Постанова № 32987338, 24.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 808/4323/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства

«Електрометалургійний завод

«Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до: Запорізької митниці;

Головного Управління Державної казначейської служби України

у Запорізької області

про: визнання протиправними та скасування

картки відмови та рішення про визначення митної вартості,

стягнення переплати ввізного мита

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці, Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості, стягнення переплати ввізного мита.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що, що на підставі контракту від 09.02.2012 № 13120156, специфікації №57 від 18.10.2012, позивач імпортував у фірми «INTERCOMMODITIES SA» феросплави на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

На виконання умов контракту, 25.10.2012 до митного органу позивачем подана ВМД №112030000/2012/018282 та для митного оформлення було надано всі необхідні документи, а також додаткові документи, які в повній мірі підтверджували митну вартість товарів, надавали змогу переконатися у розмірі ціни, сплаченої позивачем за товар, та здійснити митну оцінку товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також зазначає, що на вимогу Запорізької митниці позивачем надані додаткові документи, які вимагала митниця для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та пояснення, згідно яких позивач зазначив про надання з декларацією всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товару у відповідності до ст. 53 Митного Кодексу України, перелічені на зворотному боці декларації митної вартості документи не містили розбіжностей, вимоги надати додаткові документи не мають підстав і висунуті з порушенням ст. 53 Митного Кодексу України.

25.10.2012 Запорізькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2012/000417/2, яким здійснено коригування митної вартості товару - мішметал (церій та лантан), вміст рідкоземельних матеріалів: La - 33.32 %, Ce - 64.88%, вміст не рідкоземельних матеріалів: Fe-1.0% MaX, Mg-0,25%. Лот: 12-8235 з 42326,37 доларів США на 286620,00 доларів США. Згідно розділу 33 рішення метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований оскільки, виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності; декларант відмовився від надання у повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митними органами вартостей за методом 6 (з розрахунку 95,54 USD 1 кг. для товару № 1, МД №112030001/2012/007168 від 02.08.2012), та у зв'язку з цим, 25.10.2012 видано картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2012/00627 за поданою ВМД.

25.10.2012 позивач до митного органу подав нову митну декларацію №112030000/2012/018320, яку прийнято до митного оформлення, у зв'язку з чим платежі за вказаною ВМД склали 481100,27 грн. ПДВ та 114547,68 грн. ввізного мита.

Таким чином, за декларацією №112030000/2012/018320 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ПДВ склала 410054,19 грн., ввізного мита - 97631,95 грн.

З урахуванням вищезазначеного позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2012/000417/2 від 25.10.2012 та картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2012/00627 від 25.10.2012 протиправними та просить їх скасувати та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму 97631,95 грн. переплати ввізного мита.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що під час проведення аналізу, виявлення та оцінки ризиків митного органу, з метою контролю правильності визначення митної вартості товарів, посадовою особою митного органу встановлені наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах: в сертифікаті якості вказано Baotou Hongbo Technology Co.,Ltd (Mongolia), в специфікації №57 від 18.10.12 вид продукції зазначено МЦ50Ж6 якій не зазначено в МД. Враховуючи вказані розбіжності, та у відповідності з вимогами п. 3 ст. 53 Митного Кодексу України посадовою особою митного органу були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами , визначеними договором( угодою/контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення.

25.10.2012 представник позивача був ознайомлений з переліком додаткових документів що були затребувані в ДМВ1, та у відповідь представником позивача додатково були надані наступні документи: декларація типу MRN 12NL1А9А832113В166 від 19.10.2012; інвойс від 19.10.2012 № 395-2012; контракт від 04.10.2012 № IC/MBR-01-2010; SPECIFICATION №84 від 05.10.2012 до контракту від 04.10.2012 № IC/MBR-01-2010; витяг з сайту «Metal-Pages»; витяг з сайту «Asian Metal»; лист комерційна пропозиція «MBR METALS» від 04.10.2012; лист комерційна пропозиція «АВ BUSINESS COMPANY B.V.» від 04.10.2012; лист комерційна пропозиція «RASILL AS» від 04.10.2012; лист формування ціни «Intercommodities SA» від 04.10.2012.

Крім того, відповідачем зазначено, що документи що були додатково надані не містять всіх відомостей щодо ціни заявленого товару, що не дає змогу митному органу остаточно впевнитися в якості додаткового документа, який підтверджує вартість визначену декларантом. У митного органа наявна інформація про вартісні показники за товар вище, ніж заявлена. Документи зазначені в у частині другій статті 53 МКУ не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, відмова від подання декларантом додаткових документів згідно п.3 ст.53 МКУ. Метод №1(за ціною контракту) неможливо застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 2б в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними/подібними товарами відповідно до ст. 57, 59, 60 МКУ. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Застосовано метод № 2г (резервний) у відповідності з вимогами статті 57, 64 МКУ. У митниці наявна інформація про вартість товару з тієї ж країни і час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів і становить 95.54 ам.дол /кг. Джерело: МД № 112030001/2012/007168 від 02.08.12. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

24.07.2013 представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

24.07.2013 представник відповідача 1 також надіслав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

13.05.2013 від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення з клопотанням про розгляд справи без участі Головного управління, зокрема зазначає що, відповідно до діючого законодавства України контроль за справлянням митних та інших платежів, що вносяться до/або під час митного оформлення (далі по тексту - митних платежів), покладено на Державну митну службу України. Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, перерахування митних платежів здійснюється платниками на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві. Кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, після завершення митного оформлення товарів перераховуються з депозитного рахунку на рахунки з обліку доходів, які відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби України. Вказані кошти перераховуються до бюджету загальною сумою, тому органи Державної казначейської служби України не мають можливості перевірити факт зарахування коштів до бюджету в розрізі платників.

Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу.

Оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 97631,95 грн. на адресу Головного управління від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

09.02.2012 між Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» (Покупець) і Фірмою «INTERCOMMODITIES SA» (Продавець) було укладено контракт № 13120156 (специфікація №57 від 18.10.2012), за яким продавець зобов'язався поставити позивачу феросплави на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

25.10.2012 позивачем до митного органу на виконання умов наведеного контракту та для проведення митного оформлення поставленого товару, подана вантажна митна декларація № 112030000/2012/018282, відповідно до якої платежі повинні становити ПДВ в сумі 71046,08 грн., ввізного мита - 16915,73 грн., вказані дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування платежів» декларації.

При поданні ВМД №112030000/2012/018282 від 25.10.2012 позивачем задекларовані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11203/1/97/00042 від 03.03.2012, накладна CMR №121737-3 від 19.10.2012, Книжка МДП №ХК.70596767 від 19.10.2012, Сертифікат якості від 02.08.2012, інвойс MS-12-005 від 19.10.2012, пакувальний лист б/н від 19.10.2012, зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012, специфікація №57 від 18.10.2012.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Мішметал (церій та лантан). Вага нетто 3000 кг. Вміст рідкоземельних матеріалів: La -33.32%, Се-64.88%; вміст не рідкоземельних матеріалів: Fе-1.0% МаХ, Mg- 0.25%. Лот: 12-8235. Виробник-Baotou Hongbo Technology Co.,Ltd. Kpaїнa виробництва - CN.Micць 3. Пакування:металеві бочки на дерев'яних піддонах, заявленого до митного оформлення за ВМД від 25.10.2012 № 112030000/2012/018282, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними із договором про поставку товару, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та копію митної декларації країни відправлення, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1.

25.10.2012 представник позивача був ознайомлений з переліком додаткових документів що були затребувані в ДМВ1, та того ж дня у відповідь представником позивача додатково були надані наступні документи: декларація типу MRN 12NL1А9А832113В166 від 19.10.2012; інвойс від 19.10.2012 № 395-2012; контракт від 04.10.2012 № IC/MBR-01-2010; SPECIFICATION №84 від 05.10.2012 до контракту від 04.10.2012 № IC/MBR-01-2010; витяг з сайту «Metal-Pages»; витяг з сайту «Asian Metal»; лист комерційна пропозиція «MBR METALS» від 04.10.2012; лист комерційна пропозиція «АВ BUSINESS COMPANY B.V.» від 04.10.2012; лист комерційна пропозиція «RASILL AS» від 04.10.2012; лист формування ціни «Intercommodities SA» від 04.10.2012.

25.10.2012 Запорізькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2012/000417/2, яким здійснено коригування митної вартості товару - мішметал (церій та лантан), вміст рідкоземельних матеріалів: La - 33.32 %, Ce - 64.88%, вміст не рідкоземельних матеріалів: Fe-1.0% MaX, Mg-0,25%. Лот: 12-8235 з 42326,37 доларів США на 286620,00 доларів США. Згідно розділу 33 рішення метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований оскільки, виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, декларант відмовився від надання у повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митними органами вартостей за методом 6 (з розрахунку 95,54 USD 1 кг. для товару № 1, МД №112030001/2012/007168 від 02.08.2012),

Витяг з цінової інформації ЄАІС ДМСУ з відомостями про митне оформлення товару за кодом товару 2805301000, описом товару, його митною вартістю за кілограм наданий представником відповідача та долучений до матеріалів справи.

25.10.2012 митним органом видано картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2012/00627 за поданою ВМД 112030000/2012/018282.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару від 25.10.2012 № 112030000/2012/000417/2 декларантом протягом строків, встановлених ст. 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення не подано письмового звернення щодо внесення змін до МД відповідно до положень п.4 ч.4 ст. 54 та ст. 269 МКУ».

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - подання нової ВМД органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до cт. 263 МКУ.

25.10.2012 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/018320, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2012/018320 з ввізного мита становлять 114547,68 грн.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

За ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд вважає, що позивачем до податкового органу подано достатній перелік необхідних та належних документів, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, та дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.

Статтею 335 Митного кодексу України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного Кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (резервний метод). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд не погоджується з правомірністю дій відповідача щодо витребування додаткових документів, оскільки за ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України не визначає оригінал сертифікатів якості виробника як документ, який підтверджує митну вартість товару.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що документи, надані позивачем підчас митного оформлення не містять розбіжностей, наявних ознаків підробки та не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, що імпортувалися позивачем.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України. У відповідача не було законних підстав застосовувати резервний метод для визначення митної вартості товарів, які імпортувалися позивачем, без послідовного застосування попередніх другорядних методів та без обґрунтування неможливості їх застосування, що є порушенням ч. ч. 3, 6, 8 ст. 57 Митного кодексу України, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості за резервним методом від 25.10.2012 № 112030000/2012/000417/2 є протиправним, у зв'язку з чим картка відмови у митному оформленні товару №112030000/2012/00627 за поданою ВМД 112030000/2012/018282 прийнята не правомірно та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму переплати ввізного мита у розмірі 97631,95 грн. суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1 - 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ № 618 від 20.07.2007, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до п. 1.2 розділу 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 25/44 від 24.01.2006, «надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.»

Оскільки позивач не звертався до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету грошових сум, та митницею не приймалось рішення з цього питання, суд вважає заявлену позовну вимогу передвчасною.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участі» у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2,4,7-12, 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці, Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості, стягнення переплати ввізного мита - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2012/000417/2 від 25.10.2012 Запорізької митниці Державної митної служби.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2012/00627 від 25.10.2012 Запорізької митниці Державної митної служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз