Постанова № 32987144, 06.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р. Справа №805/10908/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.45

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Сімонові Д.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька

про стягнення заборгованості у сумі 348,81 грн.

за участю

представника позивача - Мирошніченко М.М.

представника відповідача - Москаленко Т.Є.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року у розмірі 348,81 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вказані пенсії були сплачені особам, нещасний випадок з якими стався на території колишнього СРСР. Позивач вважає, що у даному випадку право на забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.

Відповідач заперечує проти позову та посилається на наступне. Законодавство не покладає на відповідача обов'язок здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров`я за межами України і переїхали на постійне проживання в Україну. Такий обов'язок здійснюється державою в особі органів Пенсійного фонду України.

Крім того, визначений ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» механізм виплати пенсій передбачає передачу відповідачеві підприємствами документів, що підтверджують право їх правіцників на страхові виплати та соціальні послуги. Відповідач не одержував таких документів, у нього відсутні особові справи потерпілих, а отже немає підстав для відшкодування спірних пенсій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька, яке у даній справі реалізує завдання, передбачені Законом України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105).

Позивачем з квітня по червень 2013 року виплачена пенсія по інвалідності у розмірі 2682,00 грн. ОСОБА_3, який отримав каліцтво на виробництві на території колишньої республіки СРСР на підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 12.09.1986 року №59;

Окрім актів форми Н-1 вказані обставини підтверджується наявним в матеріалах справи розпорядженням позивача № 117770 від 08.08.2008 року про призначення пенсій.

Позивачем за вказані періоди були складені акти щомісячної звірки розрахунків витрат по особових справах потерпілих, який він надав відповідачеві для заліку.

Відповідачем за вказаний період суми виплачених пенсій не прийняті до заліку.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч.3. ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином спір між сторонами в наслідок різного тлумачення норм щодо відшкодування витрат Пенсійному фонду України по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманих ними на території республік колишнього СРСР.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98 (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно зі ст. 12 Основ спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

З набранням чинності Закону України № 1105 обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 24 Закону № 1105 закріплене правило, згідно з яким якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій за якими виник спір.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Пунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 р. ХІ Прикінцеві положення Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу ХІ Закону № 1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 зазначеного пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Зі змісту цієї норми вбачається, що взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

За таких обставин, страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України -відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06 червня 2011 року у справі № 21-116а11.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд приймає до уваги, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року по справі № 2а/0570/7616/2012 задоволені аналогічні вимоги щодо відшкодування пенсій, виплачених ОСОБА_3 але у інших періодах.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог надані первинні документи, на підставі яких були нараховані пенсії, а також акти про нещасний випадок та докази виплати цих пенсій.

Призначення та сплата позивачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі вищенаведених норм є обов'язком УПФУ.

Дії позивача щодо виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ніким не оскаржені, не визнані неправомірними, а тому за наявності сплати цих сум у відповідача виник обов'язок їх відшкодувати.

Відповідач є самостійною юридичною особою, а тому суд вважає ФССНВ на виробництві і професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька належним відповідачем у цій справі.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача особових справ осіб, які отримали каліцтво за межами України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцеві положення Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Як вже зазначалося, ч. 2 ст. 24 Закону № 1105 передбачено що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Тобто, позивач був зобов'язаний здійснювати спірні виплати, у зв'язку з чим здобув право вимагати їх відшкодування відповідачем. Обов'язок останнього не залежить у цьому випадку від наявності у нього особових справи потерпілих, оскільки це не передбачене нормами права, що встановлюють такий обов'язок.

Таким чином, понесені позивачем витрати на виплату пенсій, які призначені у зв'язку отриманням ОСОБА_3 трудового каліцтва або професійних захворювань на виробництві на території колишніх республік СРСР підлягають відшкодуванню, у сумі 348,81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року у розмірі 348,81 грн. задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька (83049, Донецька область, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 78, ЄДРПОУ 25968671) на користь Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька (83049, Донецька область, м.Донецьк, вул. Воїнська, 16, ЄДРПОУ 21956027) витрати, пов'язані з виплатою пенсій ОСОБА_3 на суму 348,81 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 серпня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 12 серпня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.