Ухвала суду № 32983768, 15.08.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

15 серпня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Малько О.С., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Приходько Л.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" - Рожка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" на заочне рішення Здолбунівського районного суду від 5 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" про захист прав споживача і визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду від 5 березня 2013 року зазначений позов задоволено: визнано недійсним кредитний договір №1701\0208\88-011 від 22 лютого 2007 року, що укладений між позивачем і Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк" (нинішня назва - Публічне акціонерне товариство „Сведбанк"; далі - ПАТ „Сведбанк" або Банк), та стягнуто з відповідача 229, 40 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ „Кредитні ініціативи") покликається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалось про вирішення судом питання стосовно прав і обов'язків особи, яка подала скаргу, без її участі в справі. Всупереч вимогам закону справу розглянуто в заочному порядку за наявними в ній доказами, тобто лише за тими обставинами, що вбачалися зі змісту позову, і за відсутності в судовому засіданні самого позивача. Невірним вважає застосування судом до спірних відносин норм ст.ст. 11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів". Необґрунтованим є висновок про доведеність факту укладення оспорюваного договору під впливом тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних для нього умовах, а також про встановлення факту неправомірності нарахування штрафних санкцій за угодою у валюті кредитування.

Вважає, що судом не додержано вимог ст.ст. 125, 216 ЦПК України та роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" (п.п. 5, 8) щодо необхідності проведення попереднього судового засідання та без вирішення питання про застосування наслідків недійсності правочину.

В суду були достатні підстави для висновку про те, що мав місце факт відступлення права вимоги за кредитним зобов'язанням ОСОБА_2, а тому він повинен був здійснити процесуальне правонаступництво відповідача.

Ухваливши оскаржуване рішення за наявності тільки одного випадку неявки представника відповідача в судове засідання, місцевий суд порушив норми ч. 4 ст. 169 ЦПК України та не додержав роз'яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" стосовно законності та обґрунтованості судового рішення.

З цих міркувань просить скасувати заочне рішення Здолбунівського районного суду від 5 березня 2-13 року, ухваливши нове - про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2.

Заслухавши думку судді-доповідача, пояснення представника ТОВ „Кредитні ініціативи", перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2007 року між позивачем і Банком укладено кредитний договір №1701\0208\88-011, за умовами якого позичальник одержала у кредитодавця 55 000 доларів США з кінцевим терміном їх повернення до 21 лютого 2018 року зі сплатою 11, 9 відсотків річних за користування кредитними коштами (а.с. 10-13).

28 листопада 2012 року між ПАТ „Сведбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" (далі за текстом - ТОВ „Вектор Плюс") укладено договір факторингу №15, за яким фактор передав у розпорядження клієнта грошові кошти за плату, а останній відступив ТОВ „Вектор Плюс" своє право вимоги до ОСОБА_2 (а.с. 81-107). Того ж числа ТОВ „Вектор Плюс" передав на підставі договору факторингу набуте ним право грошової вимоги до позивача на користь ТОВ „Кредитні ініціативи" (а.с. 108-116, 117).

ОСОБА_2 оспорила кредитний договір, подавши позовну заяву про це 14 лютого 2013 року і залучивши до участі в справі як відповідача ПАТ „Сведбанк" (а.с. 1).

Таким чином на момент звернення позивача до суду всіма правами і обов'язками кредитора був наділений ТОВ „Кредитні ініціативи".

Згідно зі ст. 37 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Матеріалами справи встановлено, що справу розглянуто відповідно до Глави 8 Цивільного процесуального кодексу України в заочному провадженні і за наслідками її вирішення ухвалено заочне рішення.

Норми ст.ст. 228, 231 ЦПК України передбачають перегляд заочного рішення судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Ураховуючи те, що ТОВ „Кредитні ініціативи" як правонаступник відповідача має ті самі процесуальні права і обов'язки, що й ПАТ „Сведбанк", тому право подання апеляційної скарги на заочне рішення в нього виникає лише у випадку відхилення судом його заяви про перегляд заочного рішення.

Як убачається, із заявою про перегляд заочного рішення ані Банк, ані ТОВ „Кредитні ініціативи" не зверталися, а ухвала з цього приводу місцевим судом не постановлялася.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. першому п. 8 своєї Постанови від 24.10.2008 року №12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", вбачається, що якщо під час розгляду справи апеляційним судом буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у т.ч. не брала участі у справі, про її права та обов'язки суд першої інстанції питання не вирішував, скаргу подано на ухвалу суду, яка не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційне провадження у справі за такою скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 292, 303, 304, 307, 313-315, 324-325 ЦПК України, абз. першим п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", колегія суддів

у х в а л и л а:

Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" на заочне рішення Здолбунівського районного суду від 5 березня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Судді: