Постанова № 32987483, 13.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2650/13-а

13 серпня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області пропскасування вимоги про сплату недоїмки , -в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 в сумі 5655,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач заявляє по незаконність вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 у сумі 5655,56 грн., яку розцінює як вимогу гр. ОСОБА_2 перерахувати грошові кошти на небюджетний рахунок суб'єкта господарської діяльності юридичної особи приватного права з назвою "Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі" без його згоди та за відсутності будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами. При цьому позивач акцентує на відсутність у зазначеної юридичної особи відповідно право- та дієздатності, яка не є органом державної влади, фіктивно зареєстрована, а отже, як стверджує позивач, позбавлена повноважень нарахування та виставлення відповідних вимог. Крім того, спираючись на положення Законів України "Про громадянство України", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Декларацію про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, позивач зазначає про відсутність обов'язку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відсутність обов'язку ведення відповідно будь-якого виду звітності як громадянина України, що зареєстрований підприємцем за статтею 128 Господарського кодексу України та не є, за твердженнями позивача, фізичною особою-підприємцем в контексті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим правові підстави для нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а також подання звітності (будь-якої) у відповідача відсутні. Спираючись на власне переконання про безпідставність нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що ґрунтується на нормах, як вважає позивач, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, позивач вважає виставлення вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 в сумі 5655,56 грн. незаконним та таким, що підпадає під ознаки кримінально карного діяння, передбаченого нормами Кримінального кодексу України, тому просить суд скасувати вимогу про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 в сумі 5655,56 грн.

Відповідач подав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі є органом Пенсійного фонду України, який діє відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 209/14900, та як територіальний орган Пенсійного фонду України забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах адміністративно-територіальної визначеності. Виокремлюючи правові підстави обчислення, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач зазначив, що правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема його платники, підстави нарахування та порядок сплати регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Як пояснив відповідач, у зв'язку із включенням позивача до плану проведення перевірок, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатом якої виявлено факт нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам протягом квітня-грудня 2011 року без нарахування та сплати єдиного внеску. Таким чином, на підставі результатів перевірки відповідач здійснив донарахування позивачу єдиного внеску у сумі 5655,56 грн. та виставив вимогу про сплату недоїмки у порядку, визначеному "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289. При цьому, відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області правомірними та такими, що вчинені на реалізацію наданих повноважень та у межах, визначених законом. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 29.07.2013 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились, позивач у позовній заяві заявив про розгляд справи за його відсутності, відповідач у поданих письмових запереченнях вказав про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин суд на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 13.08.2013 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

25.07.2013 року разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення доказів до відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про скасування вимоги про сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5655,56 грн., шляхом витребування у Державного реєстратора Острозької міської ради:

рішення засновників або розпорядчий акт компетентного органу по утворення Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області;

статут або положення про Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області, затверджений рішенням засновників або розпорядчим актом компетентного органу;

заповнену реєстраційну картку, на підставі якої внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

а також витребування від Відділу статистики у Острозькому районі:

рішення засновників або розпорядчий акт компетентного органу по утворення Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області;

статут або положення про Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області, затверджений рішенням засновників або розпорядчим актом компетентного органу;

заповнену реєстраційну картку, на підставі якої внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року заяву про забезпечення доказів залишено без руху, судом надано строк для усунення недоліків заяви - до 12 серпня 2013 року.

12.08.2013 року позивач подав суду письмову заяву від 09.08.2013 року про відмову від розгляду попередньої заяви у зв'язку з тим, що в липні 2013 року були внесені зміни в законодавство, згідно яких реєстраційні справи юридичних осіб були передані в підрозділи Укрдержреєстру, а тому просив залишити попереднє клопотання без розгляду.

Натомість позивач подав суду інше клопотання про витребування доказів, що мають істотне значення для вирішення справи.

