Рішення № 32988424, 07.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2013 Справа № 905/3941/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтоп"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант-Агро"

про

стягнення

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтоп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант-Агро" основного боргу у розмірі 65 796,00 грн., пені у розмірі 8 645,03 грн., 3% річних у розмірі 472,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов’язання за договором поставки № 121105/1 від 05.11.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та 3% річних.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 08.06.2013, від 22.06.2013 та від 30.07.2013, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез’явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

05.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профтоп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант-Агро" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 121105/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором, постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію (далі – товар), перелік і кількість якої визначаються специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації повинні мати посилання на цей договір.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а також проставляння печаток сторін. Строк дії Договору встановлюється від дати набрання Договором чинності та до 31.12.2012 (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій.

Згідно з п.п. 2.2, 2.4 Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

В розділі 3 Договору сторони визначили умови поставки та приймання товару.

Специфікацією № 1 до Договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, що поставляється згідно договору. Так, специфікацією № 1 визначено, що за договором поставляється пічне паливо (далі - товар) у кількості 31 580 л на загальну суму 195 796,00 грн.

На виконання умов Договору позивач 05.11.2012 поставив відповідачу пічне паливо кількістю 31 580 л на загальну суму 195 796,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № п/цб-0015 від 05.11.2012.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній, та довіреністю №449656 від 06.11.2012, виданою відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеною видатковою накладною був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору № 121105/1 від 05.11.2012, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та вартість товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, повністю відповідає тому, що вказаний специфікації № 1 до Договору.

Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар перерахував на рахунок позивача кошти у загальному розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується довідкою № 23 від 02.08.2013, виданою Харківським регіональним відділенням ПАТ "Фортуна-банк".

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умовами Договору та специфікацією № 1 до Договору, сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури. Позивач, не отримавши попередню оплату на всі 100% погодженої вартості товару, здійснив поставку товару в обсязі передбаченому Специфікацією № 1 до Договору, який, в свою чергу, відповідачем був прийнятий.

За таких обставин, сторони фактично своїми діями змінили умови договору, оскільки відповідач не здійснив попередню оплату вартості товару, а позивач не отримавши 100% попередню оплату товару здійснив поставку.

Умовами Договору строк, у який відповідач зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар, у разі його поставки без здійснення попередньої оплати, не визначено.

Тому, в даному випадку слід застосувати правила ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно положень якої строк оплати за поставлений товар слід обчислювати через сім днів з дати пред’явлення вимоги щодо здійснення оплати отриманого товару.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про проведення оплати № 3011/4 від 30.11.2012, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 95 796,00 грн.

Вказану вимогу відповідач отримав 04.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий згідно видаткової накладної № п/цб-0015 від 05.11.2012 товар настав 11.12.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу пічне паливо в обсязі 31 580 л на загальну суму 195796,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі специфікацією №1 до Договору та видатковою накладною, в якій міститься підпис представника відповідача про отримання товару, довіреністю відповідача на отримання товару.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов’язання по оплаті отриманого у пічного палива виконав частково, а саме: перерахував на рахунок позивача: 08.11.2012 - 50 000,00 грн., 09.11.2012 – 50 000,00 грн., 21.03.2013 – 20 000,00 грн. та 02.04.2013 – 10000,00 грн., всього 130 000,00 грн., що підтверджується довідкою банку, належним чином засвідченими копіями банківських виписок, актом звірки розрахунків між сторонами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно видаткової накладної № п/цб-0015 від 05.11.2012 товар становить 65 796,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 121105/1 від 05.11.2012 за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 65 796,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 645,03 грн., 3% річних у розмірі 472,41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 4.2 Договору погоджено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням періоду нарахування, оскільки позивачем нараховувались пеня та 3% річних починаючи з дати здійснення поставки.

Однак, як вище встановлено судом, строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий за Договором та згідно видаткової накладної № п/цб-0015 від 05.11.2012 товар настав 11.12.2012,

Крім того, позивачем здійснюється нарахування пені та 3% річних на різні суми заборгованості з урахуванням надходження коштів від покупця, у кожному випадку починаючи з 05.11.2012, що є подвійним нарахуванням пені та 3% річних на суму заборгованості, на яку пеня і 3% річних вже були нараховані до дати часткового погашення заборгованості.

У зв’язку з викладеним, нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати починаючи з 12.12.2012 з урахуванням часткових проплат відповідача.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства та вищенаведеного, в межах періоду, визначеного позивачем, а також того, що у 2012 році 366 днів, становить 4 300,24 грн.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведених обставин, а також настання у відповідача строку платежу, розмір 3% річних за прострочення оплати отриманого товару становить 860,05 грн.

В тексті позовної заяви та у розрахунку суми 3% річних позивач визначив, що сума 3% річних становить 1 715,06 грн.

Однак, в прохальній частині позову позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 472,41 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах у розмірі, зазначеному у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог про стягнення 3% річних, визначеним позивачем в прохальній частині позову.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 472,41 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант-Агро" (85364, Донецька область, с. Новоолексіївка, вул. Донецька, 2, ідентифікаційний код 31949531, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтоп" (61017, м. Харків, вул. Червономаяцька, 16, ідентифікаційний код 38277817) основний борг у розмірі 65 796 (шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 71 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 12.08.2013.

Суддя М.В. Сажнева