч. ПДВ за домовленістю сторін складає 16400,00 гривень (п. 4.2 договору).

Договір укладений терміном до 13.05.2012р. (п. 5.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.06.2011р. сторони внесли зміни до п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Орендар щомісяця виплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 17410,00 гривень за орендовані транспортні засоби, у т.ч. ПДВ», та до п. 5.1 договору, встановивши строк дії договору до 30.06.2012р.

Додатковою угодою б/н від 13.05.2012р. сторони продовжили строк дії договору на тих самих умовах на дванадцять місяців, тобто до 30.06.2013р.

Додатковою угодою б/н від 01.06.2012р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору та акту приймання-передачі, визначивши, що автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AН 2456 НХ належить ТОВ «Авто-Експрес» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САК №881901, виданого ВРЕР №3 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 25.05.2012р.

Додатковою угодою б/н від 01.06.2012р. сторони визначили орендну плату за автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AА 76-82 ІО, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №765559, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 21.05.2010р. у розмірі 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою б/н від 01.07.2012р. сторони визначили орендну плату за автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір жовтий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001538, номерний знак - AА 11-68 ІТ, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №766322, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 15.06.2010р. у розмірі 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди автобусів пасажирських №АЭ2303 від 23.03.2011р. протягом березня 2011р. - травня 2013р. позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача 139484,14 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору договором оренди автобусів пасажирських АЭ2303 від 23.03.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди автобусів пасажирських №АЭ2303 від 23.03.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір договором оренди автобусів пасажирських №АЭ2303 від 23.03.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати.

Матеріалами справи, зокрема актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та актом звіряння взаємних розрахунків за 2012р., підтверджується, що відповідачем за період з березня 2011р. по травень 2013р. має бути сплачено орендних платежів в розмірі 267976,29 гривень.

Проте, внаслідок невиконання в повному обсязі відповідачем грошових зобов'язань за період з березня 2011р. по травень 2013р., у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 139484,14 гривень - жодних доказів іншого, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості з орендних платежів у розмірі 139484,14 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5279,95 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку, дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, а саме у розмірі 5241,45 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення періоду нарахування (кількості днів, за які можуть бути нараховані 3% річних).

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» (86600, м. Торез, Донецької області, вул. Поповича, 2а, ЄДРПОУ 33767159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, ЄДРПОУ 33222009) заборгованість у розмірі 139484,14 гривень, 3% річних у розмірі 5279,95 гривень, судовий збір у розмірі 2901,23 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.08.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник