Постанова № 32987115, 09.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 р. Справа № 804/8373/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Чеснокової О.В. Кантерман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамін-Дніпро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, є безпідставними та суперечать діючому пода тковому законодавству, а тому підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-Дніпро» з питань взаємовідносин з ТОВ «Тексімпорт» за період з 01.08.2009 року по 01.10.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.01.2013 року №7/151/34918813.

17.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171541, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 442 132,50 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 21.01.2013 року №1, яка була розглянута Державною податковою службою у Дніпропетровській області Державної податкової служби України та рішенням від 22.03.2013 року №1284/10/10-25 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначене у податковому повідомленні-рішенні Дніпропетровської МДПІ від 17.01.2013 року №0000171541 на суму 75 093,75 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

02.04.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000371510, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 79 093,75 грн.

02.04.2013 року позивач звернувся з повторною скаргою №2, яку було розглянуто рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28.05.2013 року №3737/6/99-99-10-01-15 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000171541 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пункту 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включаються, крім іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

У відповідності до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Керамін-Дніпро» та ТОВ «Тексімпорт» було укладено договір поставки товару від 01.08.2009 року №01/08-09, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Керамін-Дніпро») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Тексімпорт») зобов'язується оплатити та прийняти товар. Предметом вказаного договору з боку ТОВ «Керамін-Дніпро» є поставка сантехнічних виробів в асортименті. Асортимент відвантаженого товару зазначений у видаткових накладних. На підставі п.2.1 угоди поставка товару здійснюється щомісячно на підставі заявки покупця. Транспортування товару ТОВ «Керамін-Дніпро» не здійснювало відповідно до п.2.8 угоди (умовами поставки є вивіз товару зі складу продавця). Вивіз товару був здійснений самовивозом транспортними засобами покупця на підставі довіреностей, відповідно до яких було передано товар в адресу ТОВ «Тексімпорт».

Виконання договору від 01.08.2009 року №01/08-09 підтверджується наступними первинними документами, що надавалися позивачем під час перевірки та були досліджені судом: додаткова угода до договору поставки №01/08-09 від 01 серпня 2010 року; видаткові накладні на відвантаження товару ТОВ «Тексімпорт»; довіреності на отримання товару ТОВ «Тексімпорт»; банківські виписки на оплату за відвантажений товар; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; договір поставки №Д-3 від 18 грудня 2008 року ТОВ «Керамін-Дніпро» - ВАТ

Керамін» (м.Мінськ, Республіка Білорусь); додаткова угода №1 до договору поставки №Д-3 від 24.02.2009 року; додаткова угода №2 до договору поставки №Д-3 від 31.07.2009 року; копії ВМД з відміткою банку про сплату за отриманий товар; рахунки-фактури на поставку товару; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632; договір суборенди №СА111 від 01.01.2009 року (оренда складу ТОВ «Компанія «Дніпрокераміка»); договір №62 про надання платних послуг на зберігання ТМЦ від 03.08.2009 року ДП «Комбінат «Салют»; додаткова угода №1 до договору №62 про надання платних послуг на зберігання ТМЦ від 01.01.2010 року; договір №ПРДН-1/09-632888/НЮ про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 02.02.2009 року.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до вимог чинного законодавства України.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій «Тексімпорт» (код ЄДРПОУ 35987165) було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до даних Єдиного державного реєстру ТОВ «Тексімпорт» перебував за юридичною адресою: 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, вулиця Шевченка, будинок 10, офіс 26/1, керівником є ОСОБА_5. Також ТОВ «Тексімпорт» у періоді, який перевірявся, було включено в реєстр платників податку на додану вартість (свідоцтво №100149528 від 07.11.2008 року).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені в акті перевірки від 04.01.2013 року №7/151/34918813, ґрунтуються на вироку Самарського районного суду від 01.02.2010 року №1-70/2010, який набрав законної сили 17.02.2010 року.

Так, згідно даного вироку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відкрито ряд суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб (в тому числі ТОВ «Тексімпорт») з метою використання реквізитів та поточних банківських рахунків даних СГД для здійснення та прикриття незаконної діяльності. Вказаним вироком визнано вину підсудних ОСОБА_6 по ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_8 по ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 по ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

При цьому податковим органом не взято до уваги, що в даному вироку ОСОБА_5 як керівник ТОВ «Тексімпорт» в кримінальній справі не фігурує.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналізуючи вказаний вирок, суд враховує, що наведена норма поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

У зв'язку з чим суд не погоджується з твердженням відповідача про беззаперечну відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Керамін-Дніпро» на адресу ТОВ «Тексімпорт» на підставі вироку Самарського районного суду від 01.02.2010 року №1-70/2010, оскільки вказаний вирок стосується лише дій підсудних.

Суд звертає увагу, що сам по собі вирок, яким встановлено факт створення вказаними особами фіктивного підприємства, не свідчить про здійснення позивачем безтоварних операцій, оскільки створення фіктивного підприємства автоматично не означає, що усі здійснені цим суб'єктом підприємницької діяльності господарські операції є фіктивними. Вироком суду не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивні взаємовідносини ТОВ «Тексімпорт» саме з позивачем.

Крім того, вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено певних посадових осіб, не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних господарських операцій, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Таким чином, посилання податкового органу на вирок Самарського районного суду від 01.02.2010 року №1-70/2010 не може вважатись обґрунтованим, вказаний вирок не може бути доказом по даній справі, оскільки ним не встановлено факту укладення господарських правочинів між позивачем та його контрагентом з метою оформлення документів без фактичного здійснення господарської діяльності. Вказані доводи відповідача є припущенням, на яких не може ґрунтуватися рішення про донарахування податкових зобов'язань.

За відсутності в сукупності наведених належних доказів протиправної діяльності та наявності вини в діях ТОВ «Керамін-Дніпро», факту обізнаності про протиправну діяльність контрагента, донарахування податкових зобов'язання з податку на прибуток є безпідставним.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.01.2013 року №0000171541, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 442 132,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.04.2013 року №0000371510, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 79 093,75 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-Дніпро» судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко