Постанова № 32987166, 12.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2013 р. Справа № 802/740/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

прокурора: Безпалюка А.О.,

представника позивача: Іванова Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

до: приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня"

про: стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2013 року заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) звернувся у суд з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня" (далі - ПрАТ "Вінницька обласна друкарня") про стягнення штрафу за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 17 000 грн., який був застосований до відповідача на підставі постанови № 1639-ЦД-1-Е від 27.08.2012 року (а.с. 2-4).

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року за вказаним позовом відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у 10-денний строк з дня одержання копії ухвали подати суду письмові заперечення проти позову або заяву про визнання позову (а.с. 1).

11.03.2013 року на адресу суду від голови правління ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" Болдева М.Ф. надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора (а.с. 22-25).

За таких обставин та керуючись положеннями ч. 4 ст. 183-2 КАС України ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року вирішено здійснювати розгляд цієї справи за загальними правилами адміністративного судочинства (а.с. 50).

В подальшому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України провадження у справі зупинялося судом за клопотанням відповідача до вирішення адміністративної справи № 802/1041/13-а за позовом ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови № 1639-ЦД-1-Е від 27.08.2012 року про накладення штрафних санкцій (а.с. 90-93, 97-98).

17.07.2013 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з врахуванням того, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року про задоволення позовних вимог ПрАТ "Вінницька обласна друкарня", а позовну заяву у справі № 802/1041/13-а залишено без розгляду (а.с. 107-113).

Таким чином, враховуючи відсутність обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року відновлено провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 114).

У судовому засіданні прокурор та представник позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач повторно на виклик суду не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується документально (а.с. 119, 130). Його клопотання про відкладення судового засідання судом відхилене як безпідставне.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, враховуючи достатність наявних у справі доказів, а також надані суду письмові заперечення ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" на адміністративний позов, суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали цієї справи та матеріали іншої адміністративної справи № 802/1041/13-а, заслухавши пояснення учасників процесу та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних мотивів.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні закріплено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Зокрема, абзацом 1 статті 5 цього Закону визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням.

В силу вимог п. 14 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Таким чином, за змістом вищевказаних норм закону єдиним органом, який має право здійснювати державне регулювання ринку цінних паперів є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

29 квітня 2009 року набрав чинності Закон України "Про акціонерні товариства" (Закон № 514-VI), який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 514-VI акціонерами товариствами визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 514-VI акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Установчим документом акціонерного товариства є його статут (ст. 13 Закону № 514-VI).

Пунктом 5 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

- внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

- приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог Закону № 514-VI правлінням та наглядовою радою ВАТ "Вінницька обласна друкарня" на 12.05.2011 року були скликані загальні збори акціонерів, що підтверджується копією газети "Бізнес Вінниччини" від 24.03.2011 року № 12, копією газети Бюлетень "Цінні папери України" від 22.03.2011 року № 52 (3103), які наявні у матеріалах справи (а.с. 71-76).

Однак, через відсутність кворуму загальні збори акціонерів товариства, призначені на 12.05.2011 року, не відбулися, що засвідчується документально (а.с. 77-78).

Розпорядженням Вінницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Вінницьке ТУ ДКЦПФР) № 266-ВІ від 12.08.2011 року ВАТ "Вінницька обласна друкарня" зобов'язано у строк до 12.02.2012 року усунути порушення вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", а саме привести свій статут та внутрішні положення акціонерного товариства у відповідність з нормами Закону та до 17.02.2012 року письмово проінформувати про виконання розпорядження (а.с. 79).

30.01.2012 року відповідач звернувся до Вінницького ТУ ДКЦПФР із письмовим клопотанням про продовження терміну виконання вищевказаного розпорядження до 05.05.2012 року, посилаючись на відсутність кворуму на загальних зборах товариства і заплановані чергові збори акціонерів, призначені на 25.04.2012 року (а.с. 81).

За наслідком розгляду заявленого клопотання розпорядженням № 34-ВІ від 31.01.2012 року ВАТ "Вінницька обласна друкарня" встановлено новий термін усунення порушень вимог чинного законодавства про цінні папери, а саме до 30.04.2012 року, і зобов'язано до 10.05.2012 року письмово проінформувати Вінницьке ТУ ДКЦПФР про виконання цього розпорядження з наданням відповідних документів (а.с.80).

Як вбачається з матеріалів справи, на 25.04.2012 року правлінням та наглядовою радою ВАТ "Вінницька обласна друкарня" були скликані загальні збори акціонерів товариства. Про час та місце проведення зборів повідомлялося у газеті "Бізнес Вінниччини" від 21.03.2012 року № 12 та газеті Бюлетень "Цінні папери України" від 21.03.2012 року № 52 (3352), копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 36-40).

Проте, у зв'язку з відсутність кворуму загальні збори акціонерів товариства, призначені на 25.04.2012 року, не відбулися, що підтверджується протоколами засідання реєстраційної комісії ВАТ "Вінницька обласна друкарня" №№ 1, 2 від 25.04.2012 року та іншими письмовими доказами (а.с. 41-43).

Про вказану обставину відповідач повідомив НКЦПФР листом від 25.04.2012 року за № 004061, в якому зазначив, що товариство у визначений законом порядок і спосіб скликало загальні збори акціонерів, затвердило порядок денний, в який включило питання про зміну найменування товариства і про затвердження Статуту товариства у новій редакції.

Разом із тим, на момент реєстрації акціонерів для участі у чергових загальних зборах акціонерів ВАТ "Вінницька обласна друкарня" 25.04.2012 року реєстраційна комісія зареєструвала 5 475 507 голосуючих акцій, що складає 55,3 % статутного капіталу. Таким чином, кворуму не досягнуто, що у свою чергу не дає можливості провести загальні збори акціонерів та привести статут і внутрішні положення товариства у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства".

З посиланням на наведені вище обставини ВАТ "Вінницька обласна друкарня" просило продовжити термін виконання розпорядження № 34-ВІ від 31.01.2012 року до 01 листопада 2012 року (а.с. 44).

При цьому судом встановлено, що зазначений лист був направлений товариством на адресу НКЦПФР поштою 26.04.2012 року, тобто до закінчення строків, визначених у вказаному розпорядженні (а.с. 45-46). Тому відмова комісії у задоволенні клопотання про продовження терміну виконання розпорядження виключно з тих мотивів, що відповідне клопотання надійшло на адресу комісії 03.05.2012 року (а.с. 48), тобто нібито після спливу терміну виконання розпорядження, на думку суду є безпідставною і такою, що суперечить загальним правилам щодо порядку обчислення строків, які містяться у ст.ст. 254-255 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Закон № 448/96-ВР) за невиконання або несвоєчасне виконання рішень державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів застосовується санкція в розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2012 року складено акт № 1660-ЦД-1-Е про вчинення ВАТ "Вінницька обласна друкарня" правопорушення на ринку цінних паперів, яке полягало у несвоєчасному виконанні розпорядження № 34-ВІ від 31.01.2012 року (а.с. 8).

Постановою НКЦПФР № 1639-ЦД-1-Е від 27.08.2012 року відповідача визнано винним у вчиненні порушення на ринку цінних паперів та оштрафовано на 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (а.с. 6).

Надаючи оцінку законності вимог прокурора про стягнення з відповідача зазначеної суми штрафних санкцій, суд керується такими мотивами.

На час прийняття позивачем постанови № 1639-ЦД-1-Е від 27.08.2012 року розгляд справ про правопорушення на ринку цінних паперів про накладення санкції регулювався Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2007 року № 2272 (далі - Правила).

Підпунктом 2 пункту 2 розділу III "Провадження у справах про правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичних осіб" Правил передбачено, що справу про правопорушення не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю за відсутності складу правопорушення.

Положення розділу III Правил є загальними по відношенню до інших розділів Правил.

Згідно із пп. 3 п. 1 розділу V "Підготовка до розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичної особи" Правил уповноважена особа при підготовці справи про правопорушення до розгляду вирішує питання, в тому числі щодо наявності підстав, передбачених у п. 2 Розділу III Правил.

Відповідно до п. 2 цього ж розділу якщо уповноваженою особою Комісії при підготовці справи до розгляду будуть встановлені підстави, передбачені в п. 2 розділу ІІІ Правил, справа про правопорушення може бути закрита до визначення дати її розгляду, про що виноситься відповідна постанова, яка протягом трьох робочих днів з дати її винесення надсилається особі, щодо якої закрито справу.

Як вже зазначалося, підстави для закриття справи про правопорушення передбачені у п. 2 розділу III Правил, однією з яких є відсутність складу правопорушення. Водночас у Правилах відсутнє визначення даного поняття та елементів його складу.

Разом із тим, пунктом 1 розділу І Правил встановлено, що їх розроблено відповідно до глав 1, 2, 3, 4, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 7, 8, 9, 11, 12 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та інших нормативно-правових актів.

Згідно із ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 3 статті 217 ГК України передбачено, що крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

При цьому статтею 238 ГК України прямо визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, з урахуванням наведених вище норм передбачені п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання на ринку цінних паперів в Україні" санкції можна віднести до адміністративно-господарських санкцій.

В силу приписів ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, і відповідно накладення адміністративно-господарських санкцій (в тому числі штрафних санкцій), є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, одним із обов'язкових елементів складу якого є вина у його вчиненні.

Проте, у ході розгляду цієї адміністративної справи вини відповідача (у формі умислу чи необережності) судом не встановлено, оскільки ВАТ "Вінницька обласна друкарня" усіма можливими способами намагалося недопустити правопорушення на ринку цінних паперів, а несвоєчасне виконання ним вимог Закону України "Про акціонерні товариства" і, як наслідок розпорядження № 34-ВІ від 31.01.2012 року, пов'язувалося з неможливістю проведення загальних зборів акціонерів товариства з незалежних від відповідача причин, що комісією при застосуванні штрафних санкцій враховано не було.

Таким чином, на переконання суду ВАТ "Вінницька обласна друкарня" вжило всіх можливих заходів для виконання вимог позивача, що вказує на відсутність правових підстав для накладення на нього штрафних санкцій і їх стягнення в примусовому порядку.

Водночас суд вважає необхідним ще раз наголосити на необґрунтованості відмови НКЦПФР у задоволенні клопотання відповідача від 26.04.2012 року про продовження терміну виконання розпорядження, що у подальшому стало однією з визначальних обставин для застосування спірних штрафних санкцій у розмірі 17 000 грн.

Перевіряючи питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача у цій адміністративній справі суд також враховує наступне.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання та органи державної влади.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ГК України сферу господарських відносин становлять організаційно-господарські відносини, які складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Частинами 2, 4 статті 166 ГК України визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює відповідний орган державної влади - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а форми державного регулювання ринку цінних паперів, порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів суб'єктами господарювання та відповідальність них суб'єктів за порушення правил зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законодавчими актами.

Як зазначалося раніше, згідно із ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України містить невичерпний перелік адміністративно-господарських санкцій, до яких належить адміністративно-господарський штраф.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, за змістом якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, оскільки за своєю правовою сутністю штрафна санкція є адміністративно-господарською санкцією, то при вирішенні питання правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції, слід керуватися приписом статті 250 ГК України. При цьому варто зазначити, що адміністративно-господарська санкція, як захід організаційно-правового або майнового характеру, застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тому установлений статтею 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, передбаченого іншими нормативно-правовими актами.

Адміністративна відповідальність юридичних осіб на відміну від адміністративної відповідальності фізичних осіб наразі не врегульована кодифікованим нормативним актом, тоді як відповідні норми містяться у різних законах України, що регулюють відносини у певних сферах господарювання, зокрема, у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

При цьому накласти фінансові санкції згідно із ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Комісія може в межах передбачених ст. 250 ГК України строків, тоді як звернутися до суду за їх примусовим стягненням - протягом строків звернення до суду, визначених процесуальним законодавством.

Глава 27 Господарського кодексу України являється єдиним законодавчим актом, що містить загальні положення щодо притягнення суб'єктів господарювання (в тому числі тих, що наділені правами юридичної особи) до відповідальності за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про акціонерні товариства", який набрав чинності 30.04.2009 року, було встановлено обов'язок акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим законом привести свої статути та внутрішні положення у відповідність із Законом "Про акціонерні товариства" не пізніше ніж протягом двох років із дня набрання ним чинності.

Водночас порушення відповідними контролюючими органами строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 ГК України, або інша незаконність їх рішень є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях.

Аналогічна позиція висвітлена у постановах Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 802/558/13-а та від 24.07.2013 року у справі № 802/162/13-а (а.с. 150-153).

Таким чином, враховуючи те, що строк на усунення порушень законодавства про цінні папери у позивача закінчився 30.04.2011 року, позивач в даному випадку пропустив визначений ст. 250 ГК України шестимісячний строк на застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача, наклавши на нього штраф 27.08.2012 року.

Тому у задоволенні адміністративного позову прокурора про стягнення спірних штрафних санкцій належить відмовити також і з вищенаведених мотивів.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані відповідачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову про стягнення з ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 17 000 грн.

Зважаючи на відмову у задоволенні вимог позивача, який звільнений від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність інших документально підтверджених витрат у справі, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 16.08.2013 року.

Суддя Сало Павло Ігорович