Постанова № 32988075, 07.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року 13:54 № 826/11035/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суду: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Каракашьяна С.К., Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Шередько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Заступника Міністра юстиції України Сєдова Андрія Юрійовича

про зобов'язання вчинити дії

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Ус Д.М., Сальник С.В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Заступника Міністра юстиції України Сєдова Андрія Юрійовича про зобов'язання відповісти позивачу на його звернення від 25.05.2013 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначає, що не отримав на своє звернення відповіді, в чому вбачає порушення відповідачем ст. ст. 40, 68 Конституції України, ст. ст. 7, 15, 16, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Представник Відповідача проти позову заперечує, зазначає, що права позивача не було порушено, оскільки йому було надано відповідь та відправлено згідно з даними Журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив, що позивач звернувся до Міністерства юстиції України листом від 27.04.2013 р. (вхідний № 229/2 від 29.04.2013 р.), в якому запропонував внести зміни до законодавства щодо вчинення дій нотаріусом шляхом реєстрації копії акту на право власності на земельну ділянку.

На зазначений лист позивач отримав відповідь за підписом Заступника Міністра юстиції України Сєдова Андрія Юрійовича від 17.05.2013 р. № К-7000/13.1., в якому роз'яснювались вимоги ст.. ст.. 7, 50 Закону України «Про нотаріат» та запропоновано звернутись за відповідним роз'ясненням до Головного управління юстиції у місті Києві, оскільки зі звернення не вбачається, про яку саме нотаріальну дію йде мова.

У зверненні від 25.05.2013 р. на адресу відповідача (вхідний № 266/3 від 27.05.2013 р.) позивач повідомив, що у зв'язку з відсутністю у нього оригіналу акту на право приватної власності на земельну ділянку він не може присвоїти ділянці кадастровий номер, а тому суть його звернення від 27.04.2013 р. полягала саме в проханні ініціювати внесення змін до законодавства з приводу зазначених питань, а саме, у аналогічних, як у позивача випадках (скасування заповіту та відсутність оригіналу акту), можна було б вчиняти нотаріальні дії за копіями документів та нотаріус мав би реєструвати копію акту на земельну ділянку. Та, крім зазначеного, позивач просив дозволу на присвоєння кадастрового номеру без оригіналу акту.

На звернення від 25.05.2013 р. відповідач надав відповідь, в якій радив з приводу порушеного особистого майнового права та інтересу звернутись до правоохоронних органів або суду, а також повідомив, що Державне агентство земельних ресурсів України здійснює ведення та адміністрування державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок.

В судовому засіданні позивач пояснив, що не отримання ним на своє звернення відповіді мається ним на увазі не отримання відповіді по суті звернення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Так, статтею 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Положення статті 15 Закону №393/96-ВР зобов'язують органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, відповідно до статті 18 Закону №393/96-ВР має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

В свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (стаття 19 Закону №393/96-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, у зверненні від 25.05.2013 р. на адресу відповідача (вхідний № 266/3 від 27.05.2013 р.) позивач повідомив, що у зв'язку з відсутністю у нього оригіналу акту на право приватної власності на земельну ділянку він не може присвоїти ділянці кадастровий номер, а тому суть його звернення від 27.04.2013 р. полягала саме в проханні ініціювати внесення змін до законодавства з приводу зазначених питань, а саме, у аналогічних, як у позивача випадках (скасування заповіту та відсутність оригіналу акту), можна було б вчиняти дії за копіями документів.

На звернення від 27.04.2013 р., вважає позивач, він так і не отримав обґрунтовану відповідь, а тому знову звернувся із заявою від 25.05.2013 р.

Суд дійшов висновку, що відповідь відповідача на звернення від 25.05.2013 р., в якій він радив з приводу порушеного особистого майнового права та інтересу звернутись до правоохоронних органів або суду, а також повідомив, що Державне агентство земельних ресурсів України здійснює ведення та адміністрування державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок, є відповіддю не по суті порушеного питання. Суть порушеного питання полягала у проханні внести зміни (ініціювати) до законодавства, які б дозволяли у аналогічних, як у позивача випадках (скасування заповіту та відсутність оригіналу акту), вчинення нотаріальних дій за копіями документів.

Таким чином, суд вважає, що при задоволенні позовних вимог слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Заступника Міністра юстиції України Сєдова Андрія Юрійовича надати відповідь по суті порушених питань у зверненні ОСОБА_1 від 25.05.2013 р.

Крім того, суд звертає увагу на порушення місячного строку відповіді на заяву позивача.

Так, заяву від 25.05.2013 р. було отримано 27.05.2013 р., таким чином граничний термін надання відповіді - 27.06.2013 р.

Відповідно до першого речення частини першої ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Поняттям «вирішуються» законодавцем передбачено вчинення відповідних дій щодо завершення роботи із зверненням, в тому числі дій щодо технічного виготовлення відповіді (друкування), присвоєння вихідного реєстраційного номера, підготовка відповіді до відправки і безпосередньо надіслання його в останній день терміну «розгляду і вирішення».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, з урахуванням дати реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, звернення позивача розглянуто в термін, встановлений діючим законодавством (26.06.2013 р.), однак відповідь надіслано лише 01 липня 2013 р. згідно даних наданої копії Книги обліку вихідної кореспонденції. Тобто, відповідачем не дотриманого вимог діючого законодавства щодо своєчасного надіслання відповіді позивачу.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Заступника Міністра юстиції України Сєдова Андрія Юрійовича надати відповідь по суті порушених питань у зверненні ОСОБА_1 від 25.05.2013 р.

3. Судові витрати в сумі 34,41 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністра юстиції України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Судді С.К. Каракашьян

Д.А. Костенко