Рішення № 32988382, 13.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2013 Справа № 905/4488/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк, ідентифікаційний код 34604386

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 30 673,23 грн., зі сплати суми відшкодування спожитої електричної енергії у розмірі 13 942,85 грн., пені у розмірі 3218 грн., 3% річних у розмірі 2365,15 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Іващук П.В. (за довіреністю№48/2012 від 30.12.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 17.07.2013р. на 13.08.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 30 673,23 грн., зі сплати суми відшкодування спожитої електричної енергії у розмірі 13 942,85 грн., пені у розмірі 4 588,41 грн., 3% річних у розмірі 920,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди від 02.03.2010р. за період з початку дії договору по дату фактичного звільнення приміщення (06 травня 2011р.), внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди від 02.03.2010р., акт прийому-передачі від 02.03.2013р., додаткова угода №1 від 02.03.2010р., додаткову угоду №2 від 31.03.2010р., акт прийому-передачі від 31.03.2010р., розрахунок заявлених сум, рахунки по відшкодуванню використаної електроенергії, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Відповідача, правоустановчі документи., нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 629, 785 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 286, 343 Господарського кодексу України.

Позивачем в перебігу розгляду справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.50-127, 136-140, 141-146),у тому числі: пояснення щодо періоду нарахування пені та заяву №б/н від 18.07.2013р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних до 2 365,15 грн. - у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування, та зменшення вимог в частині пені до суми 3218 грн. - у зв'язку із здійсненим перерахунком.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи і відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.142-143).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

Позивач у судовому засіданні 13.08.2013р. підтримав вимоги з урахуванням заяви від 18.07.2013р. та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009р. між Приватним підприємством «Тимченко Р.Ф.» (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди №1662 (а.с.а.с.68-75), згідно п.п.1.1 і 2.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 2856,80 кв.м., номер АДРЕСА_1, строком дії 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.5 договору передбачене право Орендаря з передачі частини орендованої будівлі у суборенду іншим особам, попередньо повідомивши про це Орендодавця.

29.07.2009р. між ОСОБА_4 (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди №1659 (а.с.а.с.59-66), згідно п.п.1.1 і 2.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 1381,30 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 строком дії 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.5 договору передбачене право Орендаря з передачі частини орендованої будівлі у суборенду іншим особам, попередньо повідомивши про це Орендодавця.

Листами від 09.07.2009р. (а.с.а.с.144, 145) Орендодавці надали згоду на передання частини орендованого приміщення у суборенду на умовах та на строк договорів оренди.

02.03.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень (а.с.а.с.11-17), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. 11.5 якого Орендодавець зобов'язується надати, а Орендар прийняти у строкове, платне користування (на умовах оренди або суборенди) частину нежитлових приміщень в магазинах своєї торгової мережі, місцезнаходження, площа та перелік яких зазначено у додатках до договору, зі строком дії 1 рік з дати підписання акту приймання-передачі.

Розділом 4 одговору встановлено розмір та порядок внесення платежів, а саме:

- розмір орендної плати за кожний об'єкт оренди (частина нежитлового приміщення), яке передається в тимчасове користування, встановлена у:

· додатку №1 до договору (а.с. 19) та складає в загальному розмірі 2200 грн. (1500 грн. за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 700 грн. за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2).

· додатку №2 до договору (а.с. 20) та складає в загальному розмірі 2200 грн. (1250 грн. за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 950 грн. за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2).

До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди. Втім, до складу орендної плати не входить вартість спожитої електроенергії (п.4.1);

- орендар відшкодовує Орендодавцю витрати на оплату електропостачання на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем. Розрахунок суми відшкодування здійснюється Орендодавцем за нормами та тарифами постачальника послуг електропостачання на підставі показників лічильників, а в разі відсутності лічильників - розраховується пропорційно площі об'єкту оренди в будівлі (п.4.4);

- всі розрахунки по договору сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом безготівкового перерахування на рахунок Орендодавця. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

- сторони домовилися, що на момент підписання акту приймання-передачі буде визначено грошовий еквівалент орендної плати відносно офіційного курсу гривні до євро та орендна плата, починаючи з другого місяця тимчасового користування буде індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до євро на 1 число оплачуваного місяця. Вказана індексація не буде застосовуватися у разі, коли за даними НБУ відповідний курс зміниться менше, ніж 0,5грн. по відношенню до курсу на дату підписання ату приймання-передачі (п.4.12.).

За несвоєчасну або неповну сплату орендної плати на Орендаря п. 7.2 договору покладені відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до умов п. 2.2. договору 02.03.2010р. сторонами складено акт приймання-передачі Відповідачеві у користування об'єктів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, площею по 15кв.м. кожний і зафіксований курс гривні до євро у розмірі 10,306475грн. за 1 євро (а.с.18).

31.03.2010р. сторонами підписано акт приймання-передачі (а.с.21), за яким Відповідачеві передано в користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 35 кв.м. та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 20 кв.м. та зафіксований курс гривні до євро у розмірі 10,684485грн. за 1 євро.

В період формування стягуваної заборгованості з 02 березня 2010р. - по 06 травня 2011р. Позивачем разом із супровідним листом (а.с.а.с.55-56) виставлялись Відповідачу рахунки на відшкодування використаної електроенергії (а.с.а.с.26-40), доказів наявності заперечень щодо надання яких (послуг) до матеріалів справи не представлено.

Позивач, в свою чергу, своєчасно та в повному обсязі сплачував за електроенергію на підставі укладеного договору №3632 від 12.12.2007р. (а.с.а.с.78-84) з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.08.2012р. (а.с.90), відповідно до виставлених рахунків (а.с.а.с.96-109), що підтверджуються наданими платіжними дорученнями (а.с.а.с.110-127)

Враховуючи вищевикладене і посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань, Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім суми заборгованості також і нарахованих пені і 3% річних, відносно яких в перебігу розгляду справи заявою від 18.07.2013р. (а.с.а.с.136-138) змінив розмір вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України через усунення недоліків у розрахунках.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.52), складеного та надісланого (а.с.53) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається із наданої Позивачем довідки №1068 (а.с.54) за підписом керівника та головного бухгалтера станом на 03.07.2013р. розмір заявленої до стягнення заборгованості після порушення провадження у справі не зменшився.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про зміну стягуваних сум (а.с. 136), оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач управнений до прийняття рішення як збільшити розмір відповідних частини позовних вимог так і зменшити їх, і такі зміни судом приймаються, оскільки Позивачем було здійснено перерахунок 3% річних та пені.

Крім того, об'єднання всіх заявлених вимог в одному позові цілком відповідає ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором суборенди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору суборенди від 02.03.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації використаної електроенергії узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, і ст. 322 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму), яким за своєю сутністю (з урахуванням встановлених судом обставин приналежності об'єкту користування) є укладений між сторонами договір суборенди від 02.03.2010р.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди від 02.03.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна (а отже - і суборендна) плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з відшкодування використаної електроенергії та орендної плати за період з березня 2010р. по травень 2011р. щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом безготівково перерахування на рахунок Орендодавця, відповідно до умов п.п.4.5, 4.12 договору суборенди від 02.03.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу суборендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь період прострочення.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" та відповідність розмір стягуваної заборгованості умовам договору і фактичним обставинам, задовольняє ці вимоги в повному обсязі:

- щодо відшкодування витрат з оплати використаної електроенергії у розмірі 13 942,85 грн.;

- щодо заборгованості з орендної плати - 30 673,23 грн.;

- щодо 3% річних в розмірі 2 365,15 грн.;

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 7.2. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, суд здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" перевірку наданого Позивачем розрахунку (а.с.137) встановив, що її розмір не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничної ставки, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже вимоги про стягнення пені в сумі 3218 грн. задовольняються судом у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34604386) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 30 673,23 грн., зі сплати суми відшкодування спожитої електричної енергії у розмірі 13 942,85 грн., пені у розмірі 3 218 грн. та 3% річних у розмірі 2365,15 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34604386) заборгованості з орендної плати у розмірі 30 673,23 грн., зі сплати суми відшкодування спожитої електричної енергії у розмірі 13 942,85 грн., пені у розмірі 3 218 грн., 3% річних у розмірі 2365,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34604386) компенсацію судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013р.

Суддя Д.О. Попков