Розглянувши подане клопотання суд ухвалив його відхилити виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Виходячи з положень частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний обґрунтувати обставини, за яких подання суду окремих доказів, які на думку позивача є необхідними для правильного вирішення спору по суті, унеможливлюють або значною мірою ускладнюють витребування відповідних доказів, а також повідомити суду які саме обставини можуть бути підтверджені або спростовані зазначеними доказами, та яке мають значення для вирішення спору по суті.

Вивчивши детально перелік документі та інформації, а також обставини, які на думку позивача мають бути доведені відповідними документами та інформацією, суд зазначає про відсутність необхідності у витребовуванні зазначеного обсягу інформації та документів, а також будь-якої необхідності у доведенні суду тих обставин, на які у своєму клопотанні посилається позивач.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача суд зазначає, що порядок розгляду заяви про забезпечення доказів визначений статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з вимогами частини першої якої у заяві про забезпечення доказів крім зазначення доказів, які необхідно забезпечити та викладення обставин, що можуть бути підтверджені цими доказами, слід вказати обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також додати до заяви документ про сплату судового збору.

Так, відповідачем самостійно у додаток до заперечень на позовну заяву подано суду копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №28 від 21.06.2007 року, що підтверджує обставини, про обґрунтування яких клопотав суду позивач, тому суд не вбачає недостатність доказів на обґрунтування компетенції та повноважень відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо прийняття оспорюваної вимоги.

Крім того, не виконуючи ухвалу суду від 29.07.2013 року про залишення заяви про забезпечення доказів без руху, та надаючи суду повторне клопотання з аналогічними вимогами щодо забезпечення доказів з зазначенням тих же обставин, які можуть доказуватись відповідними доказами, позивач повторно не подав суду документ про сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір".

Таким чином, суд визнав повідомлені позивачем та відповідачем обставини та надані сторонами докази достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, тому розгляд справи здійснювався за наявними матеріалами у судовій справі.

Дослідивши зібрані по справі матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.11.2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Острозькою районною державною адміністрацією та з 01.01.2012 року здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності: побутова хімія, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

У березні 2013 року на підставі направлення від 21.03.2013 року №16 завідувачем сектора по контрольно-перевірочній роботі Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області Зіньковою Іриною Арсенівною відповідно до плану проведення перевірок платників єдиного внеску згідно наказу Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області від 04.01.2013 року №2, була проведена планова перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.02.2005 року до 31.12.2012 року (акт перевірки від 27 березня 2013 року №16).

Перевіркою правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено порушення пункту першого частини другої статті 6, частини дванадцятої статті 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено порушення пункту четвертого частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пункту 3.1. "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року№22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року №1014/18309, пункту четвертого частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в результаті чого:

- донараховано фонд оплати праці у розмірі 14003,72 грн.;

- донараховано внесків на суму 5655,56 грн.;

- застосовано фінансові санкції за донарахування єдиного внеску на суму 2066,84 грн.

- застосовано фінансові санкції за неподання звітності протягом квітня-грудня 2011 року на суму 1530,00 грн.

Акт перевірки від 27 березня 2013 року №16 підписаний позивачем із зазначенням про його отримання з додатками на 12-ти аркушах 27.03.2013 року о 17:44 год. із поміткою у розділі акта "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного Акта" приватного підприємця "не згідний" без надання додатково роз'яснення до акта.

Управлінням Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області на підставі матеріалів документальної перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, якою виявлено порушення пункту першого частини другої статті 6, пункту четвертого частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сформовано та направлено позивачу 28.03.2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення для узгодження вимогу про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771.

Як вбачається з вимоги №Ф-771 від 27.03.2013 року, сума боргу зазначена з врахуванням суми донарахованого фонду оплати праці за результатом перевірки та включає:

- суму не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 36,8% за квітень - грудень 2011 року на суму заробітної плати 14003,72 грн. - 5153,37 грн.;

- суму не утриманого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3,6% за квітень - грудень 2011 року на суму заробітної плати 14003,72 грн. - 504,13 грн.

