Постанова № 32987643, 14.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1728/13-а

14 серпня 2013 року 16год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мотрич Євген Ростиславович,

відповідача: представник Гайналій Віталій Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради

до Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень , -ВСТАНОВИВ :

Комунальний заклад "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що як вказано в п. 5 Акту, в результаті перевірки правильності призначення, нарахування і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах встановлені порушення чинного законодавства, а саме переплати по 2-х листках непрацездатності на суму 5 889,73 грн. згідно Додатку 3. Додатком 3 до акту ревізії № 702 від 04.03. 2013 року є Перелік порушень, виявлених в результаті ревізії по листках непрацездатності. Згідно п. 1 вказаного Переліку встановлено наступні порушення по оплаті лікарняного листа № 104343 ОСОБА_3, а саме відсутність втраченого заробітку через настання страхового випадку - порушення ч. 1 ст. 4, п. 5 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01. 2001 р. № 2240 (далі - Закон № 2240), п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 (далі Порядок № 1266), сума переплати 5 720,40 грн. Комунальний заклад "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради (далі - КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер") не може погодитися з вищевказаними висновками перевірки, вважає їх помилковими через неправильне застосування норм права, зокрема, ч. 1 ст. 4, п. 5 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону № 2240, п. 10 Порядку N 1266, а також не застосування до спірних правовідносин норм права, які підлягали застосуванню, а саме ст. ст. 2, 17, 18 Закону України "Про відпустки", п. 6.12. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України № 455 від 13.11. 2001 р. Так, ОСОБА_3 з 01.07. 2010 року прийнята на посаду медсестри стаціонару на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_4 Перебуваючи в трудових відносинах із закладом, ОСОБА_3 надала лікарняний лист встановленого зразка на підставі якого їй було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 07.04. 2011 р. по 10.08. 2011 р., а також частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з вересня 2011 року по червень 2014 року. Перебуваючи у відпустці ОСОБА_3 подала адміністрації закладу лікарняний лист № 104343, на підставі чого їй знову було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами за другою дитиною з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. (126 днів), а з 12.12. 2012 р. по. 17.09. 2015 р. - частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Бухгалтером закладу було проведено розрахунок виплат ОСОБА_3 з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 4 Закону № 2240 встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до частин 1, 3 ст. 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Крім того, п. 6.12 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України № 455 від 13.11. 2001 р. встановлено, що під час перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами видається на загальних підставах. Згідно ч. 2 ст. 53 Закону № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Відтак, Закон пов'язує наявність суб'єктивного права особи на відпустку саме з фактом перебування цієї особи в трудових відносинах. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відпустки", на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. Надання соціальної оплачуваної відпустки, що встановлена ст. 17 Закону України "Про відпустки" є обов'язком роботодавця, а відтак, КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" був зобов'язаний надати застрахованій особі, яка перебуває із закладом у трудових відносинах - ОСОБА_3, оплачувану відпустку у зв'язку із вагітністю та пологами встановленої Законом тривалості. Вихід на 0,5 ставки основного працівника не свідчить про припинення трудових відносин ОСОБА_3 з закладом, оскільки її не було звільнено з урахуванням положень, ст.ст. 36, 184 Кодексу законів про працю України, проте вказане безпідставно не прийнято до уваги Фондом. Крім того, Порядком N 1266 визначаються правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання. Відповідно до п. 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Згідно ч. 5 п. 4 Порядку № 1266, місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з. поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду. Відповідно до п. 10 Порядку, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Таким чином, КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" правомірно та у відповідності до вимог Закону провів розрахунок виплат у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_3, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Вказану позицію займає також Територіальна державна інспекція з питань праці в Рівненській області у відповіді від 18.03. 2013 року № 17-08/25к за результатами розгляду запиту Позивача з питання правомірності надання ОСОБА_3 відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за другою дитиною з 08.08. 2012 р. по 12.12. 2012 р. (126 днів), а з 12.12. 2012 р. по 17.09. 2015 р. - частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного річного віку.

Представник позивача, у судовому засіданні, з мотивів викладених у адміністративному позові, позовні вимоги підтримав. Разом з тим, проголосив заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначив, що оскільки ОСОБА_3 на момент настання страхового випадку перебувала у трудових відносинах з закладом поза межами штату, мала право на страхові виплати, то в такому випадку розмір страхового відшкодування повинен бути обрахований виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період.

