Рішення № 32982964, 13.08.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/463/12

Провадження № 2/500/265/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Ботнар А.О.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача Матроської сільської ради - Брусановської З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами які уточнювались і якими просить визнати заповіт, складений ОСОБА_7 18.07.2011 року та посвідчений секретарем Матроської сільської ради Ізмаїльського району недійсним та визнати за нею, як спадкоємицею за законом першої черги право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7. Позовні вимоги мотивує тим, що заповіт було складено з порушенням вимог щодо його форми, а саме в тексті заповіту не було вказано, що він був складений в будинку ОСОБА_7 та не вказані причини складання зазначеного заповіту по місту проживання спадкодавця, що є порушення форми посвідчення заповіту та підставою для визнання заповіту недійсним.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 на час складання заповіту розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, а також волевиявлення заповідача під час складання заповіту було вільним. Крім цього, вважає, що вимоги позивача щодо недодержання вимог законодавства щодо форми заповіту є безпідставними оскільки відсутність в тексті заповіту напису про те, що він складений та посвідчений за межами приміщення нотаріальної контори не є суттєвою умовою для визнання заповіту не дійсним, оскільки волевиявлення заповідача ОСОБА_7 було вільним.

Представник відповідача Матроської сільської ради - Брусановська З.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи тим, що заповіт ОСОБА_7 складений 18.07.2011 року, відповідає волі заповідача, крім того, заповіт було складено в присутності двох свідків та підписаний ОСОБА_7 власноруч, що свідчить про те, що на момент складання заповіту вона усвідомлювала значення своїх дій та мала змогу ними керувати, а тому волевиявлення заповідача було вільним.

Представник третьої особи - Ізмаїльської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8, пояснила, що ОСОБА_7 була її сусідкою, останні три роки заповідачка хворіла онкологічним захворюванням.

Влітку 2011 року заповідачка повідомила їй про те, що хоче заповісти все належне їй майно ОСОБА_3, оскільки остання доглядає її та допомагає по господарству. В свою чергу, про наміри ОСОБА_7 заповісти своє майно ОСОБА_3 вона повідомила донці спадкодавця ОСОБА_1 Окрім того, як пояснила свідок заповіт був оформлений в її присутності в будинку ОСОБА_7 та посвідчений секретарем Матроської сільської ради, під час підписання заповіту ОСОБА_7 була у повному розумінні своїх дій, наслідки підписання заповіту заповідачці були роз'яснені.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9, пояснила, що з ОСОБА_7 вони були друзями та жили неподалік одна від одної, а останні роки перед смертю ОСОБА_7 хворіла на онкологічне захворювання та з її слів стало відомо, що остання збирається заповісти все своє майно ОСОБА_3, оскільки вона їй допомагає та доглядає за нею. Донька спадкодавця ОСОБА_1 дуже рідко її відвідувала та допомоги не надавала. Крім того, свідок пояснила, що заповіт був складений ОСОБА_7 в її присутності та посвідчений секретарем Матроської сільської ради, під час підписання заповіту ОСОБА_7 розуміла значення своїх дій та пояснила, що все своє майно бажає заповісти ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, працює лікарем - ординатором Ізмаїльської міської лікарні № 3, пояснив, що ОСОБА_7 знає оскільки він здійснював її лікування та за період лікування, остання була абсолютно адекватною та будь-яких відхилень психічного характеру в неї не було.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно необхідно відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що згідно запису в погосподарській книзі Матроської сільської ради № 104 житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належав ОСОБА_7, що також підтверджено довідкою про право приватної власності на будинок від 20.12.2011 року за № 1727, виданої виконавчим комітетом Матроської сільської ради Ізмаїльського району.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08.08.2011 року, виданого виконкомом Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_7 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 1234 ЦК України - право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до заповіту посвідченого секретарем Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, від 18.07.2011 року за № 109, ОСОБА_7 усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона матиме право заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори

заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3, як спадкоємиця за заповітом в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджено заявою від 06.01.2012 року тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину відповідно до статті 1269 ЦК України.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року за N 283/8882 на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Відповідно до ст. 37 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за № 256/466; далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Як встановлено в судовому засіданні заповіт складений ОСОБА_7 від 18.07.2011 року відповідає вимогам ст.ст. 1233, 1234 ЦК України та посвідчений відповідно до ст. 1251 ЦК України уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, а саме секретарем Матроської сільської ради Брусановською З.І., що підтверджується рішенням Матроської сільської ради від 10.11.2010 року за № 02- VI, згідно якого, на секретаря Матроської сільської ради Брусановську Зінаїду Іванівну покладено обов'язок із вчинення нотаріальних дій.

Вищевказаний заповіт, був складений в письмовій формі, в присутності двох свідків, підписи яких є в заповіті, із зазначення місця та часу його складання, а саме село Матроска Ізмаїльського району Одеської області 18.07.2011 рік та підписаний заповідачем ОСОБА_7 особисто.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.04.2013 року по справі була призначена посмертна комплексна судова психолого - психіатрична експертиза.

Згідно акту комісійної посмертної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи від 14.05.2013 року, ОСОБА_7, 1944 року народження ознак слабоумства, психоза, виражених стійких інтелектуально - мнестичних порушень, функціональних розладів психіки, зниження критичних та прогностичних функцій в тому числі на час складання та підписання заповіту 18.07.2011 року не спостерігала, була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_7 могла розуміти не виліковність своєї хвороби та неминучість своєї смерті у зв'язку із хворобою. У ОСОБА_7 апатії або психічної депресії, які могли бути викликані хворобою або дією ліків не спостерігались. ОСОБА_7 могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також протидіяти волі інших осіб. Здійснена ОСОБА_7 18.07.2011 року, заповідальна угода була вільним та свідомим проявом її волі. При складанні свого заповіту ОСОБА_7 проявила акт усвідомленої цілеспрямованої вольової дії, здійснюючи який вона прагнула досягнення певних правових наслідків.

Висновком вищезазначеної експертизи було підтверджено те, що на час складання заповіту ОСОБА_7 розуміла значення своїх дій та могла ними керувати під час складання заповіту, а про наявність будь-яких психічних розладів здоров'я ОСОБА_7 на час складання заповіту не було вказано свідками допитаними в судовому засіданні.

Згідно п. 6 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13, відсутність у тексті заповіту напису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори, виконкому місцевої ради, але в межах нотаріального округу, не є істотною умовою для визнання заповіту не дійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК і волевиявлення заповідача було вільним.

Разом з тим, приймаючи до уваги вищевикладене, підстав для визнання правочину (в даному випадку заповіту) недійсним судом встановлено не було, оскільки оскаржуємий заповіт відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, а волевиявлення заповідача було вільним виходячи з показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та акту комісійної посмертної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи від 14.05.2013 року.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Також, приймаючи до уваги, що позивачу ОСОБА_1 нотаріусом не було відмовлено у оформлені спадкового майна то і підстав щодо визнання права власності на спадковий будинок не вбачається.

Приймаючи до уваги вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа - Ізмаїльська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 225, 1216-1218, 1220-1223, 1233, 1234, 1247, 1251, 1257, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Бурнусус