З урахуванням виявленого у ході перевірки зайво нарахованого і утриманого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2012 року на загальну суму 39,39 грн., у тому числі 36,8% - 39,15 грн., 3,6% - 0,24 грн., а також виявленого за результатом перевірки несвоєчасно обчисленого та несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у серпні 2012 року на загальну суму 37,45 грн., органом Пенсійного фонду сформовано вимогу на суму 5655,56 грн. (5153,37 грн. - 504,13 грн. - 39,39 грн. + 37,45 грн. = 5655,56 грн.).

06 квітня 2013 року позивач направив на адресу відповідача заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ф-771 від 27.03.2013 року в межах процедури узгодження вимоги.

Рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області ОСОБА_2 від 15.04.2013 року за №1261/03 вимога від 27.03.2013 року №Ф-771 про сплату недоїмки на суму 5655,56 грн. залишена без змін, а заява позивача від 06.04.2013 року без задоволення.

16.05.2013 року перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Пасічник В.Ю. рішенням №2867/10 про розгляд скарги позивача про скасування рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області ОСОБА_2 від 15.04.2013 року №1261/03 в межах процедури узгодження вимоги про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771 на суму 5655,56 гривень, скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення від 15.04.2013 року №1261/03 в межах процедури узгодження вимоги про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771 на суму 5655,56 грн. залишено без змін.

21.06.2013 року Пенсійний фонд України в особі першого заступника Голови правління Пенсійного фонду України Кравчука В.О. своїм рішенням №16026/09-10 скаргу позивача про скасування вимоги про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771 на суму 5655,56 грн. залишив без задоволення.

Не погоджуючись із нарахуванням органом Пенсійного фонду суми єдиного внеску у розмірі 5655,56 грн. згідно з вимогою про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року, та визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України від 04.07.2013 року №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності з 11.08.2013 року, внесені зміни до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими, поряд з іншим, викладено у новій редакції назву Розділу IV Закону як "Повноваження органів доходів і зборів, Пенсійного фонду щодо збору та обліку єдиного внеску", а також статтю 12 Закону викладено у новій редакції "Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику" та доповнено статтею 12-1 "Функції Пенсійного фонду", що відповідає проведенню адміністративної реформи в Україні, зокрема створенню Міністерства доходів і зборів України та перерозподілу функцій між суб'єктами владних повноважень.

Так, Президент України Указом від 24.12.2012 року №726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановив утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на це Міністерство функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До внесення вказаних змін у Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та, відповідно, проведення адміністративної реформи, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладалось на органи Пенсійного фонду України згідно з розділом IV Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким визначались повноваження Пенсійного фонду щодо збору та обліку єдиного внеску.

Суд зазначає, що відповідно до принципу дії закону в часі, згідно якого до врегулювання правовідносин застосовується той закон, який діяв на момент їх виникнення, до застосування у спірних правовідносинах підлягає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції, чинній на момент їх виникнення, тобто нарахування недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та формування платнику оспорюваної вимоги.

Згідно частини першої статті 12 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до цього в силу частини другої цієї ж статті Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Пенсійний фонд, зокрема, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску та здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 14 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, визначено, що Пенсійний фонд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках.

Згідно з пунктом 7 цього ж Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області є органом Пенсійного фонду України, який діє відповідно до "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 209/14900, та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За статтею першою Закону України від 15.05.2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 13 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право, поряд з іншим, проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

На підставі викладених вище норм законодавства суд не бере до уваги доводи позивача про статус територіального органу Пенсійного фонду України - Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області, як юридичної особи приватного права чи як суб'єкта підприємницької діяльності, що не зареєстрований у встановленому порядку або фіктивно зареєстрований, чи, за іншими твердженням позивача, є неутвореним, у зв'язку з чим є неправоздатною та недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади (сторінка 1 та 2 позовної заяви), оскільки є надуманими, позбавлені правового сенсу як такі, що побудовані на неправильному застосуванні та розумінні норм права.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Посилання позивача на відсутність самого обов'язку його як громадянина-підприємця за статтею 128 Господарського кодексу України, який, на переконання позивача, не є фізичною особою-підприємцем, а отже відсутність обов'язку ведення бухгалтерського та іншого обліку та подання відповідної звітності, суд розцінює як перекручування термінів та нівелювання значення законодавчо обумовлених понять.

Так, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу, відповідно до частини першої якої суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

В свою чергу, як вже зазначалось судом, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулює Закон України від 15.05.2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", розділом V якого визначено порядок та умови державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем.

За змістом частини другої статі 43 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Таким чином, вирізнення позивачем двох різних понять як громадянин-підприємець та фізична особа-підприємець, та як наслідок тлумачення нормативно-правових норм за власним суб'єктивним баченням та переконанням, суд відхиляє, як надумане через помилкове сприйняття та безпідставне, що позбавлене правового підґрунтя.

З приводу нарахування органом Пенсійного фонду позивачу суми недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд виходить з такого.

Як зазначалось судом, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який застосовується до спірних правовідносин в редакції, що діяла на момент їх виникнення.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - надалі Закон України №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 2 статті 8 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Так само і Господарський кодекс України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, як і Цивільний кодекс України, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), не регулюють відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Так, згідно з частиною другою статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 1 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Згідно з пунктом 1 статті 4 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платників єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платникам єдиного внеску необхідно подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 25 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та облік єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини 11, 12 статті 9 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до частини другої пункту 1 статті 13 Закону України №2464-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право: проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб-підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Планові та позапланові перевірки проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням із сторонами соціального діалогу (Постанова Кабінету Міністрів України №233 від 09.03.2011 року).

Планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника єдиного внеску, а в разі відсутності у платника єдиного внеску приміщення, така перевірка може бути проведена в приміщенні органу Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 "Порядку проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2011 року №233 (далі Порядок №233) періодичність проведення планових перевірок визначається з урахуванням ступеня ризику від провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання. До платників з високим ступенем ризику належать суб'єкти господарювання, що використовують працю найманих осіб без нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність позивача - приватного підприємця ОСОБА_1 віднесена органами Пенсійного фонду України до високого ступеня ризику і включено до плану проведення перевірок на 1-й квартал 2013 року у зв'язку з тим, що при проведенні звірки по приватному підприємцю ОСОБА_1 з Острозьким відділенням Здолбунівської об'єднаної податкової інспекції Державної податкової служби в Рівненській області виявлено факт нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам протягом квітня-грудня 2011 року без нарахування та сплати єдиного внеску (копія листа від 26.03.2013 року №992/17-07 наявна в матеріалах справи). Крім того, відповідач додав суду лист-відповідь від 05.04.2013 року №405 Острозького міськрайонного центру зайнятості щодо підтвердження використання праці найманих працівників за перевіряємий період фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (копія наявна в матеріалах справи).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає "Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року №21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289 (далі Інструкція №21-5).

Згідно з пунктом 6.2. Інструкції №21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону України №2464-VI підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Закону України №2464-VI, є недоїмкою.

Пунктом 6.3 Розділу 6 Інструкції № 21-5 передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату боргу у випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України №2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, матеріалами справи підтверджено законність, обґрунтованість та достатність підстав для проведення перевірки позивача та правомірність формування вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 та відповідність положенням закону нарахування позивачу суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5655,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач довів суду належними, допустимими та достатніми доказами факт порушення позивачем вимог законодавства в частині обов'язку обчислення, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обґрунтованість проведення перевірки позивача, правомірність вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.03.2013 року №Ф-771 та правильність визначення суми недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5655,56 грн.

Доводи, наведені позивачем, не спростовують правомірності обчислення та нарахування органом Пенсійного фонду суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також формування позивачу вимоги про сплату недоїмки від 27.03.2013 року №Ф-771.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 серпня 2013 року.