Усною ухвалою суду від 14.08. 2013 року було прийнято заяву про зменшення позовних вимог та визначено їх у наступній редакції:

- Скасувати рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 55 про повернення коштів фонду та застосування санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 21.03. 2013 року в частині повернення неправомірних витрат по вагітності та пологах ОСОБА_3 на суму 4 561 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 20 коп. та штрафу на суму 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 60 коп.

- Скасувати рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 05/748 від 15.04. 2013 року.

Представник відповідача, з мотивів наведених у письмових запереченнях, позовні вимоги не визнав та пояснив, що працівниками виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду та в свою чергу заступником директора виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду при прийнятті спірного рішення № 55 чітко дотримано вимоги законів України та інших нормативно-правових актів, які прийняті на їх виконання. Дії працівників Фонду, як під час перевірки, так під час прийняття рішення № 55 здійснювалися з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані. Дії працівників Фонду були обґрунтованими, при прийнятті рішення № 55 та рішення № 05/748 від 15.04. 2013 року було враховано усі обставини, що мають значення при прийнятті вказаних рішень. Дії працівників Фонду є безсторонніми. добросовісними, розсудливими, своєчасними та учинялися виключно із дотриманням принципу рівності перед законом усіх отримувачів коштів Фонду. Зважаючи на вищенаведене, просив в задоволенні позову КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" про скасування рішень № 55 від 21.03.2013 року та № 05/748 від 15.04. 2013 року - відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону № 2240 у КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" проведено перевірку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01. по 31.12. 2012 року. За результатами проведеної перевірки використання коштів Фонду працівниками виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду складено акт № 702 від 04.03. 2013 року, в якому зафіксовано 5889,73 грн. - неправомірних витрат по допомогах по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах, з них

169,33 грн. - витрати по тимчасовій непрацездатності, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду;

5720,40 грн. - витрати по вагітності та пологах, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду (а.с. 11-13).

Відповідно до ч.1 ст. 21, ст. 22, п. 6 ч. 1 ст. 28, статті 30 Закону № 2240 заступником директора виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду прийнято Рішення № 55 від 21.03. 2013 року, яким зобов`язано страхувальника повернути кошти на загальну суму 8834,6 грн., з яких:

5889,73 грн. - витрати по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологам, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду;

2944,87 грн. - штрафна (фінансова) санкція за порушення порядку використання страхових коштів Фонду (а.с. 9).

КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" 02.04. 2013 року подано до виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду скаргу на Рішення № 55 з вимогою його скасувати.

Згідно рішення про результати розгляду скарги № 05/748 від 15.04. 2013 року було вирішено відмовити в задоволенні скарги від 02.04. 2013 року № 451, а рішення № 55 - залишити без змін (а.с. 14-15).

Надаючи правову оцінку Рішенню № 55 від 21.03. 2013 року, в частині повернення допомоги по вагітності та пологах в сумі 5720,40 грн. та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в сумі 2860,20 грн., суд виходить з наступного.

Неправомірність використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ґрунтується на порушенні Позивачем ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 38 Закону № 2240 та п. 10, п. 20 Порядку № 1266.

Як зазначив представник Відповідача, прийняття Рішення зумовлено витратами на виплату допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по громадянці ОСОБА_3, яку було прийнято на роботу до КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" на умовах строкового трудового договору. При цьому, строковий трудовий договір укладався на період відсутності основного працівника, який перебував у соціальній відпустці. При виході основного працівника на роботу, дія строкового трудового договору зазначеного працівника закінчувалася, однак, будь-яких дій щодо оформлення подальших трудових відносин із зазначеним працівником не вчинилося.

За період з 01.01. по 31.12. 2012 року зазначеній жінці виплачено вказаної допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 5720,40 грн. Так, судом на підставі матеріалів справи, встановлено, що згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 01.07. 2010 року № 60-к ОСОБА_3 прийнято на посаду медсестри стаціонару фтизіопульмонологічного відділення № 1, тимчасово на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 з 01.07. 2010 року (а.с. 38).

Згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 10.08. 2011 року № 58-ВД надано ОСОБА_3 сестрі медичній стаціонару фтизіопульмонологічного відділення, частково-оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягненням нею 3-х річного віку, терміном з 11 серпня 2011 р. по 23 червня 2014 р. (а.с. 42).

Згідно наказу по КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" від 01.02. 2012 року № 15-к наказано приступити ОСОБА_4, медсестрі стаціонару фтизіопульмонологічного відділення № 1, до роботи на неповну ставку, не перериваючи при цьому частково-оплачувану відпустку по догляду за дитиною за досягненням нею 3-х річного віку, з 1 лютого 2012 року (а.с. 43).

Таким чином, дія строкового трудового договору ОСОБА_3 закінчилася 01.02. 2012 року. Будь-яких дій щодо оформлення трудових відносин Позивачем не вчинено, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 з 11.08. 2011 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненням нею 3-х річного віку та згідно наказу № 12-К від 27.01. 2012 року виведена поза межі штатного розпису з 01.02. 2012 року (а.с. 62).

Судом досліджено, що КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" не вчинено дій щодо оформлення трудових відносин із ОСОБА_3 після закінчення дії строкового трудового договору. Посада на яку приймалася вище вказана жінка, з 01.02. 2012 року зайнята основним працівником, інших посад згідно штатного розпису їй не запропоновано, заробітної плати їй не визначено, посадового окладу не встановлено.

Із аналізу пункту 10 Порядку № 1266 вбачається, що розрахунок допомоги по вагітності та пологах визначається виходячи з посадового окладу, встановленого працівникові на момент настання страхового випадку. Необхідність застосування зазначеного нормативного документу при обрахуванні допомоги по вагітності та пологах зумовлена частиною 2 ст. 51 Закону № 2240. Оскільки Позивачем не було оформлено належним чином трудові відносини з працівником, який приймався за строковим трудовим договором, після закінчення строку його дії та відповідно їй не встановлено заробітної плати (посадового окладу), то розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 здійснено із посадового окладу іншого працівника - основного працівника за посадою. Дані обставини підтверджено копією листка непрацездатності № 104343 та копією штатного розпису КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" (а.с. 44 на звороті, 58-59).

Суд критично оцінює доводи представника Позивача щодо неможливості звільнення вагітних жінок згідно ст. 184 Кодексу законів про працю України, оскільки, статтею 184 КЗпП України визначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Тобто суд прийшов до висновку, що згідно ст. 184 КЗпП України забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда лише за ініціативою адміністрації, тобто на підставах визначених ст. 40 та ст. 41 КЗпП України. При цьому, звільнення із підстав визначених, пунктом 2 ст. 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації.

Аналогічна позиція визначена Ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного суду України від 12.11.1997 року, якою встановлено, що твердження, про те, що правила ст. 184 КЗпП України про заборону звільнення жінок із дітьми до трьох років поширюються і на жінок, прийнятих за строковим трудовим договором є безпідставними. Згідно частини 3 цієї статті не допускається звільнення зазначеної категорії працівників лише за ініціативою адміністрації, тобто звільнення за статтею 40 КЗпП України. Закінчення строку трудового договору є самостійною підставою для припинення останнього, що визначено пунктом 2 ст. 36 КЗпП України.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 передбачено, що розглядаючи справи про звільнення за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України судам слід враховувати, що звільнення вищезазначеної категорії жінок проводиться з обов'язковим працевлаштуванням. Тобто позиція Верховного суду України однозначна - звільнення вагітних жінок або жінок, що мають дітей до трьох років в зв'язку з закінченням строкового трудового договору має проводитися, однак з умовою обов'язкового працевлаштування.

Судом встановлено, що статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В свою чергу, у відповідності до ст. 23 КЗпП України трудовий договір зокрема може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У відповідності до наказу про прийняття на роботу, ОСОБА_3 була прийнята КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), тобто з урахуванням умов виконання роботи, з нею не могло бути укладено трудовий договір на невизначений строк.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України після закінчення дії строкового трудового договору він підлягає розірванню, а з врахуванням вимог частини 3 ст. 184 КЗпП України, у випадку із жінками, які мають дітей до трьох років - мають бути звільнені з обов`язковим працевлаштуванням.

Представник Позивача не вчинення зазначених дій мотивував тим, що пунктом 2 статті 36 КЗпП України передбачено можливість звільнення працівника, а не обов'язок. Однак, Позивачем не враховано, що пунктом 2 ст. 36 КЗпП України визначено підставу для припинення трудового договору - закінчення його строку. Не є підставою для припинення трудового договору згідно п. 2 ст.36 КЗпП України випадки, коли після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Судом вище встановлено, що фактичні трудові відносини між жінками, які перебували у соціальних відпустках не тривали, відповідно трудові договори з ними мали бути припиненими згідно п. 2 ст.36 КЗпП України.

Судом звернуто увагу на те, що ні в період перевірки представникам Фонду, ні в період судового провадження Позивачем не надано документів, які б свідчили про вчинення ним дій щодо правомірного оформлення трудових відносин з ОСОБА_3, з приводу виплат по яких виник спір.

Судом не приймаються доводи Позивача про заборону звільнення жінок після закінчення дії строкового трудового договору у період відпустки. Частиною 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Пунктом 2 статті 36 КЗпП України визначено підставу для припинення трудового договору - закінчення його строку, однак, зазначена стаття не містить заборони на звільнення в період відпустки. Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11. 1992 року № 9 також визначено, що недопустимість звільнення працівника у період відпустки стосуються, як передбачених ст.40,41 КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника. Із зазначеного слідує , що звільнення згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України можливе і в період відпустки.

Необґрунтованими є посилання Позивача на лист Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області № 17-08/25к від 18.03. 2013 року, оскільки даний лист не носить обов'язкового характеру, а містить лише суб'єктивну думку посадової особи державного органу (а.с. 10).

Крім того, суду слід зазначити, що протилежне твердження до вищезазначеного листа, міститься у листі Міністерства соціальної політики України № 59/06/86-13 від 26.04. 2013 року (а.с. 63).

Судом крім того враховано, що ч. 1 ст. 38 Закону № 2240 визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки по вагітності та пологах. При цьому, зважаючи, що оскільки місце роботи ОСОБА_3 відсутнє та їй не встановлено заробітної плати, то відповідно у неї відсутня втрата заробітної плати, яка може бути компенсована за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Із аналізу правових норм також вбачається, що зазначена в Акті № 702 жінка не перебуває в статусі застрахованої особи, оскільки ст. 2 Закону № 2240 визначено, що застрахована особа це найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором.

Статтею 4 Закону № 2240 встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Бездіяльність посадових осіб Позивача в частині не оформлення трудових відносин із ОСОБА_3, у якої закінчилася дія строкового трудового договору, призвела до вищезазначених порушень. При цьому, а ні в період перевірки, а ні в період судового оскарження дій органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, представником Позивача не надано документів, які свідчили б про дотримання посадовими особами трудового законодавства при оформленні трудових правовідносин із ОСОБА_3П, яка приймалася на роботу за строковим трудовим договором після закінчення строку його дії.

Враховуючи приведене вище, листок непрацездатності пов'язаний із вагітністю та пологами № 104343 ОСОБА_3 не може бути оплаченим за рахунок коштів Фонду оскільки, зазначена жінка не втрачає заробітної плати через вихід на роботу основного працівника.

Разом з тим, суду слід зазначити, що розрахунок допомоги по вагітності і пологах здійснюється згідно пункту 10 Порядку № 1266, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Оскільки ОСОБА_3 не перебуває в штаті закладу, посадовий оклад їй не встановлювався, то підстав для оплати листка непрацездатності у Позивача не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення № 55 від 21.03. 2013 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 05/748 від 15.04. 2013 року про розгляд скарги, то суду слід зазначити, що встановивши у ході судового засідання правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення № 55 від 21.03. 2013 року та ідентичність підстав скасування даного рішення, суд дійшов висновку щодо правомірності прийняття відповідачем рішення № 05/748 від 15.04. 2013 року.

Крім того, суду слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, позивачем у судовому засіданні не надано суду жодного доказу щодо порушення його прав та інтересів з боку відповідача у зв'язку з прийняттям спірного рішення.

Прийняття рішення відповідачем в порядку адміністративного оскарження, яким було відмовлено у задоволенні скарги, не порушує жодних прав КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер", а є лише підставою для вирішення спірного питання у судовому порядку.

Враховуючи дані обставини, суд дійшов висновку щодо відмовити у задоволенні позовних вимог у частині скасування рішення Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 05/748 від 15.04. 2013 року про розгляд скарги.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Комунального закладу "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" Рівненської обласної ради до Виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.